Юрій ВЕРНИДУБ: «Для мене це найгірший чемпіонат»

Головний тренер луганської «Зорі» Юрій Вернидуб поділився враженнями від виїзної нічиєї з ПФК «Львів» (0:0):

«Що коментувати, коли нічия 0:0? У нас було набагато більше моментів, але ми їх не використали. Не знайшлося лідера, не знайшлося виконавця в тих моментах, коли потрібно віддати останній пас або потрапити в ворота. Весь цей чемпіонат, особисто для мене - найгірший. Навіть в тому сезоні, коли ми програли лише в останній грі третє місце - ми билися до кінця. Набагато цікавіше було. Цього року дуже багато втратили. До сих пір зрозуміти не можу, як програли в Кубку «Інгульцю». Складно говорити. Повторюся, для мене це найгірший чемпіонат. Видно, я як тренер, не зміг зробити все, для того, щоб ми виступили краще.

За своїх помічників я відповідати не можу. Відповідаю за себе. Не можу говорити за своїх помічників. Все що вони могли, вони робили. Допомагали мені. Винен я. Я головний тренер, і я несу відповідальність. Коли команда не виконує завдань - не займає місце, яке було перед нами поставлено, то винен головний тренер. Мої колеги і футболісти не винні. Коли команда виграє, то тоді заслуга у всіх футболістів. А тренер потім. Але я спокійно до цього ставлюся. Треба вміти брати вину на себе і відповідати за недосягнуту мету - не зайняли потрібне місце в чемпіонаті і не потрапили у фінал Кубка. Значить я, як головний тренер, не відповідаю тим завданням, які були поставлені. Це моя особиста думка.

Я став спокійнішим? Став більш болісним, ​​можна сказати. Я намагаюся показати своїм футболістам, що не обов'язково мати палицю і міцні слова. Вони повинні розуміти. Навіть коли говорю міцне слово, намагаюся не ображати. Перш за все, будь-який футболіст - це особистість і образити його я не маю права. Точно так само і навпаки. Це найважливіше. Кричу або говорю тихо - результат один і той же. Не думаю, що якби я кричав, то вони забили б сьогодні. Я і так завжди на ногах. Не знаю, як їм спиться, але мені, після матчів, які не відповідають тому рівню, який хотілося б бачити, спиться два-три дні дуже важко.

Таке життя і моя робота. Але я все одно люблю свою роботу, люблю «Зорю». Це той клуб, який зробив з мене тренера. Я намагаюся віддати всього себе клубу і тим вершинам, які поки ми не можемо досягти. Але сподіваюся, що рано чи пізно ми прийдемо до цих вершин. Це буде те або при мені, або без мене, але впевнений, що «Зоря» повинна домогтися висот».