No mas. Вчетверте поспіль

Поєдинок на MSG в Нью-Йорку мав стати прекрасним завершенням цього року, який подарував фанатам неочікувано багато хороших двобоїв. Кличко - Джошуа, Уорд - Ковальов, Альварес - Головкін, Спенс, Брук, Турман - і на десерт - зустріч двох олімпійських чемпіонів. На папері все виглядало надто гарно, але..

Відверто кажучи, бій розчарував. І вини українця в такій ситуації немає жодної. Більшого все-таки очікували від Рігондо. З перших секунд ніхто і не думав кидатися в атаку - надто високою була ціна помилки й надто небезпечним - суперник. Український чемпіон боксував у своїй улюбленій манері, багато рухався і поступово збільшував кількість ударів. Кубинець зайняв центр рингу, спокійно працюючи на відходах, захищався корпусом і час від часу застосовував улюблені прийоми (утримання рук, клінчі, ниряння).

Наступні раунди суттєво ситуацію не змінили - ну хіба що бруду від Шакала стало більше, але за це вболівальники періодично «нагороджували» його тривалим свистом. Четвертий раунд став набагато яскравішим, в першу чергу, за рахунок збільшення швидкості Василя Ломаченка. Неозброєним оком було помітно, що кожному з боксерів важко пристосуватися один до одного, тому сам поєдинок моментами нагадував сумбур.

Рігондо, який у захисті почувався наче риба у воді, постійно опускав своє тіло надто низько і не дозволяв супернику бодай якось влучити. Ломаченко завівся (в першу чергу від тих нирків) і поступово почав розкручувати кубинця, шукати слабкі сторони й вистрілював серіями джебів. У четвертому раунді Ріго влучив нижче пояса, чим ще більше розлютив Хай-Тека. Українець апелював до судді, але останній сьогодні був досить пасивним і лише зрідка робив зауваження Шакалу.

Шостий раунд перетворився на театр одного актора - Василь за рахунок вишуканої роботи на ногах повністю контролював хід бою, в той час, як кубинець взагалі забув, що в боксі крім захисту треба ще і бити самому. Коли з Рігондо зняли бал за утримування рук, стало остаточно зрозуміло, що сьогодні йому ловити нічого. Продовжувати бій він категорично відмовився, жаліючись на травму руки. Хоча так і залишилося таємницею, де міг пошкодити Шакал свою кінцівку, якщо фактично не користувався нею.

Насправді, знайти пояснення таким діям Рігондо при бажанні можна. Боксер, якому раніше усіх навичок вистачало для впевнених перемог, сьогодні банально виявився не готовим до класу та стилю суперника. Гільєрмо ніколи не був видовищним боксером, але його захисна манера в поєднанні з потужним ударом та страшною холоднокровністю приносила дивіденди. Сьогодні цього виявилось замало.

По-перше, попри всі старання Ріго, Ломаченко знайшов слабкі місця в обороні суперника і вправно перевіряв того на міцність. По-друге, стрибок в іншу категорію таки позначився на швидкості Шакала - на фоні українця він вже не здавався таким страшним, як раніше.

Як на мене, останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння кубинця став бал, знятий в шостому раунді. Хтось очікував нокауту від Рігондо? Навряд. Він сам прекрасно розумів, що сьогодні виграти можна лише за очками, але в екваторі поєдинку усвідомив, що і це завдання надто складне.

На жаль, бій не виправдав наших очікувань і ніякої конкуренції ніхто в ринзі не побачив. Причини? Вони на поверхні: поважний вік кубинця (37 років у такому дивізіоні означає фактично завершення кар'єри), стрибок не в свою категорію, надто захисний стиль і, звісно, фактор Ломаченка. Українець провів поєдинок так, як того вимагала його команда - некваплива розвідка, підвищення швидкості, серійна робота і як наслідок - розгублений суперник.

Після закінчення поєдинку особисто для себе виокремив два позитивних моменти. Перший - Ломаченко здивував своєю англійською. Ще недавно українець спілкувався лише з допомогою перекладача, а сьогодні впевнено говорив сам. Другий - після закінчення бою, хтось із команди Хай-Тека поклав йому на голову корону золотистого кольору. Анатолій Ломаченко гнівно забрав її назад. Здається мені, що поки такі люди будуть стояти за спиною Василя, можна не боятися тих, хто знаходитиметься перед ним в ринзі.

Що далі? Промоутери нашого чемпіона заявили, що українець піднімається в нову категорію. Серед тамтешніх боксерів привабливими суперниками можуть стати Роберт Істер, Тері Фленаган, Хорхе Лінарес і, звісно, Майкі Гарсія. Єдине, чого хочеться - щоб майбутні опоненти трималися на ногах усі дванадцять раундів, а не програвали сидячи на стільці.

Микола ТИТЮК