Дар'я БЛАШКО: «Ми в такій ситуації, що втрачати вже нічого»

Дар'я Блашко перейшла в українську збірну з Білорусі. І на днях виборола дві золоті медалі на чемпіонаті України. Біатлоністка вже має новий паспорт, але ніяк не отримає дозволу білоруської федерації на виступ за українську команду. Про гонки в Карпатах, найближчі плани та зовсім не біатлонне дитинство Даша розповіла після фінішу у переможній гонці переслідування на українській першості.

- Дашо, ти виграла гонку переслідування з 10-ма неточними пострілами! Звісно, погода внесла корективи, але все одно чимало махів. Як оцінюєш цей виступ сама?

- Я й не пригадаю, коли ще так було. Вітер був підступний, сильні пориви. Коли дме однаково, тоді бодай якось можна коригувати стрільбу, робити відповідні поправки. Але в цій гонці це було неможливо, тому так багато промахів.

- Вже на першому рубежі ти не закрила чотири мішені. Чи не розпрощалась у той момент із мріями про другу золоту медаль чемпіонату?

- Особливо про це не думала, бо мала хороший часовий гандикап. До того ж розуміла, що за таких умов іншим дівчатам теж буде важко. Тішило й те, що лижі добре їхали. Хоча під час спринту була незадоволена своїми фізичними кондиціями. Маю претензії до себе й стосовно стрільби. Погода погодою, але треба краще стріляти в будь-якому випадку, тож роботи ще багато.

- Як відчуваєш - змогла би поборотися за високі місця, якщо б участь у гонці брали дівчата з основної збірної?

- Важко сказати, адже ми з тренером не можемо оцінити свій реальний стан з очевидних причин. Ми не маємо змоги стартувати на міжнародних змаганнях, тому мені й важко сказати, на що я сьогодні здатна. Та й дівчата з команди "Б" достойно виступають. Я не можу стверджувати, що перемога далась мені легко. В тій ж гонці переслідування ми з Надією Бєлкіною вдвох зі стрільбища вийшли й конкурували на дистанції.

- А як взагалі ви будуєте свій тренувальний процес, перебуваючи у підвішеному стані і не знаючи, де і коли доведеться стартувати?

- Ми намагаємося робити базову роботу, подумки налаштовуємося на те, що буде карантин, і я не зможу виступати найближчим часом.

- Де будеш тренуватися після чемпіонату України?

- Ще не знаю. На Новий Рік поїдемо в Білорусь. Можливо, за той час будуть якісь новини, і тоді можна буде планувати. Хоча ситуація така, що говорити про щось більш-менш конкретне не доводиться.

- Твоє останнє інтерв'ю білоруському виданню було досить різким. Не боїшся що таким чином спалиш мости?

- А нам відступати нікуди - ми в такій ситуації, що втрачати вже нічого. Так, я висловлювалась може й різко, але треба було якось розворушити всю цю ситуацію.

- Як ти опинилася у біатлоні, чому обрала саме цей спорт? Батьки - спортсмени?

- Родина у нас не зовсім спортивна. Батько - водій-дальнобійник, мама - швея. Брату 8 років, він уже пішов на біатлон. Я з семи до дев'яти років займалася в цирку, потім були гімнастика і акробатика. Потім лижі, й тільки тоді - біатлон. Мене спочатку в училищі олімпійського резерву тренувала дружина мого нинішнього тренера Володимира Махлаєва, а потім потрапила до нього. Сподіваюся, що з ним і зростатиму як спортсменка.