Натуралізація Мораеса: полегшення або привід для паніки?

Увесь відбірковий цикл до чемпіонату світу-2018, а також швидкоплинний груповий етап Ліги націй головний тренер збірної України Андрій Шевченко був у пошуку кваліфікованого, а головне забивного форварда для команди. Однак, відверто кажучи, всі його проби і спроби провалилися. У відборі на ЧС-2018 кращим бомбардиром «синьо-жовтих» із 6 м'ячами в 10 матчах став номінальний вінгер Андрій Ярмоленко. У форварда Кравця було 3 голи в 7 матчах, Бесєдіна - 1 гол в 5 матчах, Зозулі - 0 голів в 3 матчах, Селезньова - 0 голів в 2 матчах. У Лізі націй найкращим бомбардиром команди знову став вінгер - на цей раз Євген Коноплянка, який записав на свій рахунок 2 голи в 4 поєдинках. Номінальні форварди Яремчук, Борячук і Селезньов, які залучаються до матчів турніру, голів забити так і не змогли.

Очевидно, що для блискучого форварда, яким в недалекому минулому був Андрій Шевченко, подібний стан речей в сучасному вітчизняному футболі на рівні національної збірної країни - справжня катастрофа. Однак, що міг зробити Шевченко? Крім того, що надавати шанси практично всім пристойним гравцям амплуа - нічого. З цієї причини новина про отримання українського громадянства кращого бомбардира нинішнього сезону УПЛ (16 голів в 21 матчі) Жуніором Мораесом повинна додати оптимізму тренерському штабу «синьо -жовтих». Принаймні, у нього з'являється додаткова опція і можливість вибирати.

Потрібно розуміти, що сам факт отримання Мораесом громадянства України ще не означає для форварда гарантованого місця в складі національної команди

Туди, як запевняє Андрій Шевченко, потрібно пробиватися завдяки своїй щоденній роботі в клубі і результатам. Втім, об'єктивно оцінюючи ситуацію, у Жуніора Мораеса проблем з цими факторами немає ніяких. Він виступає в складі лідера турнірної таблиці нинішнього розіграшу УПЛ, є найкращим бомбардиром турніру, брав участь, забивав і асистував в поточному розіграші Ліги чемпіонів (6 матчів, 3 голи, 2 результативні передачі). Погодьтеся, подібним похвалитися може далеко не кожен претендент на місце в збірній України.

Однак, як і завжди у нас в таких випадках, існує чимала кількість уболівальників, у яких натуралізація іноземців викликає, м'яко кажучи, скепсис. Безумовно, скільки людей - стільки й думок. Ймовірно, більшості шанувальників збірної України хотілося б бачити в рядах національної команди своїх співвітчизників, деякі з яких, можливо, навіть пробилися в великий футбол, починаючи грати на полі з сусіднього двору. І ніби як і з кадрової точки зору ситуація не настільки критична - є досвідчені Євген Селезньов, Роман Зозуля, Артем Кравець, а також Артем Бесєдін (хоч нині він, на жаль, травмований), Роман Яремчук і Андрій Борячук, які почали заявляти про себе все сильніше. Але будь-хто з них все ж відверто не дотягує до рівня Шевченка або Реброва, а саме футболіста такого рівня хочуть бачити на вістрі атак збірної абсолютна більшість уболівальників.

З цієї причини кращими бомбардирами збірної України в останні роки є флангові атакуючі гравці - Ярмоленко і Коноплянка. Зараз, коли перший травмований, а другий відчуває чергову кризу разом із «Шальке», збірна України як ніколи ризикує залишитися без футболіста, здатного завдати вирішального удару. У Марлоса і Циганкова, які є лідерами флангових атак «Шахтаря» і «Динамо» відповідно, в збірній справи з голами поки ніяк не йдуть ...

З цієї точки зору натуралізація Жуніора Мораеса саме перед початком старту кваліфікації на Євро-2020 виглядає стратегічно вигідним рішенням. І саме так, зі стратегічної, а ні в якому разі не з емоційної, позиції варто її розглядати. Жуніору Мораесу на початку квітня виповниться 32 роки, а це значить, що на високому рівні він проведе ще два або від сили три сезони, після чого поступиться місцем більш молодим колегам. По суті, свіжоспечений українець може виявитися корисним збірній Шевченко у відборі до Євро-2020 і в фінальній частині цього турніру, якщо «синьо-жовті» зможуть туди відібратися. Далі з високою часткою ймовірності піде певна перебудова в команді, її омолодження, а тому місце для Мораеса вже навряд чи знайдеться.

Іншими словами, Жуніор Мораес жодним чином не буде «красти» місце у доморощених молодих футболістів

Швидше, його виклик в збірну означає остаточний відхід для ветеранів, особливо для Євгена Селезньова і Романа Зозулі. На двох «іспанських легіонерів» Андрій Шевченко, ймовірно, не дуже-то і розраховує через невідповідність стилю їх гри тому, що хоче бачити коуч в збірній України. А досвідчений форвард в команді, яка претендує на рішення більш-менш високих завдань, повинен бути апріорі. Ті ж Яремчук, Борячук і інші молоді бомбардири отримають можливість перейняти досвід від спільних тренувань та ігор з віковим Мораесом, а коли той піде на футбольну «пенсію», в розквіті сил (24-25 років) зможуть вийти на авансцену.

Твердження про те, що нинішній рівень Яремчука ні в чому не поступається рівню Мораеса виглядають досить спірними, як мінімум з точки зору статистики. Якщо розкласти ключові цифри сезону для трьох найбільш результативних і небезпечних форвардів сучасності з українським паспортом (Жуніор Мораес, Роман Зозуля та Роман Яремчук), то більшість з них будуть вказувати на перевагу натуралізованого бразильця. За деякими компонентами краще виглядає Яремчук, але по більшості - він трохи позаду форварда «Шахтаря». Це ще раз говорить про необхідність для Романа отримання стабільності і, як наслідок, можливості прогресувати в найближчі два-три роки.

Об'єктивно - саме Яремчук зараз виглядає майбутнім нападу збірної України. Через пару років цей форвард при нинішніх темпах розвитку легко виграє конкуренцію у інших. Але зараз найкращим варіантом, хоч як крути, залишається Жуніор Мораес.

Зрештою, ніхто не знає, як у Мораеса підуть справи в наступному сезоні і не здасть він в результативності. Крім того, якщо уявити ситуацію, що у збірної з якихось причин зміниться головний тренер, то це також поставить певні питання стосовно майбутнього Жуніора в стані «синьо-жовтих». Адже умовний Михайло Фоменко - тренер з іншими поглядами та пріоритетами, не особливо прихильний до варягів, які встигли обзавестися українським громадянством. Приклад Девіча, на якого досвідчений коуч не дуже-то і розраховував, показовий.

Тим, хто схильний до паніки і тверджень, що Мораес закриває дорогу в збірну для молодих і перспективних вітчизняних футболістів, варто задуматися над наступним. Той же Роман Яремчук, на якого нині в Україні покладають серйозні надії, до гравця рівня збірної виріс в бельгійському «Генті». При цьому там у нашого нападника немає ніяких преференцій з точки зору конкуренції - він є легіонером і зобов'язаний доводити на кожному тренуванні і в кожній грі своє право на місце в основі. Це Роману вдається блискуче, так навіщо вимагати «тепличних умов» для футболіста в збірній? Навряд чи сам Яремчук боїться конкуренції з боку інших гравців, в тому числі і Мораеса. Він уже зрозумів, що саме конкуренція є двигуном прогресу в футболі, а відсутність її боязні - першим кроком до успіху. І саме такі, ментально підготовлені і впевнені в собі, футболісти потрібні збірної України в майбутньому.

З натуралізацією Мораеса тренерський склад збірної України на якийсь короткий час може видихнути з полегшенням - в команді нарешті вимальовується непогана і реальна конкуренція на місце форварда. При цьому, в силу об'єктивних причин, Жуніор не може завадити майбутньому українського футболу - він помічник на найближчий відбірковий цикл і не більше. Саме за цей час має остаточно перетворитися в топ-гравця Роман Яремчук, а інші перспективні гравці атаки - нарешті змінити статус з «подають надії» в «твердих гравців основної обійми». Кожному просто потрібно використовувати свій шанс.

Олексій СЛИВЧЕНКО