Дружина Дентіньо: бразильська Іра Морозюк, або Дівчина з важкою долею

Дані Соуза - бразильська модель і за сумісництвом дружина гравця «Шахтаря» Дентіньо - є однією з відомих персон в своїй країні, так як завжди ділиться в Instagram зі своїми підписниками цікавими моментами з життя. З 2011 року вона проживає в Україні разом з чоловіком, а також трьома дітьми - Бруно Лукасом, Рафаеллою та Софією.

Побувавши цього літа в Бразилії, де сім'я Дентіньо проводила відпустку після сезону-2018/19, Дані Соуза поспілкувалася з місцевими журналістами з Globo.com, розповівши багато цікавого про себе і свою сім'ю.

«Сім'я - це те, що я постійно шукала для поліпшення свого життя. Саме сім'я є для мене однією з найважливіших речей, які я хотіла отримати. У спілкуванні з чоловіком я часто жартую, що де б ми не знаходилися, ми будемо щасливі. Все тому, що колись ми обидва були дуже простими. Гроші - це засіб. Завдяки їм у нас є крута можливість дати нашим дітям те, чого в дитинстві були позбавлені ми самі. Сьогодні наші діти вчаться в хорошій британській школі. Дуже приємно бачити, що вони говорять англійською і деякими іншими мовами. Все це ті елементарні речі, які я та мій чоловік не могли мати, будучи дітьми. За це варто платити гроші», - говорить Дані Соуза.

Її життя далеко не завжди було настільки шикарним. Вона народилася в Лажисі - місті з населенням близько 160 тисяч в штаті Санта-Катаріна. Дані Соуза дуже рано почала працювати. У сім років їй доручали прибирання будинку й приготування їжі для сім'ї, а, ставши підлітком, дівчинка стала відповідальною за рутинну роботу в пекарні. Це був тільки початок шляху до кращого життя, і за цей час траплялося всяке.

«Люди мало знайомі з моєю життєвою історією. Я завжди була дуже працьовитою. При цьому у мене ніколи нічого не було. Я не мала навіть особистих капців та взуття. У нашому домі завжди була брудна підлога, а моє життя було дуже простим. Але я дуже багато зробила, щоб це змінити. У сім років я готувала їжу для всієї родини і сама прибирала будинок. До цих пір я ненавиджу мити підлоги та посуд. Сьогодні я більше нічого не роблю по дому, тому що дуже багато працювала в дитинстві в той час, коли інші грали й раділи життю», - згадує дружина Дентіньо.

Вона зізнається, що мала справу з насильством у власній родині. «Я пройшла через усі види насильства, але я не люблю ділитися цими спогадами. Я завжди з жахом вислуховую історії людей, які ставали жертвами подібного. Але мій вітчим часто бив мою матір, а вона, в свою чергу, зривалася і била мене. Іноді ми з нею разом йшли з дому о третій годині ночі та безцільно вешталися вулицями під дощем тільки для того, щоб не перебувати разом з ним під одним дахом. Вісім років ми ховалися від мого вітчима, тому що одного разу він ледь не вбив мою маму. Він приставив пістолет до її голови й вистрілив. Дуло зіскочило і куля полетіла в інший бік, але зачепила мене».

«Крім того, мій дідусь знущався наді мною. Він мочився на мене. Я ніколи не розповідала про це. Я не розуміла, навіщо він це робить і боялася сказати матері, підняти це питання в родині. Він зупинився тільки тоді, коли я все розповіла тітці. Голова дитини настільки безладна в своїх думках, що іноді ми боїмося говорити те, що з нами відбувається. Сьогодні я кажу це людям в надії, що вони не будуть боятися. Багато хто проходить через неприємні моменти, але про це потрібно говорити, щоб мати шанс жити краще», - відверто каже Дані Соуза.

У 18 років доля подарувала дівчині нові страждання, коли вона завагітніла, але змушена була робити аборт, так як її тодішній хлопець не бажав ставати батьком. Після цього випадку Дані кинула все й поїхала в Сан-Паулу, щоб змінити життя. Вона домоглася успіху, стала фінансово незалежною через шість років, коли працювала помічницею в створенні популярного телевізійного шоу.

В даний час ця блондинка, крім популярного каналу в Youtube, управляє декількома сімейними підприємствами, які спеціалізуються на нерухомості, гастрономії та діяльності в сфері послуг. У Дані Соузи є підприємницька жилка, і після того, як її чоловік завершить кар'єру, вона планує взяти забезпечення сім'ї в свої руки завдяки примноженню капіталів, зароблених Дентіньо.

«Я завжди була заповзятливою. Я народилася в Лажисі і якби у мене не було цього бажання рости та досягати успіху, я б до сих пір мила підлогу, прибирала за дітьми та безцільно проживала кожен день життя. Я не боюся змін та роботи. Не люблю довго сидіти на місці, тому завжди шукаю для себе нові виклики. Якщо у мене щось не виходить, то я не буду страждати й придумаю щось нове. Зараз я намагаюся домогтися успіху в якості підприємця. Хочу, щоб ці компанії забезпечили нам з чоловіком надійний тил в майбутньому, адже він незабаром завершить кар'єру футболіста. Ми хочемо, щоб наші інвестиції стали успішними в майбутньому», - підкреслює дружина Дентіньо.

- Наскільки легко було адаптуватися до життя в Україні?
- Оскільки ми пройшли багато чого в житті, то можемо адаптуватися скрізь. Мій чоловік повинен жити там через роботу. Це нелегко, тому як деколи доводиться тренуватися навіть на снігу. Але я адаптувалася достатньо легко, як і наші діти. У нас також є можливість досить часто літати до Бразилії. Я проводжу два місяці тут, а потім три або чотири місяці - там. Приємно, що в Україні у нас є безпека і свобода пересування. У Бразилії я дуже боюся виходити на вулицю, тому що одного разу невідомі намагалися викрасти мою маму. Вони вистежили нас і знали повний розпорядок дня та всі звичаї. Я була налякана. З цієї причини, коли ми в Бразилії, то багато не гуляємо.

- Ви добре переносите холод?
- Ми не звикли до такої погоди, а крім того, є деякі проблеми з їжею, адже в Україні вона зовсім інша. Ми сумуємо за нашою рідною кухнею. Настільки, що я навіть привожу з собою боби, яловичину, згущене молоко... Наприклад, торти в Україні на смак дуже дивні. Тому ми беремо всі інгредієнти з собою, щоб потім робити торти за бразильськими рецептами.

- Як ви відчуваєте, що можете дати дітям те, чого не мали в дитинстві самі?
- Ми з чоловіком дуже сильно балуємо дітей. Іноді ми навіть думаємо: «А чи правильно ми робимо?» Все тому, що у наших дітей немає чітких інструкцій, за якими вони повинні жити. Але, на щастя, в нас дуже хороші діти. Нещодавно ми були в магазині, де шукали нові речі для своїх дітей, але вони виявилися дуже схвильованими, побачивши бездомних ровесників. Вони підійшли до нас і сказали: «Давайте допоможемо й усиновимо цих діток. Давайте купимо їм їжі». А син навіть сказав мені: «Мама, я зароблю багато грошей і все віддам бідним». Я вважаю, що це дуже круто. Це суть, яка є всередині мене і мого чоловіка. Я сподіваюся, що отримуючи все бажане, наші діти будуть мати почуття милосердя, співчуття та любові до ближніх. Можу сказати, що мої співробітники завжди їдять разом зі мною. Їх діти проводять з нами свята та веселяться разом. Я не роблю різниці між людьми, ґрунтуючись на їх матеріальних можливостях. Для мене всі люди рівні.

- Ви вірили, що одного разу у вас буде сім'я - така, як зараз?
- Коли я працювала на телебаченні, то не бачила для себе такої можливості, тому що всі відносини були якимись поверхневими. Люди не сприймали все серйозно. Всередині себе я дуже переживала і задавала собі питання: «Чи буде у мене колись така сім'я, яку я хочу?» Коли я зустріла свого чоловіка, то це було особливе почуття. З ним мені було дуже комфортно і я розуміла, що цей той чоловік, з яким я разом хочу ростити й виховувати спільних дітей. Так, в житті нам доводиться стикатися з поганими людьми, але Бог милостивий і завжди дає нам більше за наше терпіння.

- Ви говорили, що найпотаємніша ваша мрія - створити сім'ю...
- Довгий час я була секс-символом, але при цьому боялася, щоб хтось чужий доторкався до мене. Мій дід знущався наді мною. Також я пам'ятаю вчинки своєї матері. Я пройшла через ці травми і змогла подолати їх. Після всього цього, в 18 років я завагітніла. Я дуже боялася своєї матері. Мій хлопець сказав, що ми одружимося й відвів мене в свій будинок. Там його мати дала мені якийсь чай, примовляючи, що він корисний для майбутньої дитини. Після цього я прокинулася в усьому білому, лежачи на столі. Мені дуже хотілося в туалет, але я відчувала гострий біль. На мої крики прийшла якась жінка і без наркозу зробила кюретаж. Потім працівник госпіталю посадив мене в машину й висадив біля дверей будинку мого хлопця. У моїх руках була маленька сумочка, куди поміщався весь мій одяг. Я дзвонила й стукала в двері, але мені не відкрили. В той день я багато плакала, але потім сказала собі: «Починаючи з сьогоднішнього дня, я не дозволю більше нікому заподіяти мені біль». З цього моменту моє життя змінилося. Я більше не поверталася до свого дому, бо не хотіла знову стикатися з насильством. Я почала жити своїм життям. Вони забрали в мене мою першу дитину, тому зараз мій чоловік і діти - це найголовніші люди в житті!

- Як вам вдалося пережити все це?
- Я проходила медобстеження й мені порадили звернутися до психолога. Спершу я подумала, що це дурість. Але потім пішла та розповіла їй свою історію. Жінка, вислухавши мене, сказала: «Нічого собі, після всього пройденого я здивована, що ти сидиш переді мною в доброму здоров'ї». Психолог не зміг мені допомогти повністю, оскільки я пережила багато дитячих травм. Але тоді я зрозуміла, що мої діти з таким не зіткнуться ніколи. Я пройшла курси нейролінгвістичного програмування, щоб переосмислити життя і знати, як поводитися зі своїми дітьми. Коли це минуло, у мене з'явилося бажання допомагати людям. Сподіваюся, в майбутньому я зможу реалізувати себе і допомогти комусь почати жити по-іншому. Все тому, що моє життя вийшло дуже контрастним.

- Вам довелося відмовитися від кар'єри на телебаченні заради подружнього життя. Як це відбулося?
- На початку було дуже складно. Я не хотіла йти, але у мене виникли проблеми з директором, який зажадав від мене записати для телебачення кілька історій з приводу мого знайомства з Дентіньо, та я відмовлялася. Він повідомив, що якщо я не піду у нього на поводу, то мене звільнять. Так що, по суті, це був мій вибір, а не його. В цей же час мій чоловік покликав мене в подорож, яку йому належало зробити в кар'єрі. Він хотів знати, наскільки я підходжу йому. Але перед від'їздом інші люди на ТБ сказали, що моя проблема полягає тільки з цим директором, тому якщо я колись захочу повернутися, то двері для мене залишаються відкритими. Звичайно, мені було сумно, але після того, як я побачила, що наші відносини з Дентіньо розвиваються дуже гармонійно, я ні про що не шкодувала. Ми вирішили зіграти весілля, коли повернулися до Бразилії у відпустку.

- Як люди відреагували на ваше знайомство з Дентіньо?
- Ми дуже довго зустрічалися таємно. Коли люди дізналися про наші зустрічі, то це було шоком для мене через велику кількість негативних реакцій. Люди називали мене корисливою жінкою, а його - потворним чоловіком. Це була дуже резонансна історія для Бразилії. Тому ми із задоволенням сприйняли можливість пережити нашу спільну історію за межами рідної країни, ніж залишатися всередині цього негативу.

- Ви завжди вважалися сильною та навіть жорсткою жінкою. Що змінилося, коли ви стали матір'ю?
- Я не могла обійняти людей, тому що відчувала себе ніяково. Не могла бути ніжною, тому як мене вважали холодною. Але все це не так. Сьогодні я годинами можу сидіти й спілкуватися з дітьми. Це саме чудове почуття в світі. Материнство зробило мене кращою. Я не розумію, як люди можуть погано поводитися з дітьми. Якби була воля мого чоловіка, то в нас було б ще більше дітей. Але йому простіше про це думати. Матір'ю бути набагато складніше. Можливо, коли ми повернемося до Бразилії, то це питання знову стане актуальним. Але зараз поки ні.

- Ви б хотіли коли-небудь повернутися і знову жити в Бразилії?
- Ми любимо Бразилію та хочемо жити тут знову. Це одна з найтепліших та найгостинніших країн світу. Зараз ми живемо в місті, де не тільки холодна температура, але й такі ж люди. Вони рідко посміхаються та завжди дуже закриті. Ми сумуємо за спілкуванням з бразильцями, особливо з рідними для нас людьми. Коли ми приїжджаємо до Бразилії, то наш будинок завжди повний і там завжди гамірно.

Переклад та адаптація Олексій СЛИВЧЕНКО