Тату з Тарасом Бульбою. Російський боєць хоче прийняти громадянство України

Боєць змішаних єдиноборств з Оренбурга Олексій Кісер в якості підтримки українців в 2014 році зробив на своєму плечі величезне татуювання Тараса Бульби, з екранізації однойменного фільму за романом Миколи Гоголя, якого зіграв в цій стрічці легендарний український актор Богдан Ступка.

Олексію Кісеру 28 років. У ММА він виступає у важкій ваговій категорії. Провів 14 боїв, здобув 10 перемог, чотири рази суддя піднімав руку його супернику. Його зріст 186 см, вага 104 кілограми.

У 2016 році, маючи українське коріння, Олексій поїхав з Росії і зараз проживає в Білорусі. У планах Кісера - змінити російське громадянство на українське. І, незважаючи на те, що липнева поїздка в Україну вийшла невдалою, Олексій не збирається відмовлятися від своїх планів. Кісер розповів про дивовижну історію любові до України, яка виникла у росіянина на фоні подій в 2014 році:

- Моя самосвідомість стала прокидатися, коли політичне керівництво Росії розпочало демонструвати свою агресивну політику по відношенню до України. Розв'язання війни на сході України, коли російські найманці і солдати вбивали українців, захоплювали їхні території, викликали у мене не тільки гидоту по відношенню до керівництва Росії. У мене почало прокидатися мої українське коріння. Останній раз був в Україні в 2006 році і до 2014 року не відчував душевної співпричетності до цієї країни. На той час у мене ще залишалися фантазії щодо майбутнього Росії. Вірив, що зміниться влада і життя на краще. Мою свідомість перевернув Майдан. Вважаю, що в цьому момент сталося нове народження української нації. У мені прокинулася самосвідомість українця, який живе у вигнанні.

Мій прапрадід Тарас Лашко - чистокровний українець. Жив під Запоріжжям. Мав величезну родину - 10 дітей. Сім'я була заможною. Але прийшов 1917 рік. Маєток прапрадіда націоналізували, а він, щоб врятуватися, з більшою частиною родини емігрував до Канади. А ось мій прадід Петро Лашко залишився в Україні, був пізніше розкуркулений радянською владою і відправлений на заслання в Уральськ (Казахстан). В Уральську прадід зумів зробити кар'єру, але знову був звинувачений комуністами у всіх смертних гріхах. Пройшов табори, повернувся в Уральськ, де і з'явився на світ мій дід Анатолій Лашко. Після школи дід вирушив підкорювати цілину в Бугуруслані Оренбурзької області. Там і осів. У Бугуруслані народилася моя мати. Мій батько Сергій Кісер - теж чистокровний українець, народився в селі Райки Калинівського району Вінницької області. Там досі живе моя бабуся. Так що я маю всі підстави на отримання українського громадянства. І сподіваюся ними скористатися. Знаю, що в Україні немає інституту подвійного громадянства. Готовий відмовитися від російського громадянства заради українського.

Я не приховував своєї проукраїнської позиції, критикував російську владу і з кожним наступним приїздом мав все більше шансів потрапити під апарат каральних органів Росії. Нещодавно прийняв рішення більше не приїжджати туди. Не хочу себе асоціювати з цією країною. Узурпація влади, незмінюваність режиму, відсутність громадянських свобод, постійні репресії незгодних з режимом, поліцейська держава, повсюдний застій, абсурдна зовнішня політика, горезвісний руській мір - все це мене відкидає від Росії. Проживав і тренувався в Таїланді. Полетів в Абу-Дабі на турнір UFC. За два дні до відльоту Таїланд закрив свій повітряний простір. Зараз йдуть розмови, що відкриє кордони тільки в 2021 році.

18 липня я спробував прилетіти в Україну. Хотів побачити двоюрідних братів і сестер. Але мені відмовили у в'їзді. Оскільки в липні 2015 року проводив командні збори в Криму. Були в Судаку. Припливли на поромі з боку Росії. Незадовго до цього в Україні вийшов закон, який забороняв відвідування Криму з російської території. Отримав бан на три роки. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Я порушив правила. Але покарання мені здається занадто суворим. Можливо, постараюся його оскаржити за допомогою юристів.

Готовий виходити на бої під прапором України і хочу допомагати цій країні. Поки ж залишився в Мінську. Тут у мене друзі. Буду в столиці Білорусі, поки не відкриють кордони з Таїландом. Можливо, виступлю тут на одному з турнірів із ММА. У Мінську перебував в епіцентрі подій, які дивляться в усьому світі. Разом з друзями кричав «Живе Білорусь». Сподіваюся, тоталітарний режим передостаннього диктатора Європи скоро впаде. А потім настане черга і останнього диктатора Європи Путіна. Принаймні, мені дуже хочеться в це вірити.