Нинішня суперважка вага прекрасна. Одна із найкращих в історії боксу

В еру Кличка всі страждали. Ну, крім нас, звичайно. Весело ж: величезний українець зносить всіх більше двадцяти захистів титулів поспіль, і ніхто не може йому створити ніяких проблем. Потім повертається другий здоровенний українець і вони разом продовжують бити всіх наліво і направо.

Але суперважка вага насправді страждала під гнітом двох братів. Ось ти тренуєшся, бігаєш, по три тренування в день проводиш, а вони просто краще. І більше. І сильніше. Але ж ти теж сильний, правильно? Можеш навіть підняти цього гіганта на початку бою (як Едді Чемберс), але в кінці все одно зариєш носом.

Відключаючи фаната і патріота, приходило розуміння, наскільки боляче дивитися на суперважку вагу стороннім людям. Жоден із братів Кличків не викликав своєю поведінкою побажань поразки, як той же Флойд Мейвезер. Вони просто були методично і набридливо сильнішими, навіть у відносно рівні поєдинках.

Час від часу суперники намагалися огризатися. Одні малювали відірвані голови на футболках, а потім скаржилися на біль у пальці. Інші виходили в ринг, як Тоні Томпсон і влаштовували махач, але фінал був один - обличчям в підлогу або підняття руки абсолютного фавориту.

В історії суперважкої категорії було дуже небагато ось таких постійних і незаперечних лідерів, які давили будь-яких претендентів на підступах. І, до речі, кожен раз захоплення перемішувалося з претензіями - люди не люблять домінантів. Вони хочуть шоу і несподіваних поворотів подій. Вони хочуть, щоб пухкий хлопчик, який з'їв шоколадку пішов і надрав зад он тому качку. Вони хочуть життя, а не методичного знищення кожного з суперників.

Ось Леннокс Льюїс, наприклад, утримував пояс чемпіона цілих вісім років, а Мохаммед Алі - 9. Але це ж зовсім різні епохи і десятиліття між ними. Був Джо Луїс зі своїми 11 роками в якості чемпіона - неймовірне досягнення, але до Володимира Кличка ще дуже далеко всім нині боксуючим супертяжам - 12 років в якості чемпіона. Абсолютно домінантного і незаперечного. Суть в опозиції або правильному підході - вирішувати вам, але при кожному з домінантів публіка задавалася питанням «ну, коли ж він уже впаде?».

Той же Майк Тайсон тримав пояса всього трохи більше 3 років поспіль і давав реальне шоу, але вболівальники хотіли його поразки. Вони жадали падіння цієї машини, падіння цього шаленого звіра. Вони готові були розцілувати Холіфілда, Який створив історію. Люди не люблять домінантів, тому що вони швидко надокучають, а всі хочуть перемога Андердог і віри в казку.

Чим нинішня суперважка категорія краще?

Зараз точно найбільш гаряча суперважка вага за довгі роки. Навіть за часів Льюїса не було нічого такого. Леннокс часом падав від Рахмана, але лише від недостатньої підготовки та концентрації. Тайсон був на той час давно не тим, а суперників, рівних за рівнем до англійця не було.

Американська публіка бісилася, коли приїжджав цей англієць і знову знищував їх бійців. Навіть вогняні прес-конференції не могли прибрати те, що Льюїс був краще за всіх. Зараз же все занадто інтригуюче і яскраво, щоб занудьгувати.

Зараз же в хевівейті є два домінанта, один потенційний абсолют з репутацією, яка похитнулася і купа перспективних хлопців, готових увірватися в чемпіонську гонку. До бою Джошуа - Руїс існувала думка, що ці троє нікого не підпустять до своїх чемпіонських розборок.

Boxing Scene. Ентоні Джошуа та Енді Руїс

Навіть якби це було правдою, що вже тоді здавалося далеким від істини твердженням, це ж все одно круто. Є три абсолютно різних бійця, які можуть за відповідних обставин рознести один одного.

Ф'юрі - найкращий технар, з відмінною, як для чоловіка з вагою далеко за 100 кг і зростом в 206 см, роботою ніг. Уайлдер - справжня міць і безумство. Величезний супертяж з важким ударом. Гігантська версія Майка Тайсона, хай вибачать мене фанати легенди. І Джошуа - прекрасно технічно оснащений і найбільш «правильний» боксер. Він - повне втілення Володимира Кличка: інтелігентний, розумний, фізично готовий і може вимкнути будь-якого однією правої.

Аналогія з одночасним перебуванням в одній категорії Алі, Тайсона і Кличка напрошується сама собою, але це буде занадто притягнутим за вуха, щоб всерйоз розглядати такий варіант. Кожен з головних бійців чимось схожий на вищезгадані легенди, але лише частково. В іншому вони зовсім інші.

Головна відмінність нинішнього хевівейта від попередніх в потужних проспектах

Прямо зараз є безліч андердогів і людей, що знаходяться поруч з топ-рівнем, які можуть дати реальний бій чемпіонам. Енді Руїс, будучи перспективним молодим боксером увірвався в чемпіонську гру з сенсацією. А ще є Діліан Уайт, Кубрат Пулєв, Луїс Ортіс, Карлос Такам, Адам Ковнацькі, Оскар Рівас, Джозеф Паркер і той же Джаррелл Міллер. Правда, останньому варто спочатку перестати колоти стероїди.

Boxing Scene. Ділліан Уайт та Джозеф Паркер

Всі вони при правильній підготовці і настрої можуть, як дати бій чемпіонам, так і реально зрушити їх з місця.

Діонтей Уайлер вже увійшов в топ-20 боксерів-суперважковаговиків за часом володіння поясом чемпіона і навряд чи планує його залишати. З іншого боку, чому б Луїсу Ортису не впіймати його таким же ударом, яким він пробивав чемпіона в їх першій зустрічі? Так, вік бере своє, але удар все ще на місці і інтрига жива.

У супертяжах майже завжди були домінанти. Нехай майже ніхто з них не викликав такого ж відчуття безпросвітного знищення претендентів, як Кличко, але в королівському дивізіоні повинен бути лідер. Зараз його немає і не через те, що категорія слабка. Навіть навпаки - вага вкрай сильна, а конкуренція за кожну позицію дуже потужна.

Всі бійці різнопланові. Хтось любить рубку, хтось намагається звалити одним ударом, а хтось піднімається з крузервейт, щоб усіх переграти. Майже кожна комбінація пар доставляє різним фанатам боксу однаковий кайф від того, що відбувається і це прекрасно.

Можливо, це не найкраща суперважкуа вагу в історії боксу по наповненості однієї категорії найсильнішими персонажами, але вона точно входить в трійку кращих. Варто насолоджуватися, поки є така можливість.

Лев КРАВЦІВ

Лев КРАВЦИВ