Новий помічник Шевченка в збірній. Працював з Раньєрі і молодіжкою Італії

NB! Вперше цей матеріал був опублікований в лютому 2020 року.

Про те, що в штабі Андрія Шевченка з'явиться ще один асистент, який буде відповідати за фізичну підготовку, повідомлялося ще в лютому. Андреа Адзалін разом з Шевченком побував у Туреччині на зборах «Динамо» і «Шахтаря», де в справі побачив деяких підопічних.

Адзалін, який мав посилити штаб збірної напередодні Євро-2020, тепер офіційно увійде до тренерського штабу національної команди. Глава УАФ Андрій Павелко вже анонсував прихід фахівця в тренерський штаб Андрія Шевченка: «Тренерський штаб залишається той же. Додатково залучимо ще одного фахівця з Італії, який працював в Англії. Він посилить тренерський штаб збірної».

Розповідаємо, хто такий Андреа Адзалін.

Напевно, доречно говорити, що вибір саме італійця на цей відповідальний відрізок роботи не випадковий. Шевченко найкращі роки кар'єри гравця провів саме на Апеннінах, приріс до Італії навіть ментально, його вже давно там вважають своїм, як і він такими вважає «їхніх». Однак не тільки прихильністю Шеви до всього італійського можна пояснити погляд в сторону тамтешніх спеців, що входять в його штаб (крім новачка Адзаліна, там ще Тасотті і Мальдера). Що не кажіть, але з точки зору знання тактики і особливостей фізичної підготовки італійці можуть запросто дати фору будь-яким іншим представникам футбольних національностей. Тому в даному випадку тренер нашої збірної просто поєднав приємне з корисним.

Незважаючи на відносну молодість, Адзалін - особистість в футбольному світі досить відома. Він встиг попрацювати і з пристойними національними командами, і в серйозних клубах. І практично скрізь, де б не працював Андреа, результат був очевидний.

***

В футбольні тренери Адзалін потрапив не випадково - він сам досить непогано грав у футбол. Правда, справжнього майстра «гри мільйонів» з нього не вийшло - вище аматорського футболу він так і не забрався. Але любов до цього виду спорту залишилася назавжди. І Адзалін вирішив перекваліфікуватися в тренера, працюючи з молодими футболістами. За цей час він встиг повчитися в трьох великих університетах країни - в Варезе, Мілані та Вероні (на кафедрах фізичного виховання), захистивши докторську дисертацію. Подейкують, що він був одним з улюблених учнів професора Енріко Арселлі, автора бестселера «Тренування в марафонському бігу: науковий підхід». Але особливих дивідендів робота з молоддю тренеру не приносила. Перш за все - фінансових. Щоб хоч якось втриматися на плаву, Адзалін паралельно підробляв ще в декількох місцях. Цілком можливо, що дипломований фахівець і далі б животів в аматорських футбольних колективах Італії, якби не щасливий випадок. Одна-єдина зустріч повністю змінила його досі невигадливе життя.

Як пізніше розповідав сам Адзалін, він відразу не повірив, що його роботою цікавиться гуру тренерського ремесла Клаудіо Раньєрі. «Я ледь з мотоцикла не впав, коли мої друзі подзвонили мені, повідомивши, що Раньєрі хоче мене спробувати в якості тренера з фізпідготовки».

Від таких пропозицій не відмовляються, і через якихось пару тижнів Адзалін вже входив в тренерський штаб Раньєрі в «Монако». В тому самому кризовому клубі князівства, який вилетів з еліти французького футболу і переживав явно не найкращі часи. Але для 27-річного тренера з фізпідготовки ця робота нагадувала справжню казку. «Це неймовірно - проводити тренування на березі моря з командою, яка недавно грала в фіналі Ліги чемпіонів».

Раньєрі зі своїм штабом вдалося повернути монегасків в Лігу 1. Після року співпраці з доном Клаудіо, шляхи Адзаліна і його «хрещеного батька» на час розійшлися. Андреа прийняв пропозицію федерації футболу Італії - увійти до тренерського штабу молодіжної збірної «Скуадри адзурри». І тут знову успіх: італійська молодіжка пробилася в фінал чемпіонату Європи-2013, де, щоправда, поступилася іспанцям. Але тоді «Червона фурія» безроздільно панувала на континенті практично в усіх вікових категоріях, так що вже сам факт виходу в головний матч турніру був розцінений в Італії, як безсумнівний успіх. Свій вклад в те досягнення вніс і Адзалін, який отримав поряд з усіма учасниками пам'ятного сходження до фіналу срібну медаль.

***

Після молодіжної збірної Італії Адзалін знову возз'єднався з Раньєрі. На цей раз не в клубі - в збірній Греції. Тоді, в 2013/2014-му, національна команда Еллади була приблизно в такому ж стані, як і «Монако» в 2012-му. Однак на цей раз перетворити попелюшку на принцесу Раньєрі і його тренерському штабу не вдалося. Пізніше Клаудіо визнав, що рішення очолити збірну Греції було помилкою, авантюрою. Мовляв, одна справа - коли ти тренуєш клубну команду, де все на виду і все під контролем, і зовсім інше - тренувати всього кілька днів перед офіційним матчем гравців збірної, яких толком не знаєш і не переучиш. Так чи інакше, але робота італійців у Греції закінчилася повним фіаско. Раньєрі співтовариші відправили в ганебну відставку, і, за словами Адзаліна, його бос впав в глибоку депресію.

Вихід з цієї психологічної ями знайшовся досить спонтанно. Раньєрі казна чому запросили на співбесіду в «Лестер», і тодішній аутсайдер англійської Прем'єр-ліги вирішив довіритися італійцеві. Клаудіо потягнув на Туманний Альбіон і свій звичний тренерський штаб, до якого входив і Адзалін.

Що було далі - вже стало легендою. Маститий тренер, але вже з досить виразним тавром збитого льотчика, привів периферійну команду до перемоги в чемпіонаті Англії. Напевно свої «п'ять копійок» в цей історичний тріумф «лисиць» вніс і скромний тренер з фізпідготовки. Хоча сам Адзалін впевнений, що головний винуватець і головний творець «лестерського дива» - Клаудіо Раньєрі. Він і тільки він. А решта тренерів лише виконували свою роботу, всіляко допомагаючи своєму босові.

Після звільнення з «Лестера» Раньєрі відправився до Франції. І знову в кризовий колектив - «Нант». Пішов за своїм учителем і Адзалін. І коли Клаудіо закликали рятувати від вильоту в Чемпіоншип тонучий «Фулхем», Андреа теж був поруч з Раньєрі.

Але коли Маестро вирішив повернутися в Італію - його покликала «Рома», шляхи Раньєрі і Адзаліна остаточно розійшлися. Складно сказати однозначно, чому. Може, молодому тренеру просто знадобився новий виклик, адже, за його ж словами, він завжди готовий до змін і завжди готовий вчитися чомусь новому.

Безсумнівно, робота в штабі збірної України стане для Андреа Адзаліна цим новим. Але вона, ця робота, може стати для нього і новою якістю. Тренер, який вважає, що психологічний і фізичний акцент в роботі наставника важливий більше, ніж безпосередньо тренування, здатний по-хорошому здивувати. Може, саме з приходом цього італійця тренерський «пазл» збірної України остаточно склався, і тепер наші футболісти будуть підковані не тільки тактично, але і фізично.

Тішимся думкою? Може бути. Але дуже хочеться вірити.