Ще до старту
чемпіонату світу збірна Іспанії не розглядалася в якості претендента на золото. В головні фаворити записали Сербію, Францію, США, Грецію з Яннісом Адетокунбо. Іспанію згадували лише в другому ешелоні. І цьому була явна причина.
Серджіо Скаріолло привіз до Пекіна далеко не оптимальний склад збірної за останні роки. Колишні зірки (Кальдерон, Наварро, Рейєс, Пау Газоль) на чемпіонат не доїхали. Тому команду за собою вели Марк Газоль і Рікі Рубіо. І якщо щодо лідерських якостей Марка питань не було, то Рікі на цьому турнірі розкрився сповна. 28-річний новачок «Фінікса» став справжнім лідером команди і найкращим її гравцем.
Поки вся увага була прикута до фаворитів чемпіонату, Іспанія спокійно пройшла груповий етап. У грі іспанців не було іскри або драйву. Команда поступово, від матчу до матчу брала своє. Десь були непоказні перемоги над Пуерто-Ріко й Іраном, але ближче до вирішальної стадії іспанці довели, що можуть забирати золото на цьому турнірі.
Іспанія не мала проблем із зірковою Сербією (81:69), в плей-оф на класі обіграла Польщу (90:78) і виявилася сильнішою за яскраву Австралію (95:88). А в фіналі показала майстер-клас Аргентині. Команда Скаріолло закрила Луїса Сколу, не дала розігратися Кампаццо, не відпускала свого лідерства впродовж усього матчу і
завоювала головний трофей - 95:75. Ця збірна Іспанії, можливо, є слабшою за попередні скликання, але зіграла якісно від своїх сильних сторін і слабкостей суперників.
У фіналі Іспанія грала з іншого класною командою, від якої мало чого очікували на цьому чемпіонаті. Аргентина на турнірі стала таким собі антиподом Іспанії, грала драйвово і швидко. У команді вистачало і досвіду і харизми від вічного Луїса Сколи, і швидкості і вибухонебезпечності від маленьких Кампаццо і Лапровіттоли. Аргентинці по ходу турніру зробили два подвиги - обіграли Сербію і Францію. Причому впевнено перемогли в матчах, де не були фаворитами. Але, як часто буває на таких турнірах, команда, що максимально викладається в дуже тяжкому півфіналі, в фіналі вже не схожа на себе. Так і з Аргентиною, якій у фіналі було максимально важко проти іспанців. Але це не скасовує їхні заслуги за цей чемпіонат.
На третьому місці фінішувала Франція, яка на чемпіонаті запам'яталася потужної грою зі збірною США (89:79) і несподіваною поразкою від Аргентини (66:80). Французька команда останніх років традиційно знаходиться серед фаворитів. Без Паркера і Діао, які завершили кар'єри, в Пекін приїхала все ще класна команда. Традиційно сильна і атлетична - потужний Гобер під кільцем і його молоді наступник: вбивчий снайпер Фурньє, диригент Де Коло і атлетичний Нтілікіна, якого вже списали в НБА. Ця конструкція працювала справно, давши збій лише в півфіналі проти Аргентини. У матчі за бронзу французи взяли своє, взявши реванш у Австралії за поразку в групі (67:59).
Четвертою чемпіонат закінчила Австралія. Ця команда на чемпіонаті встигла здивувати, зачарувати і стати одним з фаворитів. Збірна, яку вів за собою Паті Міллс, йшла на турнірі без поразок, в півфіналі видавши крутий матч з Іспанією, в якому поступилась у двох овертаймах. При тому, що головна зірка збірної Австралії - Бен Сіммонс на чемпіонат не приїхав. Але на цьому турнірі австралійці продемонстрували, що він їм і не потрібен. Так, місцями була видна залежність від Міллса, але до старту турніру мало хто очікував, що саме австралійці матимуть хороші шанси на вихід у фінал. Тепер буде цікаво подивитися на цю команду на Олімпіаді в Токіо.
Чемпіонат світу-2019 вдався на всі 100. Можливо, і завдяки провалу фаворитів. Перед початком турніру експерти записували в претенденти на золото Сербію і США. Нехай американці і приїхали до Пекіна у вкрай резервному складі, вони все одно розглядалися в якості фаворита. Серби на чолі з одним з найкращих гравців НБА Ніколою Йокічем й іншими відомими гравцями ліги. Не зовсім збалансована Греція, але на чолі з MVP НБА Яннісом Адетнокунбо. Втім, всі ці команди відсіялися і навіть близько не претендували на призи.
Греки не зумівши спорудити гру навколо Янніса, взагалі не вийшли в плей-оф. Серби і Штати мали хороший шанс зустрітися між собою в півфіналі, але кожна з команд провалилася в своїх чвертьфіналах. Сербія по ходу турніру так і не зібралася, жодного разу не показавши свого рівня. Йокіч постав на турнірі не таким грізним гравцем, як в НБА. Тягнув команду тільки Богдан Богданович, але його зусиль виявилося недостатньо.
США, як виявилося, зовсім не змогли на чемпіонаті налагодити атаку. Маючи в складі легітимних зірок НБА Кембу Вокера і Кріса Міддлтона, у вирішальних матчах збірна покладалася на молодого, нехай і розпіареного Донована Мітчелла. Великі американці також провалили турнір. Хороший в цьому сезоні Брук Лопес був абсолютно безпорадним на чемпіонаті світу, а вічно перспективний Майлз Тернер підчищав у захисті, але в атаці був мінусовим гравцем (пам'ятаємо, як Руді Гобер декласував його в чвертьфіналі). У підсумку, 7-е місце - цілком закономірний результат збірної США. Це була одна з найгірших в історії команда Штатів і другий найгірший результат в історії.
За підсумками чемпіонату також визначилися учасники Олімпіади-2020. Путівки в Токіо заробили Франція, Іспанія, Австралія, США, Аргентина, Японія, Нігерія, Іран.
Символічна збірна за версією Sport.ua:
Факундо Кампаццо, Аргентина (13,3 очка, 4,3 підбирання, 7,8 передачі)
Розігруючий збірної Аргентини та мадридського «Реала» став головним відкриттям чемпіонату світу. 28-річний гравець всю свідому кар'єру провів в Іспанії. Не вважаючись великою зіркою на клубному рівні, Факундо Кампаццо провів найкращий свій турнір.
Міцний і зухвалий у захисті, не боїться брати ініціативу на себе, йти в прохід і розігрувати комбінації і двійки. Кампаццо на елітному рівні зіграв на чемпіонаті світу. Крім гарного захисту, Кампаццо продемонстрував значний відсоток результативності - 41,8% з гри і 39,1% триочкових при шести спробах за гру. Саме Кампаццо був головним двигуном і мотором збірної Аргентини. Коли він сідав на лавку, аргентинська збірна пропускала ривки суперника.
На чемпіонаті світу Кампаццо потужно заявив про себе. За нього може початися серйозна боротьба серед клубів НБА.
Рікі Рубіо, Іспанія (14,6 очка, 4,6 підбирання, 6 передач)
MVP чемпіонату світу. Вічно молодий Рікі Рубіо в 28 років по-справжньому продемонстрував, чому його називали одним з найталановитіших гравців покоління. Саме Рікі був лідером збірної Іспанії, а не Марк Газоль.
Традиційно Рубіо цінувався через феноменальне бачення паркету, хороший розіграш м'яча і асисти своїм зірковим партнерам. Але на цьому чемпіонаті Рікі багатьох здивував своїми бомбардирськими якостями. Захисник став найкращим бомбардиром команди і найкращим асистентом. Практично в кожному матчі Рубіо тягнув Іспанію за собою, не тільки розігруючи м'яч, але і набираючи найбільшу кількість очок.
По ходу турніру лише кілька разів його відсоток потрапляння з гри був нижче 35% відсотків. В основному - більше 40-ка. У Пекіні він грав впевнено, не боявся брати на себе і не підводив команду. 28-річний Рікі нарешті подорослішав.
Еван Фурньє, Франція (19,8 очка, 3,8 підбирання, 3 передачі)
Головна атакувальна міць збірної Франції. Команда Венсана Коле зробила те, що від неї чекали - обіграла збірну США. У тому матчі проти своїх суперників з НБА Фурньє видав один із найкращих матчів на турнірі - 22 очка (4-8 триочокових). По всьому турніру свінгмен «Орландо» продемонстрував гросмейстерський показник влучань. 42% з гри і 41% триочкових при 5-ти спробах за гру.
Орієнтована на захист збірна Франції в атаці багато в чому покладалася на швидку гру. Але коли це не вдавалося, все вирішував саме Фурньє. З Аргентиною у нього не зовсім пішов кидок, але в матчі за бронзу він реабілітувався і допоміг команді завоювати медалі.
Луїс Скола, Аргентина (17, 9 очка, 8,1 підбирання, 1,8 передачі)
39 років. У свої роки жива легенда збірної Аргентини не поступався своїм молодим конкурентам ні в ногах, ні в боротьбі на щитах. Десь на досвіді, десь на майстерності і бажанні Скола «колупав» свої очки з-під кільця, влучав вкрай важливі дальні і збирав на собі фоли. Останній із зіркової плеяди аргентинських легенд (Джинобілі, Носіоні) Луїс продемонстрував, що ще може грати на пристойному рівні.
Якщо Кампаццо був двигуном і «запальничкою» збірної Аргентини, то Скола був її ватажком, батьком, якщо хочете. 39-річний Луїс видав вражаючий півфінальний матч (28 + 13, 3-4 дальніх) і переграв збірну Франції. За іронією долі, найгірша гра на турнірі припала на фінал з Іспанією. Але там треба віддати належне суперникам. Незважаючи на це, Скола заслужено входить до символічної збірної. Не за свої регалії і колишні досягнення, а за гру на цьому конкретному чемпіонаті.
Руді Гобер, Франція (10,1 очка, 9,1 підбирання, 1,9 блока)
Головна зірка збірної Франції, двічі «Містер замок НБА», Руді Гобер провів вкрай нерівний турнір. Але те, чим він найбільше запам'ятався, і стало ключовим для потрапляння в цей список. Гобер просто знищив збірну США в матчі навиліт. Так, як він домінував над своїми візаві з НБА, не виходило ні в кого на чемпіонаті світу. Руді роздавав блок-шоти зірковому Кембі Вокеру, своєму партнеру Доновану Мітчеллу, поглумився над Майлзом Тернером. Вкотре довів, що він елітний центровий.
В інших матчах Гобер не виходив на авансцену, та й цього не потрібно було. У цій збірній Руді був більш допоміжним гравцем, стовпом в захисті і під кільцем, але коли було потрібно, своє він забивав.
Максим ГАПТАР