БЄЛАНОВ: «У 2014 році ніхто не посмів осквернити пам'ятник Лобановському»
Володар Золотого м'яча -1986 згадав свого колишнього тренера
- 13 травня 2020, 14:45
- |
- 13 травня 2020, 18:10
- 22424
- 5
Сьогодні, 13 травня, виповнюється 18 років з дня смерті легендарного тренера Валерія Лобановського.
Колишній підопічний Лобановського Ігор Бєланов на своїй сторінці в Фейсбуці вшанував пам'ять свого наставника:
«13 травня 2002 перестало битися серце Великого Тренера, мого наставника і, напевно, другого батька, глибоко шанованої мною Людини Валерія Васильовича Лобановського. Він пішов від нас ще молодим і міг зробити дуже багато для нашого футболу. У ті роки клуб і збірна почали знову показувати хорошу і результативну гру, але доля розпорядилася інакше...
Емоції, сильні переживання позначилися на здоров'ї Тренера, який звик віддавати себе повністю роботі і колективу. Минуло 18 років, як з нами немає нашого дорогого Валерія Васильовича.
В останні роки його геніальність все частіше визнають у світі. Щорічно прізвище Лобановського згадується в топ рейтингах найкращих тренерів сучасності. Таким його пам'ятає світ і трошки іншим запам'ятав його я.
Для мене наш Васильович був суворим, але справедливим, вимогливим і по-батьківськи уважним. Мої найкращі роки у футболі могли б не стати такими, якби мені не пощастило потрапити до мого Тренера, а мільйони наших уболівальників ніколи б не відчули сильних футбольних емоцій в 1986 і 1988 роках! (Ті, хто пам'ятає ЧС і ЧЄ тих років, зрозуміють, про що я кажу).
Про Валерія Васильовича можна писати і говорити нескінченно, про його професіоналізм і геніальні математичні методики пишуть фахівці, про його людські якості говорять його рідні і ми, вдячні учні. Ім'я Лобановського в останні роки все частіше звучить серед моральних авторитетів нашого суспільства. Його геніальність настільки безперечна, що може об'єднувати людей різних вікових груп і поглядів.
Мені пригадується один приклад: в охопленому протестами Києві взимку 2014 року точилися кровопролитні зіткнення в районі стадіону «Динамо». У ті дні палали будівлі і гинули люди. І тільки пам'ятник великому Тренеру ніхто не посмів осквернити.
Народна любов виявилася безмежною. Мене дуже вразила ця історія і я часто про неї говорю своїм синам, старшого з яких я назвав Валерієм в подяку моєму наставнику і на його безсмертну честь...».