Найкраща збірна України з баскетболу всіх часів

Через пандемію коронавірусу баскетбольне життя в світі практично зупинилося. Найближчих ігор в найкращих лігах і турнірах чекати невідомо скільки. І також довго чекати найближчих матчів збірної України. Вони і так повинні були за планом відбутися нескоро (листопад 2020 року), але тепер і ці дати можуть бути ще відстрочені через ситуацію із захворюванням.

Поки баскетбол, як і інший спорт в світі на паузі, ми вирішили відкинути тимчасові рамки, тим самим отримавши можливість скласти найкращі п'ятірки збірної України за всю історію незалежності.

Отже, зустрічайте, найкраща збірна України в форматі двох бойових і готових до боїв п'ятірок. Відразу обмовимося, що дані п'ятірки не претендують на істину в останній інстанції. Цей склад є вибором автора (звичайно, підкріпленим історичними фактами і статистикою) і будь-який уболівальник зі стажем має право нам заперечити і представити свою версію топової збірної України.

Варто зауважити, що при формуванні п'ятірок ми керувалися індивідуальним внеском гравця в командні успіхи, загальними результатами команди в період виступів даного гравця і вже після цього звертали увагу на рівень таланту і потенціал баскетболіста. Також для участі в нашому рейтингу гравцям необхідно було награти певну кількість матчів, так би мовити, залишити слід в збірній України. Саме тому в топ-п'ятірки не потрапили такі маститі гравці як Олександр Волков та Віталій Потапенко, які награли за національну команду дуже мало ігор. При цьому відносини Потапенка зі збірною навіть згадувати не хочеться. А ось у Олексія Леня та Святослава Михайлюка в національній команді все ще попереду.

Наші п'ятірки формувалися за класичною схемою: розігруючий-атакуючий захисник-легкий форвард-важкий форвард-центровий. І нехай в нинішньому баскетболі розподіл на амплуа все більш розмитий, ми намагалися враховувати цей принцип при формуванні складів, хоча на деяких місцях в наших збірних позиційні межі злегка стираються. Ну що ж, почнемо.

Друга п'ятірка в історії збірної України

Розігруючий - Денис Лукашов

У нинішній момент уявити задню лінію нашої збірної без Дениса немає шансів. Лукашов завжди націлений на передачу і створення найкращої атакуючої можливості для своїх партнерів, але при цьому і сам може закидати триочковими бомбами кільце суперників, кидок дозволяє. Не егоїстичний, що дуже важливо для гравця його амплуа. Готовий приносити користь і в ролі першого номера збірної і в ролі бекапа для свого партнера. Ефективно і ефектно взаємодіє з великими збірної України, чому є підтвердженням безліч данків і алей-упів від наших бігменов саме з передач Лукашова.

Атакуючий захисник - Євген Мурзін

У багатьох уболівальників Мурзін асоціюється з роллю тренера, але вболівальники зі стажем пам'ятають Євгена як одного з найкращих снайперів на зорі народження збірної України. На початку і в середині 90-х Євген був однією з головних небезпек для суперників нашої команди. Своєю результативною грою міг переламати хід поєдинку, що невдало складався. Взяв участь в Євробаскеті-97, де набирав вельми пристойні 10,2 очки в середньому за гру.

Легкий форвард - Леонід Яйло

Значну частину кар'єри відіграв на позиції важкого форварда, але встиг чимало і успішно пограти і на третьому номері, за що і потрапляє в наш рейтинг. Все-таки Микола Хряпа, хоч і був на певному етапі дуже важливою фігурою в збірній, але сам не розкрив свій потенціал, а В'ячеслав Бобров ще тільки стає одним з ключових гравців збірної. У свою чергу, Леонід Яйло завжди був перевіреним бійцем і нижче свого рівня опускався рідко. Взяв участь в Євробаскеті-97, завершивши його з непоганими цифрами - 8,2 очок за гру. Більше на великих мейджорах не зіграв через травми, що були отримані в самий непідходящий момент, проте дуже багато зробив, щоб там зіграла його національна команда. У відборі на Євробаскет-2001 набрав найбільшу кількість очок - 173 в 10 іграх, а в відборі на Євробаскет-2003 його показники склали - 102 очки в 7 іграх. Більше тільки у тих, хто зіграв усі 10 матчів кваліфікаційного циклу.

Важкий форвард - Олександр Лохманчук

Можливо, Станіслав Медведенко є більш талановитим і у нього успішніше склалася кар'єра, але національній збірній більше користі приніс Олександр Лохманчук. Наприклад, міг накидати 22+7 підбирань у виграшному матчі кваліфікації на Євробаскет-97 проти Хорватії (на той час - бронзовий призер минулого Євробаскету). Взяв участь в Євробаскеті-97 і однозначно став на ньому найкращим гравцем збірної України. Зіграв на Євробаскеті-2003, але вже не так яскраво. Набирав в середньому майже 20 очок (якщо точно - 19,9 набраних балів) у відборі на Євробаскет-2001. Закинув дуже яскравий баззер в домашній виграшній грі з турками - 74:73 у відборі на Євробаскет-2003. Та перемога максимально підвищила шанси нашої збірної на вихід з групи. Та й в цілому, був одним з найкращих українських баскетболістів свого часу.

Центровий - Григорій Хижняк

Позиція, де у тренерів збірної України завжди був шикарний вибір. Хай вибачать мене В'ячеслав Кравцов, Кирило Фесенко, Артем Пустовий та інші, але не згадати уродженця Миколаєва в цьому рейтингу було б неправильно. Статистика Григорія не завжди відображала його колосальний внесок в успіхи нашої збірної. У праймові роки Хижняка, під своїм кільцем наша команда отримувала просто непрохідну стіну. На окрему увагу заслуговує пристрасть до гри українського центрового. Григорій Хижняк віддавався всьому, що відбувається на майданчику і пропускав через себе всі позитивні і негативні моменти в грі. Гриша завжди був в контакті з глядачами. Здається, не один хлопчисько в непрості 90-ті пов'язав своє життя з баскетболом не в останню чергу через враження від гри українського центрового.

Перша п'ятірка в історії збірної України

Розігруючий - Юджин Джетер

Далеко не завжди натуралізований гравець стає своїм у збірній і від цього не застрахована жодна національна команда в світі. Після кількох не зовсім вдалих досвідів натуралізації наша збірна витягла просто щасливий квиток. Юджин Джетер залізобетонно закрив проблему першого номера. Складно сказати, що спонукало американця виступати за нашу команду, цілком можливо, що це була банальна фінансова вигода. Але далі Джетер перейнявся, став своїм в дошку хлопцем, радів успіхам і переживав всі невдачі не гірше за інших українських збірників. Його внесок в історичне шосте місце на Євробаскеті-2013 складно переоцінити. На високому рівні Джетер провів і Кубок Світу-2014. У відборі на світову першість 2019 американець вже здав, але намагався тримати марку. У будь-якому випадку, хочеться сказати дякую Джетеру за всі його виступи в нашій команді. Такого якісного в ігровому плані і просто відмінного за своїми людськими якостями натуралізованого американця в нашій збірній ще не було. І навряд чи колись буде.

Атакуючий захисник - Сергій Гладир

Снайпер до мозку кісток. В його особі збірна України отримала холоднокровного вбивцю суперників на триочковій лінії. Міг закинути дальній кидок з божевільним опором, з дев'яти метрів, та й в цілому практично будь-якої складності. Як і у випадку з Джетером, був одним з основних творців головного успіху українського баскетболу на Євробаскеті-2013. До сих пір вважається, що серйозна травма Гладиря в першій половині матчу Кубка Світу-2014 проти збірної Фінляндії (він був тільки другим на турнірі), стала однією з основних причин невиходу нашої національної команди з групи.

Легкий форвард - Артур Дроздов

Він виїхав з України в дуже ранньому віці. Зробив собі ім'я у французькому «По-Ортезі» і виступав за збірну вже в ролі зіркового за нашими мірками гравця. Дуже якісно закривав за собою позицію третього номера в нульових роках нинішнього століття. На Євробаскеті-2003 став одним з лідерів команди, набираючи на турнірі 12 очок в середньому за гру (другий результат у збірній). На тому турнірі, на хвилиночку, Дроздову було тільки 22 роки. На жаль, той Євробаскет став єдиним в кар'єрі Артура. Завжди по максиму викладався в кваліфікаціях, а ефектні данки від Дроздова в ті роки отримували практично всі суперники збірної України.

Важкий форвард - Сергій Ліщук

Оплот нашої команди в найбільш скупий на кадровий потенціал період в історії збірної України. Добрий десяток років на пару з Дроздовим тягнув на собі команду в кваліфікаціях до чемпіонатів Європи. Своєю грою зумів переломити хід багатьох поєдинків для нашої збірної. Зіграв на трьох Євробаскетах (2001, 2005 і 2011). Причому на Євробаскеті-2005 своєю грою затьмарив чемпіона НБА Станіслава Медведенка та став найрезультативнішим у складі збірної (14,7 очок в середньому за гру). Був одним з лідерів і на Євробаскеті-2011, після чого травми і процес омолодження команди змусили зав'язати зі збірною.

Центровий - Олександр Окунський

Топовий великий гравець 90-х за європейськими мірками. З невеликими перервами виступав за збірну в період від її самого першого офіційного матчу (1993 рік) по Євробаскет-2003. За цей час встиг виступити на трьох континентальних першостях (1997, 2001 і 2003). На Євробаскеті-1997 зіграв набагато нижче свого рівня, але в 2001 і 2003 роках став найрезультативнішим гравцем у складі збірної України. На Євробаскеті-2001 в середньому набирав 16 очок за гру, а на турнірі 2003 року - 12,7 очок. Неодноразово ставав найкращим снайпером і ребаундером в кваліфікаційних раундах. В особі Окунського наша збірна отримала найкращого центрового в своїй історії.

***

Ось такою вийшла найкраща збірна України всіх часів у автора даного тексту. Погоджуйтеся, не погоджуйтеся, сперечайтеся, адже якісних гравців в українському баскетболі було багато. Дуже хочеться, щоб вже через кілька років багато позицій в ній були переглянуті. У нинішнього покоління збірної для цього є прекрасний потенціал.

Олексій КОЛЯГО