Ірраціональний раціоналізм. «За» і «проти» призначення Луческу в Динамо

Ще кілька тижнів тому ніщо не віщувало бурі. Колишній наставник «Шахтаря» Мірча Луческу російською мовою звернувся до шанувальників «гірників» з нагоди чергового завоювання донеччанами титулу чемпіона України. У своїй небагатослівній промові румунський коуч зронив: «Я завжди душею поруч». Хто б міг подумати, що Луческу ні краплі не лукавив: на найближчі як мінімум два роки Мірча знову буде неймовірно близьким до «Шахтаря» - він очолив найбільш принципового опонента «гірників», київське «Динамо».

По гарячих слідах дуже складно всеохоплююче міркувати щодо причин, наслідків та логічності такого рішення. Втім, накидати найбільш очевидні «за» і «проти» призначення Луческу в «Динамо» ми все-таки спробуємо...

«За» № 1: Луческу здатен розворушити «Динамо»

Довгі роки президента «біло-синіх» Ігоря Суркіса критикують фахівці і вболівальники фактично тільки за одне - небажання що-небудь міняти в системі роботи київського клубу. Дійшло до того, що тренери «Динамо», програючи «Колосу» в останньому турі, з надією вдивлялися в екрани своїх смартфонів - мовляв, «Десна», не підкачай в битві з «Зорею». Подібна поведінка виглядала по-справжньому принизливою для такого авторитетного клубу, яким є «Динамо». Багато в чому через це, мабуть, Суркіс і прийняв рішення розлучитися з тренерським штабом Михайличенка...

Після чергового відходу «динамівського серця», багато хто очікував, що кадрова політика «біло-синіх» не зазнає серйозних змін. Хоча надії на запрошення іноземного фахівця все ж були. Втім, Ігор Суркіс проявив властивий йому раціоналізм, і зупинив вибір на тренері, який не тільки володіє мовою, а й чудово знайомий з усіма підводними каменями вітчизняного футболу.

Прихід Мірчі Луческу - це не спроба жорсткої революції, а бажання керівництва клубу все провести в форматі «оксамитової» акції. Досвід і розуміння українських реалій повинні допомогти 74-річному румунові зробити з «Динамо» ту команду, яку хочуть бачити вболівальники і боси «біло-синіх».

«Проти» № 1: Чужакові не судилося стати своїм

Мірча Луческу - культова фігура для українського футболу. Вірніше, не так. Мірча Луческу - культова фігура для «Шахтаря» та українського футболу. Саме в «Шахтарі» румунський фахівець зробив собі гучне ім'я на європейській арені, хоча раніше й домагався непоганих результатів в Туреччині з «Галатасараєм» і «Бешикташем».

12 років перебування Луческу в донецькому клубі ознаменувалися завоюванням 22 трофеїв, найбільш важливим з яких став, звичайно ж, Кубок УЄФА-2009. За цей період «гірники» по-справжньому і по праву перетворилися на гегемона українського футболу. Багато в чому цьому посприяла продумана політика клубного керівництва, але й роль тренера (хоча в «Шахтарі» функції Луческу були значно ширшими - він був таким собі менеджером з майже необмеженими повноваженнями в англійському розумінні цього футбольного терміну) принижувати ні в якому разі не можна.

Підписуючи контракт з «Динамо», Луческу не міг не розуміти - для київських фанатів він чужак, який навряд чи колись зможе стати своїм. Мірча може почати штампувати титули один за одним, але це не допоможе йому змити своє помаранчево-чорне забарвлення в біло-блакитних очах шанувальників «Динамо». Просто тому, що футбол в певній мірі ірраціональний, особливо якщо це стосується вболівальницьких емоцій і сердець...

«За» № 2: Прихід Луческу посприяє збільшенню інтересу до Динамо та УПЛ

За багато років українські вболівальники звикли до того, що Мірча Луческу виражає різні, часом дуже провокаційні, погляди на те, як розвивається вітчизняний футбол. Працюючи в «Шахтарі», румун, особливо спочатку, нерідко розповідав про «конфлікт інтересів», потім кидав об землю знамениту шапку, протестуючи проти дій арбітрів, та й взагалі часто натякав на всілякі теорії змов проти його команди.

Навряд чи Луческу тим самим строго виконував якусь «генеральну лінію», зрежисовану у «Шахтарі». В цьому просто весь Мірча - він вкрай не любить програвати і визнавати свою слабкість. Луческу завжди категоричний і завжди впевнений у своїх поглядах. Тим цікавіше буде побачити, яким виявиться поведінка румуна в «Динамо». Чи буде він розповідати про симпатії арбітрів до «Шахтаря»? Чи стане натякати на наближеність керівництва УАФ до донецького клубу? Або придумає щось нове, досі невикористане на вітчизняних просторах?

Як би там не було, але фігура Луческу - це те, чого нині гостро потребує весь український футбол. Він здатний збільшити інтерес до «Динамо» зокрема, і до УПЛ в цілому. Більш того, в лізі Мірча виявиться, ймовірно, найбільш гострим на язик наставником серед усіх команд-учасниць. Складно собі уявити, щоб підкреслено інтелігентний Каштру раптом вступав в перепалки з Луческу і виходив з себе прямо на «бровці». Це не Фонсека, що скипає від слів Вернидуба. Але й Луческу - не Вернидуб, а людина куди більш «термоядерна». Загалом, без попкорну, ймовірно, в найближчому сезоні УПЛ ніяк не обійтися.

«Проти» № 2: «Динамо» може зіткнутися зі зростанням напруженості у відносинах з ультрас

Коли в твою команду приходить людина, яка до цього багато років робила усе, щоб вона не була успішною, це завжди важко зрозуміти та прийняти. З цієї причини позиція ультрас «Динамо», яку вони оперативно встигли викласти, абсолютно зрозуміла, але вкрай небезпечна для керівництва клубу. Ультрас «біло-синіх» і до цього нерідко критично виступали на адресу босів «Динамо», але після рішення Суркісів запросити Луческу справа може зайти набагато далі...

Не сприяє поліпшенню ситуації і позиція багатьох відомих особистостей, так чи інакше пов'язаних з «Динамо». Зокрема, легенда київського клубу Олег Блохін вже заявив, що не буде вболівати за команду, поки нею керує Луческу. Екс-хавбек «біло-синіх» Олександр Алієв підкреслив, що президент клубу «насміхається над уболівальниками і плює на них», а коментатор Дмитро Джулай іронічно констатував своє нерозуміння, чому пост тренера «Динамо» віддали Луческу, а не Романцеву. Лише лояльний практично у всіх ситуаціях до керівників київського клубу журналіст Артем Франков заявив, що йому немає діла до того, про що раніше говорив Луческу, а роботу наставника він вважатиме за краще оцінювати суто з професійних міркувань.

«За» № 3: Матчі «Динамо» і «Шахтаря» зарясніють новими барвами

В останні роки, особливо після переходу УПЛ на формат розіграшу з двома шістками, протистояння «Динамо» та «Шахтаря» стали відбуватися набагато частіше, ніж раніше. Багато в чому через це, а також через загальне падіння рівня вітчизняного футболу, інтерес до «класичного» серед широких вболівальницьких мас почав згасати. Однак прихід Луческу в «Динамо» здатний докорінно змінити ситуацію - такої «перчинки» в протистояннях «біло-синіх» та «помаранчево-чорних» давно не було.

Луческу чудово знайомий з «Шахтарем», який хоч і істотно змінився за ті чотири роки, що минули з тих пір, як румун залишив стан донеччан, але все ще багато в чому будується на принципах, закладених і прищеплених Мірчею. Вочевидь, і в «Динамо» румун постарається вибудувати гру команди з більш агресивних позицій, що дозволить киянам активніше тиснути на слабкі місця в ігровій концепції «гірників».

Досить згадати, наскільки довгоочікуваним та інтригуючим було перше протистояння між «Динамо» і «Шахтарем» після того, як в стан других з лав перших перейшов форвард Жуніор Мораес. Тут же мова йде не про футболіста, який відіграв пару-трійку років, а про наставника, повністю зануреного в клубні справи «Шахтаря». Та й сам відхід Луческу з донецького клубу напевно вийшов далеко не таким, яким його уявляв Мірча. І це ще один мотиваційний привід для румуна, який здатний зробити матчі киян і донеччан набагато гострішими та більш захоплюючими.

«Проти» № 3: Ставка на вихованців академії в «Динамо» під питанням

Сформована, особливо в зарубіжній пресі, думка про те, що Луческу чудово працює з молодими футболістами є точною лише частково. Насправді, румунському тренеру в «Шахтарі» прекрасно вдавалося виводити на новий рівень молодих гравців переважно з бразильським паспортом. Українців, які домоглися серйозного прогресу за часів Луческу в «Шахтарі», можна порахувати на пальцях обох рук, і це за 12 років роботи Мірчі з «гірниками».

Сучасна ситуація в «Динамо» складається таким чином, що кияни змушені робити серйозну ставку на власну молодь. Насправді, це не так вже й погано, адже академія «біло-синіх» за останні роки випустила ряд дуже розумних виконавців, які при належному «огранюванні» можуть вийти на рівень того ж Ярмоленка. Але при явних симпатіях Луческу до бразильців, питання його здатності налагодити «український конвеєр талантів» на базі «Динамо», викликає сумніви.

Про подібну проблему в методах роботи Луческу якось відверто розповідав В'ячеслав Шевчук, який заявляв, що румун «завжди пресував і критикував українських гравців». Якщо щось подібне буде перенесено і на схему роботи Мірчі в «Динамо», то Циганкову, Шапаренку, Попову, Русину, Цітаїшвілі та іншим вітчизняним талантам впору буде або в корені міняти психологію і пристосовуватися під нові реалії, або міняти команду в пошуках більш комфортного середовища для прогресу. Очевидно, що Луческу може і відмовитися від бразильського вектора через його дорожнечу для бюджету «Динамо», але це ні краплі не свідчитиме про зміни в його принципах. Зрештою, багато хто напевно пам'ятає, що відразу після приходу в «Шахтар» Луческу підписував в ряди донеччан багатьох представників європейських національностей - чехів Хюбшмана й Лаштувку, румуна Беркеуана, турка Толгу Сейхана та інших...

Олексій СЛИВЧЕНКО