ДОМБРОВСЬКИЙ: «Вімблдон пахне полуницею з вершками»

З 1877 року традиційно за шість тижнів до першого понеділка серпня найпалкіші прихильники тенісу з усього світу два тижні живуть Вімблдоном. На цьому турнірі кожна учасниця може відчути себе леді, адже до гравчинь там завжди звертаються, додаючи до прізвища «міс» чи «місіс» (чоловіків прийнято називати лише на прізвище). Додати до цього обов'язковий білий колір форми, і стає зрозуміло, чому протягом цих двох тижнів тут особливо урочиста атмосфера.

Англійці пишаються своїм відкритим чемпіонатом, хоча їх співвітчизникам вдавалося святкувати перемогу лише кілька разів. У чоловічому розряді єдиним, хто в 1936 році залишив на батьківщині кубок з позолоченого срібла, був Фред Перрі. Срібну тарілку «Роузвотер» востаннє серед англійок виборювала Вірджинія Вейд у 1977 році. Окрім престижних трофеїв, переможці одержують солідну грошову винагороду (у 2005 році призовий фонд турніру вперше перевищив суму в 10 мільйонів фунтів стерлінгів). Ще не так давно перемога в чоловічому турнірі в грошовому еквіваленті оцінювалася вище, ніж у жіночому. Але, починаючи з минулого року, організатори вирішили скасувати дискримінацію і оцінили перемогу жінок нарівні з чоловіками.

Що ще цікавого можна побачити на Відкритому чемпіонаті Англії, розповідає почесний голова федерації тенісу Львівської області Зенон Домбровський, якому доводилося судити ці престижні змагання.

- На Вімблдоні я судив у 1981 році, - згадує Зенон Домбровський. - Потрапив я на нього завдяки своєму учню, який тоді був головою Федерації тенісу Радянського Союзу. Довіривши мені представляти країну в суддівському корпусі, він певною мірою віддячив мені за ті знання, які я йому дав свого часу. Відтоді минуло 27 років, але старі англійські традиції турніру не змінилися. Навіть серед інших трьох турнірів Великого Шолома Вімблдон посідає особливе місце. І не тому, що це єдиний у сезоні турнір, який проводиться на швидких трав'яних кортах. Ніколи не забуду картини, свідком якої я став багато років тому: люди, аби потрапити на корти, стояли в черзі не одну добу - відмовлялися від звичного комфорту, жили в наметах.

Ви знаєте, що у Вімблдонського турніру є свій запах? Це запах полуниці з вершками. Він переслідує відвідувачів на кожному кроці, без нього вже багато десятиліть неможливо уявити тенісного турніру в Англії. Вімблдон - найкраще місце відпочинку. Відвідувачі далеко не завжди спостерігають за тенісними баталіями. Деякі з них приходять лише заради того, щоб скуштувати полуниці з вершками, зустрітися з друзями, поспілкуватися. Полуниці з вершками були улюбленими ласощами й для суддів: після матчів ми не могли собі відмовити в цьому.

- Хто вам особливо запам'ятався тоді на турнірі?
- У всій красі сяяла зірка шведського тенісиста Б'єрна Борга. Він п'ять разів поспіль був королем Вімблдону. Після його фантастичного удару зліва двома руками манеру Борга почали наслідувати й інші. Поза кортом Б'єрн вразив мене скромністю й інтелігентністю. Він був дуже привітним хлопцем, ніколи не відмовляв журналістам в інтерв'ю і не мав зіркових вибриків. І ніколи не зв'язувався з жадібними та цинічними людьми, яких у тенісі вистачає. Окрім людських якостей, мені імпонувала його жага перемоги, вміння йти до кінця навіть у безнадійних, здавалося б, ситуаціях. Борг завжди боровся за кожен м'яч.

- Чим сучасні турніри відрізняються від змагань тридцятирічної давнини?
- Гра тенісистів стала активнішою. У жінок революцію вчинили сестри Вільямс, завдяки їм теніс став темповим, силовим, потужним. У чоловіків такий стиль притаманний Роже Федереру. Але в своїх уподобаннях я залишаюся консерватором: теніс минулих років був цікавішим, інтелектуальнішим.

Олена САДОВНИК

Високий Замок