Складнощі вибору, або Чому Зозулю не викликають до збірної

Перед матчами відбіркового циклу на Євро-2020 з Сербією та Люксембургом тренерський штаб збірної України відчуває ряд складнощів, викликаних кадровими питаннями. Не встиг повноцінно відновитися від травми Андрій Ярмоленко, під питанням участь в поєдинках Марлоса, а Жуніор Мораес, навколо натуралізації якого у збірної України виникло чимало проблем юридичного характеру, має проблеми з ребрами, через що також достроково завершив цей сезон.

У підсумку замість Мораеса Андрій Шевченко прийняв рішення довикликати в розташування національної команди форварда «Динамо» Артема Бєсєдіна. Також в рядах «синьо-жовтих» є Роман Яремчук з «Гента» і Артем Кравець з «Кайсеріспору». На думку певної частини вболівальників, Шевченко та його помічники незаслужено ігнорують Романа Зозулю, який непогано проявляє себе в іспанській Сегунді. Той є одним з кращих бомбардирів «Альбасете», провівши в другому за рангом іспанському дивізіоні вже 11 м'ячів в 35 поєдинках.

Очевидно, що навіть нинішній підбір форвардів в особі Яремчука, Бєсєдіна та Кравця навряд чи буде якось рівномірно задіяний в двох найближчих офіційних матчах. Швидше за все, форварди «Гента» і «Динамо» виявляться для Шевченка пріоритетними варіантами, а Кравець в черговий раз викликаний, як то кажуть, про запас.

Виявився б корисним в цій ситуації ще й Зозуля? Спробуємо розібратися, використовуючи статистичні показники від Wyscout.

Цифри свідчать про те, що самим працьовитим з трійки Зозуля-Бєсєдін-Яремчук є саме форвард «Динамо». Він в середньому за матч виконує на 10 дій більше, хоча в якості чимало поступається Яремчуку. Зозуля з точки зору працездатності в розрізі загального числа техніко-тактичних дій виглядає в найменш презентабельному ракурсі - його і кількісний, і якісний показники нижчі, ніж у конкурентів. При цьому, тут і надалі потрібно робити поправку на рівень турнірів, в яких виступають нападники. Мабуть, якщо Сегунду та українську Прем'єр-лігу ще можна з неабиякою часткою умовності урівняти між собою, то ось сучасна Ліга Жюпілер (комерційна назва чемпіонату Бельгії) виглядає явно більш конкурентоздатною, а тому до показників Яремчука слід ставитися все ж з великою увагою та серйозністю.

Важливим є те, що навіть в більш сильнішій лізі Яремчук виявляє свою здатність бути гострішим та небезпечнішим за двох інших форвардів з нашої вибірки. В активі «українського бельгійця» в середньому за матч практично вдвічі більше ударів по воротах суперників, хоча з відсотком точності справи йдуть не дуже. Однак саме Яремчук виглядає найбільш переважно, якщо брати до уваги збірно-усереднений показник очікуваних голів (xG). Зозуля та Бєсєдін в цьому компоненті знаходяться приблизно на одному рівні.

З точки зору максимальної інтеграції в командну гру через активну участь в перепасовках Яремчук також дає фору конкурентам. Якщо в точності передач у всіх трьох приблизно рівні показники, то ось за кількістю пасів форвард «Гента» явно в лідерах. У Зозулі ж справи в грі через пас йдуть, м'яко кажучи, не дуже. При цьому, форвард «Альбасете» програє колегам по амплуа з «Динамо» і «Гента» як за загальною кількістю передач, так і за кількістю пасів в останню третину та штрафний майданчик суперника. З цієї статистики може здатися, що Зозуля більш орієнтований на ворота опонентів, ніж на спроби вести загальнокомандні дії, але подібне припущення розсипається, якщо згадати вищезазначені показники ударів по воротах - там форвард «Альбасете» також аж ніяк не в лідерах.

Певна статичність в діях Зозулі підкреслюється й іншими статистичними показниками - по забігах з м'ячем, торканням в штрафному та обведенням форвард «Альбасете» поступається і Бєсєдіну, і Яремчуку. Можливо, когось здивує, але найбільш технічним серед обраної трійці є саме нападник «Динамо», що здійснює трохи більше в середньому за матч обведень, ніж Яремчук. Однак в аспекті Бєсєдіна обов'язково потрібно згадувати про скудність вибірки поєдинків, викликаної тривалим відновленням цього форварда від пошкодження в сезоні-2018/19.

У чому Зозуля не зраджує собі, так це в чималій кількості потраплянь в офсайд. За цим компонентом українець, який грає в Іспанії, випереджає як Яремчука, так і Бєсєдіна. А ось заробляти на собі фоли Роману «іспанському» вдається краще, ніж Роману «бельгійському», щоправда, обидва однаково поступаються Артему Бєсєдіну, який в складі «Динамо» має показник порушень з боку суперника в 2,39.



Здавалося б, де вже точно Зозуля повинен лідирувати зі знаком «плюс», так це в єдиноборствах за м'яч. Однак, як бачимо, тут кращі цифри не у Зозулі, а у Бєсєдіна, причому як з кількісної, так і з якісної точок зору. Форвард «Альбасете» поступається колезі по амплуа з «Динамо» за всіма статистичними підвидами боротьби за м'яч - верховим єдиноборствам, єдиноборствам в обороні та атаці. У Яремчука показники трохи гірші, але знову-таки тут особливо варто враховувати загальний рівень ліг, в яких виступають всі три форварда.

Виходить, що чисто статистично Роман Зозуля зараз не виглядає явним претендентом на місце в збірній України. Більш того, його показники не кращі за ті, які має номінально третій на сьогодні форвард «синьо-жовтих» Артем Кравець (ТТД - 55,3 / 44,2%; удари - 2,5 / 42,9%; xG - 0,34; передачі - 18,6 / 81,4%; обведення - 2,6 / 52%; єдиноборства - 22,8 / 31,9%). З цієї причини критикувати тренерський штаб збірної України за ігнорування нашого нападника, який виступає в Іспанії, навряд чи варто.

Крім того, є ще як мінімум два абсолютно об'єктивно-суб'єктивних фактора, які, можливо, впливають на відсутність Зозулі в складі збірної. Перший, який ризикує виглядати чистим дилетантством автора в очах читача, полягає в тому, що збірна - це елітна команда країни. Апріорі тут повинні бути зібрані кращі з кращих футболісти нації, що представляють національну, або найсерйозніші (при такій нагоді, звичайно) ліги світу. Віднести Сегунду, в якій веде боротьбу «Альбасете», до таких якось язик не повертається. Більш того, навіть там Зозуля все ж не найкращий бомбардир своєї команди (хоча і другий в списку), а в дивізіоні не входить і в топ-10 голеадорів. Іншими словами, чисто іміджево зараз запрошення Зозулі в збірну України в аспекті вищевикладеного не виглядає логічним.

Другим моментом є такий куди більш важливий фактор, як інтеграція футболіста в пропоновану тренерським штабом ігрову модель. Є великі сумніви, що Зозуля підходить до тієї тактики і манери ведення гри, яку прищеплює «синьо-жовтим» Шевченко. Очевидно, що футбол, який демонструють збірна України часів Михайла Фоменка і нинішня команда істотно відрізняється, а тому і кадрово в ігровому колективі відбуваються певні зміни. Ймовірно, Зозулю тренери не бачать в складі збірної саме з тактичних міркувань, а тому на поточний момент довірою користуються інші футболісти. Той же Яремчук здатний давати команді більше гостроти попереду за рахунок спроб якомога частіше пробивати по воротах і створювати небезпеку, Бєсєдін чудово виглядає в боротьбі за м'яч, а також допомагає створювати для партнерів вільні зони, стягуючи на себе по кілька суперників. Це саме ті якості-«маркери», якими нині виділяються ці два футболісти. У Зозулі ж такого явного «маркера» наразі немає. Він просто хороший форвард для клубу, що бореться за потрапляння до Примери на наступний сезон. Однак цього, щоб мати місце в складі національної збірної поки виявляється замало...

Олексій СЛИВЧЕНКО