Феномен Юргена Клоппа

...У жовтні 2017-го виповнилося два роки, як Юрген Клопп очолив «Ліверпуль». На той момент справи німецького фахівця на «Енфілді» йшли не дуже. Допитливі англійські журналісти весь час порівнювали Клоппа з його попередником - Роджерсом. І практично всі ті порівняння були не на користь німця. Зокрема, не на користь герра Юргена були цифри. Вони волали про наступне: в 75-ти перших матчах на чолі «Лівера» Брендан Роджерс в процентному співвідношенні добув більше перемог, ніж Юрген Клопп (55 проти 51). Не переконував екс-тренер «Боруссії» на новому робочому місці і з точки зору здобутих трофеїв. Їх зовсім не було. Правда, в зв'язку з цим Роджерс відповідав взаємністю. Як не дивно це прозвучить зараз, але серйозні претензії до Клоппа були і щодо гри його команди: багато пропускала, не завжди вміла перебудовуватися, виглядала відвертим андердогом в порівнянні з «МанСіті».

Загалом, той «Ліверпуль» все ще залишався периферійною за європейськими мірками командою, куди гравці найвищого рівня йти не хотіли. Швидше навпаки - вони звідти втікали. Як той же Луїс Суарес або Рахім Стерлінг. До речі, не в останню чергу відставка Брендана Роджерса з «червоного сідала» була викликана тим, що північноірландець не зміг оговтатися після відходу уругвайського форварда в «Барсу». У Брендана якось різко закінчилося «пальне». Він вичерпався, потух. Таким же - вичавленим і беземоційним - був і його «Ліверпуль». Дуже навіть може бути, що якби у Роджерса була в запасі така дрібниця, як час, він би і його команда відтанули. Адже тренер він дуже навіть кваліфікований - як мінімум за нинішнім «Лестером» це видно. Але Джон Генрі, майже таємничий власник клубу, такої розкоші своєму підшефному не дав. Тоді, в жовтні 2015-го, відставка Роджерса виглядала, все-таки, передчасною.

Твіттер Ливерпуля. Юрген Клопп и Джон Генрі

Не менш авантюристично виглядав з боку і ангажемент Клоппа. Це був явно кіт в мішку: хороший фахівець, але він ніколи не тренував за межами Німеччини, який зумів вивести не найбільшу з точки зору бюджету команду до перемоги в Бундеслізі і в фінал ЛЧ; однак, як тільки «Боруссія» втратила своїх лідерів, Юрген трохи знітився, як і Брендан після відходу Суареса. Виходило тоді, що шило поміняли на мило. Ну, або приблизно так. Про претензії Клоппу з боку «громадськості» було сказано вище. Але, як не дивно це прозвучить на перший погляд, претензій з боку американських власників до Юргена не було. Виявилося, що в цій історії, яка, тепер ми знаємо точно, вже точно закінчиться щасливо, велике значення (якщо взагалі не ключове) зіграла слабкість. А не сила.

***

Генрі був убитий наповал щирою доступністю нового керманича «Ліверпуля». Американцеві явно імпонував німецький тренер - безпосередністю, емоціями, умінням знаходити підхід до будь-якої людини в клубі і команді, і, одночасно, його видатною здатністю при цьому бути за все відповідальним. Прозорливий Джон, для якого до Клоппа «Ліверпуль» був на «надцятому» місці в списку пріоритетів (ну, або другим після бейсболу) побачив в цьому окулярнику і зубоскалу-німцю, який ненавидить діловий смокінг, не просто свого хлопця, а тренера-запальничку з невичерпною енергією і таким же талантом, до якого потягнуться. За яким підуть, і який зможе вийти з ряду геть. Тому що у нього є те, чого не було у Роджерса, і навіть у Бенітеса - своя, особлива харизма. І філософія. Філософія, заснована не стільки на моделюванні гри, скільки на впровадженню в цю модель людей. Живих людей, а не роботів, гвинтиків.

Напевно, тренери на кшталт Міхелса, Лобановського і навіть Моурінью з Гвардіолою якщо не запросто, але все одно дадуть фору Клоппу з точки зору унікальної здатності перетворювати свої команди в красиве з точки зору тактики «товариство з обмеженою відповідальністю». Але всі ці та інші великі не зможуть зрівнятися з Юргеном в умінні довести простоту до ідеалу. Причому простоту не тільки ігрову, а й міжособистісну. Його поважають не тому, що бояться. А скоріше тому, що люблять. Він віддасть перевагу йти з вами в розвідку, а не сидіти в штабі. За такого тренера футболісти в більшості своїй готові йти до кінця, а не наближати кінець. Жорсткий і високий пресинг в його «Ліверпулі» - це скоріше «завдяки», а не «всупереч». Його тренування - це не «вичавлений лимон». Це, скоріше, «заводний апельсин».

***

Ось так звичайна симпатія роботодавця до підлеглого дала останньому запас міцності. Перш за все - запас часу. Генрі був готовий терпіти ходіння по муках Клоппа, бо вірив, що всі ці спроби німця не закінчаться апатією. В принципі, вони, всі ці спроби, і не могли закінчитися опусканням рук - чим завгодно, але тільки не цим. Здається, що ось в цьому простому на перший погляд нюансі і виявилася головна різниця в сприйнятті Генрі Клоппа і Роджерса.

Терпіння боса «Ліверпуля» окупилося сторицею. Навіть в фінансовому еквіваленті. Тому що «Ліверпуль» вперше з часів геніального, але безликого Рафи Бенітеса знову став європейським брендом, зіркою першої величини. Це з одного боку. А з іншого - футболісти, придбані «Ліверпулем» при Клоппу, які складають зараз кістяк команди, істотно додали не тільки в майстерності, а й собівартості. Останній факт для менеджменту «Ліверпуля» теж має велике значення. Адже, незважаючи на клоппівську нестерпну легкість буття, назвати його ще й унікальним селекціонером навряд чи можна. Груйіч, Грабара, Каріус, Клаван, Соланке, Хувер - ось далеко не всі, кого німець запрошував на «Енфілд» в якості майбутніх зірок, але зірок з них не вийшло.

Справедливості заради потрібно відзначити, що за цих товаришів «червоні» не платили астрономічні суми. На відміну від таких гравців, як ван Дейк, Салах, Мане, Вейналдум, Окслейд-Чемберлен, Робертсон, Кейта, Фабіньо чи Аліссон. У зв'язку з цим примітно, що хоч Клопп і каже, що його нинішній клуб з самого початку не може змагатися в плані «гонки озброєнь» з «ПСЖ» і «МанСіті», трансфери ван Дейка і Аліссона дуже навіть в стилі «шейхів». Так що бити на жалість тут не вийде: якщо і скаржитися комусь на «жлобство» клубного керівництва, то це швидше Почеттіно, а не Клоппу. Та й, для повноти картини, можна згадати ще один цифру: баланс клубних продажів-покупок при Клоппу негативний (закупилися приблизно на сто мільйонів більше, ніж продали).

Твіттер Ліверпуля

Але і в цій непростій арифметиці знайдеться свій плюс. Адже за одну перемогу в Лізі чемпіонів «Лівер» зумів відбити це сальдо. І можна не сумніватися, що Генрі ще не раз розщедриться для Клоппа. Хоча і вважає ціни на нинішньому трансферному ринку до нестями роздутими. Але все одно буде купувати. Все одно буде здувати пилинки з Клоппа, пропонуючи тому новий покращений контракт чи безкоштовне житло. Тому що вчасно розгледів в цьому тренері унікальність. Якої вже немає навіть в «особливих».

Хто стоїть за рекордом Ліверпуля

Грудень 2019-го це красномовно підкреслює. І можна не сумніватися, що Клопп виправдає всі аванси. Адже він теж вперше зустрів на своєму шляху ідеального клубного боса, заради якого готовий стрибнути вище голови.

Валерій ВАСИЛЕНКО