Тиждень збірної у Харкові: гольф, нарди та дрон

Я зараз скажу від себе, це таке приватне спостереження - я не тренер, хоча і формально значуся в тренерському штабі збірної. Тож, як на мене, то у національній команді весь час відбувається щось уперше.

За тиждень, який ми проведи з Сашком Гливінським у Харкові разом зі збірною України, я таких новацій нарахував декілька. Серед них є чисто футбольні, як от тренування команди в день гри. Я то годі, навіть Сашко не міг пригадати такого, а він сидів як зіцголова Фунт при всіх владах - і за Фоменка, і за Блохина, і за Калитвінцева, і навіть за Маркевича теж сидів. Ідею такого тренування між тим Гливінський мені розтлумачив: якщо гра пізно ввечері, то треба гравців вивести з розслабленого денного графіку, їм треба «заштрикнути» навантаження, при чому не фізичне, а функціональне, так би мовити. Пригадалася фраза Корлеоне, що куля багато чого міняє в голові, навіть коли влучає у дупу.

На цьому тренуванні мені стало ясно, що Гармаш не зіграє: він не перевдягався у тренувальний костюм і з заздрістю дивився на тих, із кого Шевченко обиратиме основний склад.

Уперше команда провела повноцінний збір у гольф-клубі Суперіор. Колись у Харкові Маркевич возив сюди збірну на екскурсію (пам'ятаєте, Шева ще грав у гольф, а всі дивилися?), торік уже Шевченко привозив сюди гравців на два дні перед товариським матчем з Сербією. А великий збір - ніколи. Власне як тренувальне поле використовували стадіон Соняшний, у трьох кеме від клубу. Там грає тутешній клуб Геліос.

У Суперіорі всім заправляє Юрій Сапронов, вкрай позитивний персонаж, меценат тенісу. На ранковій пробіжці я залюбки збирав під ногами сливи, жолуді, м'ячики для гольфу, грибки. Поруч ліс з лисяцями і зайцями, а з іншого богу харківський Фізтех, де вперше (ЗНОВУ!) розщепили ядро атому, я питав, кажуть не фонить, хоча колючий дріт натягнений.

Під час прогулянки полями Шевченко зупинив колону - у гольф грали президент федерації футболу Туреччини та їхній міністр закордонних справ.

Уперше на тренування приходять колишні гравці. Зазвичай це не вітають, а тут Шевчук і Левченко дуже тепло поспілкувалися з тими, кого знають, а знають вони усіх.

І це підводить до ще одного «вперше»: уперше в команді настільки розкута атмосфера, порівняно чи не зі всіма українськими клубами. Є правила, режим, проте страху, гніту не чути. На мій погляд, динамівці Києва трохи стриманіші (це я м'яко), інші юнаки розкутіші, проте це тема для іншого рисьорчу)))

Ніколи раніше не грали гравці у нарди. Ну не їхній це тип розваг, так сказати. Мені Леон доводив, що у футболі грають лише в карти, лише на гроші і лише в одну гру. Вітько, звісно, заганяється, проте на пам'яті мастодонту Гливінського нардів і справді не було. Вважайте, що я перевірив у аналах. Подейкують, що нарди привіз Зіна (Зінченко), проте чогось саме його я за столом для гри не надибав. Може, він як Клубм? (це для тих, хто в курсі)))

Уперше я побачив своїми очима, як працює з м'ячем Андрій Ярмоленко. Як він приборкує м'яча, як він входить з м'ячем в контакт. Дуже цікаво і повчально.

До речі, це вперше, коли великий трансфер гравця збірної припав на збори команди. Ярмола відповідально сам зафрахтував літак з Києва, щоби не пропустити відкрите тренування на «Металісті». Це про нього Шевченко говорив на пресусі, коли згадав про відношення футболістів до справи. До речі, я виграв перегони в інтернеті: хто зробить і виставить першу фотку Шеви і Ярмоли, тепер уже гравця Боруссії. Ось ця світлина зібрала близько 10 тисяч переглядів і півтори тисячі лайків. На телефон знімав свій.

Ну і вперше одразу четверо деб'ютантів команди - Коваль, Шепелев, Лунін та Юрченко - співали традиційну тепер уже пісеньку первачків. Співали ніяк, треба визнати, і пісня ліва-приліва.

І останнє «уперше» - це поява другого дрону над полем для тренування. Побігли з'ясовувати, хто тут зливає інфу Лучу. Якійсь типарик в кілометрі від стадіону на машині з запорізькими номерами. Попросили карту, позатирали відос, пообіцяли дати.... автографи, якщо той прийде на гру.

Микола ВАСИЛЬКОВ