ДЕРЕВЛЬОВ: «Імпонує атакувати з глибини»

-Костянтине, ти вельми молодий гравець, але вже маєш майже 50 влучень у майже 250 матчах. Якісь найпам'ятніші з-поміж них виокремиш?
-Дуже важливим для мене був матч у Львові, де в складі столичного «Арсеналу» протистояв львівським «Карпатам». «Каноніри», до слова, тоді виграли. Я щойно починав грати у вищій лізі, тому зустріч запам'ятав на все життя. За три роки, 2006-го, дуже пам'ятним був ще один львівський матч - мій ФК «Львів» поступався вдома харківському «Металісту» - 0:2, але ми знайшли сили і вирівняли становище. Елітна команда перемогла по пенальті, але свій гол харків'янам я таки забив. Ну і, звичайно, незабутня зустріч минулого літа, коли вже в складі білоцерківського «Арсеналу» виграв перехідний матч за право виходу в першу лігу.

-Саме твій гол став тоді єдиним і переможним. Пригадаєш, як його забивав?
-Ворона пройшов флангом і віддав мені передачу, я атакував з другого ешелону й підкоригував м'яч у нижній кут - це виявилося дуже незручним для воротаря.

-Це дуже характерно для твоєї ігрової манери. Ти часто в інтерв'ю говориш сентенцію: «Я - форвард, і маю забивати». Така мантра допомагає у самоналаштуванні?
-Безперечно. Такий заклик мусить пам'ятати кожен нападник. Навесні мені ще не вдалося забити, але це наслідок зимової травми, яку ще відчуваю. Для себе визначив улюблений стиль - атакувати з глибини, підтримувати наступальний темп.

-Що скажеш про свою команду? «Арсенал» має великі плани на весну?
-У першому колі ми показали, що можемо на рівних боротися із старожилами, а тепер прагнемо підтвердити свій статус не новачка, а гідного члена першої ліги. Маємо за мету фінішувати в десятці, порадувати наших уболівальників. Коли ми вийшли на стартовий матч проти «Сталі», заповнені фанами трибуни просто змусили нас узяти гору. Із «зимових» новачків постійно грають ті ж Шегда, Антоненко, Герасименко. Сподіваюся, ми зуміємо разом гідно проявити себе в лізі.

-Ти маєш і певний міжнародний досвід. Які спогади від матчів за молодіжну та студентську збірні?
- Якнайкращі. Так склалося, що за молодіжку зіграв усього матч. Мене щойно запросили, але тоді проти македонців відразу ж поставили в основу. Із студентською збірною ми грали на Всесвітній Універсіаді в Кореї. Під керівництвом Анатолія Бузника в нас зібралася хороша команда, проте нам просто не поталанило. Ми обіграли Марокко, але матч проти Мексики призначили на 11 ранку за місцевим часом. За нашим то була друга година ночі - ми просто не адаптувалися... Але грати на міжнародному рівні було дуже цікаво й повчально.

-У твоїй біографії було відразу два «Арсенали». Напевно, по життю підтримуєш ще й лондонських «канонірів»?
-Ні, якраз вийшло так, що мені імпонує «МЮ». Та й улюбленим гравцем у дитинстві у мене був Райян Гіггз. Пізніше, коли дорослішав у футбольному плані, почав більше уваги звертати на футболістів свого амплуа. Зараз отримую задоволення від гри Хаві, Мессі, Деку, Лампарда.

-До чого прагнеш у футболі?
-Передовсім, мої думки про «Арсенал» - з власного досвіду знаю, як це погано щопівроку міняти команди. Тільки здружишся із хлопцями, тільки приживешся - і знову в мандри. Тому ціную стабільність і вдячний «Арсеналу» за прекрасні 2,5 року, які я тут провів. До того ж, від старожила команди Сокирки отримав капітанську пов'язку, а це велика відповідальність. Хочеться разом із білоцерківською командою піднятися вище в турнірній таблиці, а далі - грати ще успішніше.

Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»