Жозе на узбіччі. Моуріньо вже нічого не здатний дати футболу

У документальному фільмі Take The Ball Pass The Ball, випущеному в листопаді 2018 року і присвяченому успіхам «Барселони» під керівництвом Хосепа Гвардіоли, є кілька дуже цікавих історій, що досить повно розкривають філософію цього тренера.

Одна з них пов'язана з українцем Дмитром Чигринським, якого «блаугранас» за 25 мільйонів євро підписали у «Шахтаря» влітку 2009 року, але усього лише через сезон продали назад «гірникам» вже за 15 мільйонів. Український легіонер провів вкрай небагато матчів за «Барселону», і його справедливо включають до числа головних провалів Гвардіоли за кар'єру тренера.

Читайте також: 7 головних трансферних промахів Пепа Гвардіоли

У зазначеному фільмі про Чигринського цікаву історію розповідає екс-нападник «Барселони» тих часів Тьєррі Анрі: «Ми грали проти «Осасуни» на виїзді. Памплонська команда не дуже добре обороняла центральну зону поля. Їхній півзахисник, відповідальний за позицію, не був на рівні. В той день в стартовому складі вийшов Чигринський, в якого була відмінна здатність видати довгий пас з правої або лівої ноги. Ми збиралися грати так, що центральні захисники повинні були віддавати передачі на Хаві. Всякий раз, коли ми переходили в атаку, Хаві був в потрібній зоні, щоб забезпечити взаємодію оборони і атаки. Але що було забавним в той день, так це те, що Чигринський двічі довгими передачами знаходив попереду Златана Ібрагімовича. І це виходило небезпечно, адже швед майже опинявся сам на сам із воротарем суперника. Але Пеп замінив Чигринського, бо той не поважав принципи ведення гри. Тренер вивчав суперника, і просив нас грати певним чином».

Слова Анрі дають уявлення про те, наскільки складним може бути футбол на топ-рівні, а також підкреслюють безкомпромісність поглядів на гру з боку Гвардіоли. Завдяки своїм принципам Пеп створив революцію в «Барселоні», а згодом творив дива і домагався успіху в «Баварії» та «Манчестер Сіті».

Вдала кар'єра Гвардіоли в «Барселоні» змушує згадати ще одну давню історію, широко обговорювану в закуліссі футболу. Подейкують, що в 2008 році, коли каталонці всерйоз підшукували нового головного тренера, в кінцевому підсумку в їхньому списку опинилися два ключових кандидати: Гвардіола і Моуріньо.

Очевидним вибором на той момент здавався Моуріньо, який за кілька місяців до цього як раз припинив трудові відносини з «Челсі», де за три сезони здобув два титули чемпіона Прем'єр-ліги. Однак в результаті вельми несподівано вибір босів «блаугранас» припав на Гвардіолу - тренера, який не мав серйозного досвіду на рівні першої команди, працювавши раніше тільки з дублем «Барселони».

Той вибір на користь Гвардіоли на перший погляд здавався нелогічним. У «Барсі» віддали перевагу маловідомому фахівцю на тлі інформації про можливе призначення коуча, який в той час знаходився на піку кар'єри і слави. Шанс, що Моуріньо зробив би каталонців успішними, безумовно, не настільки й малий, проте вкрай малоймовірно, що «блаугранас» стали б таким же феноменом в світі футболу, яким їх згодом зробив Гвардіола.

«Барселона» і до Моуріньо була добре знайома з прагматичною тактикою, перевагу якій віддавав «Особливий». В 1/8 фіналу Ліги чемпіонів-2004/05 задумки португальця спрацювали, коли «Челсі» за сумою двох матчів залишив за бортом турніру «Барселону», а згодом зумів дістатися до півфіналу.

Але тоді, в 2008-му, в «Барселоні» порахували, що команді потрібна людина, здатна підтримувати ідеалістичну футбольну філософію легендарного Йохана Кройфа. Незважаючи на те, що частина керівництва «блаугранас» виступала за призначення Моуріньо, вважаючи, що португальцю вдасться досягти миттєвих результатів, врешті-решт переважили козирі на користь Гвардіоли, і «Барселона» продовжила робити ставку на яскравий, сміливий і домінантний підхід у футболі.

Моуріньо після зриву варіанту з «Барсою» не залишився у програші - він очолив «Інтер», з яким виграв Лігу чемпіонів і два титули чемпіона Італії. Потім «Особливий» непогано попрацював з «Реалом», та й повернувшись в «Челсі» встиг виграти з «синіми» ще один титул чемпіона Прем'єр-ліги...

Однак в 32-му турі чемпіонату Англії-2019/20 відбулася подія, що красномовно вказує на відмінності в подальших кар'єрних траєкторіях Гвардіоли і Моуріньо. В один день «Манчестер Сіті» Пепа здобув переконливу перемогу над чемпіоном «Ліверпулем» (4:0), а «Тоттенхем» Жозе безславно поступився «Шеффілд Юнайтед» (1:3) і практично вибув з гонки за місце в Лізі чемпіонів на наступний сезон.

Останнім часом між успіхами команд Гвардіоли і Моуріньо спостерігається все більш і більш різкий контраст. Минуло вже три роки з тих пір, як португалець в останній раз вигравав будь-який турнір - Лігу Європи з «Манчестер Юнайтед», - і п'ять років з моменту його останнього тріумфу в Прем'єр-лізі... Для топ-тренера сучасності це вкрай мало, та й є стійке відчуття, що «Особливий» вже банально не тягне на цей статус - в фаворі зараз зовсім інші фахівці: і якщо Гвардіола залишається нагорі, а разом з ним в зеніті слави нині буквально розквітає кар'єра Юргена Клоппа, то ось про Моуріньо подібного не скажеш. Його стиль і тенденції роботи все частіше і частіше здаються фахівцям відверто застарілими і неефективними...

Якщо на початку своєї кар'єри Моуріньо, немов гриби після дощу, збирав численні титули у всіх своїх клубах, в тому числі й регулярно «наводячи шурхіт» в Лізі чемпіонів, то зараз топ-трофей континенту здається все більш і більш далеким від португальця.

Свого часу «Особливий» зробив собі ім'я в футболі з боку андердога. Після того, як його «Порту» обіграв «Манчестер Юнайтед» з рахунком 2:1 в 2004 році в рамках Ліги чемпіонів, розгніваний коуч «червоних дияволів» Алекс Фергюсон поскаржився на несправедливе, на його думку, вилучення Роя Кіна, через що ірландець не зміг зіграти в матчі-відповіді, а «Юнайтед» вилетіли з турніру.

«Я розумію, чому він був такий емоційний», - прокоментував тодішню поведінку Фергюсона Моуріньо. «Вам теж було б не по собі, якби в матчі вашої команди домінував суперник, чия сумарна трансферна вартість не перевищує 10% бюджету вашого клубу».

Через 16 років все кардинально змінилося: на місці тодішнього Моуріньо опинився коуч «Шеффілд Юнайтед» Кріс Вайлдер, а ось роль Фергюсона після поразки «Тоттенхема» від «клинків» на себе приміряв вже сам «Особливий», який заговорив про несправедливість, в тому числі і через рішення VAR («Ми не можемо вмирати психологічно через рішення Майкла Олівера, який відповідав за VAR. Ми володіли м'ячем у другому таймі, але у нас не було шансів змінити хід зустрічі», - заявив після поразки від «Шеффілд Юнайтед» Моуріньо).

Союз «шпор» і Моуріньо з самого початку виглядав цікаво. Хоча «Тоттенхем», очевидно, був далеко не таким успішним, як «Барселона», але ця команда також грала в яскравий атакуючий футбол. Деякі колишні тренери, які намагалися прищепити «шпорам» оборонний стиль ведення гри, зазвичай не досягали успіху. Наприклад, в 2004 році Жак Сантіні в «Тоттенхемі» почав робити ставку на те, що згодом у пресі назвали «нудним футболом». Француз протримався на своїй посаді всього 13 матчів...

Саме тому нідерландець Мартін Йол, який прийшов на зміну Сантіні, багато говорив про важливість гри в «приємний, атакуючий футбол». Практично всі наступні наставники «шпор» поділяли це переконання, аж до минулого сезону, коли команда Маурісіо Почеттіно опинилася залученою в, мабуть, два найбільш захоплюючих матчі Ліги чемпіонів - проти «Манчестер Сіті» (3:4) та «Аякса» (3:2).

Проте, після нерадісного початку кампанії-2019/20 керівник «Тоттенхема» Даніель Леві вирішив, що клубу далі не по дорозі з Почеттіно. Аргентинець був відправлений у відставку, а на його місце незабаром і прийшов Жозе Моуріньо. Втім, через 13 місяців після гри «шпор» у фіналі Ліги чемпіонів проти «Ліверпуля», «Тоттенхем» нині виглядає лише блідою тінню себе минулорічного. Крім того, не варто виключати, що за підсумками цього сезону лондонці й зовсім вперше за більш ніж десятиліття залишаться без путівки в єврокубки...

Звичайно, не варто скидати вину за результати з таких гравців, як Деле Аллі, або Тангі Ндомбеле, який минулого літа став рекордною покупкою в історії клубу, однак і роль Моуріньо в усій цій історії видніється далеко не в кращому плані. У «Особливого» в останні роки, здається, розвинулася звичка отримувати мінімум віддачі від футболістів, які здатні на значно більше. Це чітко простежувалося ще до «Тоттенхема» - в «Челсі» і «Манчестер Юнайтед»...

І якщо раніше португалець знаходив виправдання у відсутності ключових гравців команди, таких як Харрі Кейн або Сон Хин Мін, то в минулий четвер на «Брамолл Лейн» лондонці виглядали відверто невиразно навіть з лідерами в складі... «Тоттенхем» Моуріньо нині куди більше схожий на страждальця, що надмірно залежить від якості гри Харрі Кейна і довгих закидів на нього. А це як раз і є той стиль футболу, який Гвардіола ще понад десять років тому розпеченим залізом випалював з гри «Барселони». Але для 57-річного Моуріньо, здається, вже занадто пізно мінятися. Він встиг забронзовіти в історії і, можливо, цього для нього цілком достатньо. Зрештою, хто сказав, що сеу Жозе ставив перед собою завдання обов'язково стати кращим тренером всіх часів і народів?..

Олексій СЛИВЧЕНКО