Под микроскопом: Гран При Сингапура Формулы 1

Чергова нічна гонка вулицями Сінгапура, що стала четвертою тріумфальною для Себастіана Феттеля, викликала низку питань, відповіді на які посилено шукають як в боксах чемпіонської команди, так і на сторінках видань. Тож спробуємо розібратися, а що ж саме сталося з безумовними фаворитами.

Проте спочатку про два «залізних» правила Сінгапуру: машина безпеки виїде на трасу обов'язково - традиція траси зберіглася. Значення поулу тут не менш важливе, ніж у Монако: лише двічі гонку вигравали стартуючи не з першої позиції - у 2008-му, коли в Рено навмисне влаштували аварію Піке і виграв Алонсо, а у 2012-му Хемілтона підвела техніка і переможне шампанське дісталося Феттелю. В усіх інших випадках підтасовок або технічних проблем пілоти, що стартували першими не зазнавали, й максимально ефективно використали свої можливості.

Перед початком Гран Прі «срібні стріли» однозначно сприймалися командою, що задаватиме темп усім, а Ред Булл спробує посперечатися з Феррарі за місце на подіумі, от тільки щось ще у п'ятницю пішло для Мерседес зовсім не так, як на те сподівалася команда. Спочатку «червоні» та «енергетики» думали, що Хемілтон з Росбергом приховують справжній потенціал своєї машини, та поступово ставало зрозуміло, що ніякого приховування немає - W06 просто поступається, причому одразу двом командам. А це вже стало дуже неприємною несподіванкою для Вольффа і компанії. Причини? Схоже що наразі про них не знають в самій команді або категорично не збираються про це говорити вголос, принаймні по гарячих слідах аби не виказати щось важливе, що потенційно могло б допомогти колективам з Маранелло та Мілтон-Кінс.

Поза межами боксів Мерседес маємо дві основні версії стосовно того, що відбувалося на Маріна-Бей. Варіант перший - особливості міської траси набагато краще підійшли RB11 і SF15T, тож на інших автодромах, менш вимогливих до особливостей притискної сили машин, перевага W06 повернеться ніби нічого й не сталося. Погана новина полягає в тому, що за таких обставин стає зрозуміло, що аеродинаміка «срібних стріл» все ж таки залишає бажати кращого. І якщо наступного року в Маранелло зможуть наздогнати своїх конкурентів з Бріксуорта в плані потужності силової установки, то тут для Льюіса з Ніко почнуться серйозні проблеми. Ще тривожнішою виглядає перспектива (вірогідність якої на даний момент 99,9%) того, що Ред Булл з наступного року виступатиме з силовою установкою іншого виробника, яким точно не буде Хонда. Дуже прості й логічні процеси мислення підказують, що таких залишається аж два - Мерседес і Феррарі. І як би дивно це не звучало, але в таборах обох команд (і компаній) є прихильники ідеї посилення конкурента, причому на даний момент в Італії таких більше, ніж в Німеччині.

Варіант другий - після історії з шинами в Спа, внаслідок якої Піреллі домоглася одразу двох цілей: обов'язкового дотримання власних рекомендацій щодо тиску в шинах й водночас підвищення його мінімального рівня, поведінка W06 змінилася плюс впав гоночний темп. Щоправда аби він так суттєво понизився протягом попередніх етапів в Мерседес мали досить сильно не докачувати шини, а команда навряд чи ризикнула б безпекою Льюіса та Ніко. Очевидно, що гоночна майстерність останніх нікуди не вивітрилася після переїзду з Європи, так само як раптове осяяння не прийшло на голови одразу чотирьох пілотів, що протягом сезону в цілому більше (Квят, Ріккардо і Ряйкконен) або менше (Феттель) поступаються двом його лідерам. Що б там не було насправді, але навряд чи прийдешніми вихідними в Сузуці ситуація повториться, тож відповіді доведеться почекати ще.

Скудерія по завершенню 13-го із 19-ти етапів уже виконала завдання, поставлене Мауріціо Аррівабене - три перемоги в сезоні. Минулого року Мерседес, аналогічно домінуючи протягом чемпіонату, віддав Даніелю Ріккардо також три Гран Прі. На даний момент спільного у цих ситуація є дві речі - тріумфував лише один пілот іншої команди й обидва роки неодмінно одна з вікторій здобувалася в Угорщині. Далі ж спільного не так уже й багато: Ріккардо витискав максимум у ситуаціях коли Хемілтон з Росбергом мали серйозні проблеми (британець тоді на двох етапах взагалі до фінішу не доїжджав) з технікою (в Канаді), невчасною появою автомобіля безпеки (в Угорщині) або один з одним (в Бельгії); Феттель, у свою чергу, в Малайзії переміг за рахунок альтернативної тактики з меншою кількістю піт-стопів, в Угорщині проблеми зі старту спіткали тільки Льюіса, а прокол на машині Ніко стався тоді, коли німець уже не претендував на перемогу, в Сінгапурі у пілотів Мерседес шансів вийти на центральну сходинку подіума не було взагалі - вони елементарно були значно повільнішими - в жодному з випадків Себастіан не виходив у лідери випадково або через сприятливі для себе обставини.

Як би там не було, проте великою мірою допомогу чотириразовий чемпіон отримував під час гонки. Так, так - саме тоді, коли на трасі з'являвся автомобіль безпеки. Нонсенс, скажете ви, адже через це німець двічі втрачав здобуті відриви. Проте насправді ця втрата щедро компенсувалася іншими чинниками: обидва рази Ред Булл нічого не могли вдіяти й змушені були закликати Ріккардо в бокси одночасно з Феттелем, а це означало абсолютно ідентичну гоночну тактику за якої шанси австралійця на перемогу зводилися до мінімуму. В стані «енергетиків» під час другого гоночного відрізка збиралися зробити «підрізку» - раніше поміняти гуму на машині Даніеля, таким чином спробувавши тактично переграти Феррарі й вийти вперед. От тільки вболівальник, що вийшов прогулятися вздовж траси, зіпсував плани Ред Булл. Інша допомога стосувалася того, що загальні 9 кіл проведені в особливому режимі дозволили відносно спокійно провести гонку з двома піт-стопами, при тому що гума наприкінці дистанції ще не деградувала до рівня, коли Ріккардо отримав би свій шанс на перемогу. А ще це дозволяло не перейматися через витрату пального, якого без проблем вистачило на всю дистанцію й прохань гоночного інженера скинути оберти й почати економити пальне ми не чули.

Підбиваючи підсумки Гран Прі не можна оминути увагою слова розчарованого Хемілтона, який сказав, що мав гарні шанси перемогти за рахунок іншого порядку зміни шин на дистанції, коли б на останньому відрізку він їхав би на SuperSoft, а Кімі, Даніель та Себастіан - на Soft. Щиро кажучи, ці слова Льюіса в кращому випадку можна сприймати як невиправданий оптимізм. І ось чому: Росберг, чия тактика була аналогічною, завершив гонку у 24 секундах позаду. Навіть якщо враховувати, що британець гіпотетично був би швидшим за напарника, то все-одно ближче ніж секунд на 18-20 до Феттеля не підібрався б, хай навіть на 15 - цього вистачило б хіба для боротьби з Ряйкконеном за третє місце, але не більше. А ще додайте той факт, що другий виїзд автомобіля безпеки стався тоді, коли взувати SuperSoft з прицілом доїхати на ньому до фінішу було просто недоцільно: або довелося б їхати акуратно, щоб дотягнути до картатого прапора, або ж при активній гонитві гума не витримала б до кінця гонки і довелося б їхати на піт-стоп утретє. Якщо слова Льюіса не були сказані з метою чинити психологічний тиск на Росберга і британець щиро вірив у свою перемогу за всіх тих обставин, що склалися в гонці, то все це вкрай несерйозно.

Був на Маріна-Бей і пілот, який мав усі шанси стати одним із головних героїв Гран Прі, а натомість став уособленням величезного нефарту. Мова йде про Даниіла Квята. Росіянин, кваліфікувавшись на кращому у власній кар'єрі четвертому місці, всерйоз розраховував дати бій Ряйкконену, що відверто кажучи був не надто задоволений балансом машини і приємно дивувався третьому місцю на старті. От тільки гонка для Квята стала справжнім розчаруванням, бо пілот двічі опинявся не в той час і не в тому місці. Спочатку, намагаючись «підрізати» Кімі, Даниіл відправився в бокси за коло до аварії Хюлькенберга з Массою й оголошенням режиму віртуальної машини безпеки - за таких умов всі пілоти їдуть в однаковому темпі, і стан гуми на машині вже не має ніякого значення. Більше того, таке сповільнення ще й дозволило пілотам Мерседес опинитися попереду.



Подальші ж спроби обігнати Росберга розбивалися через недостатню потужність силової установки Рено на машині росіянина. А далі, як в одному із Законів Мерфі - якщо неприємність може статися, вона станеться обов'язково. Другий піт-стоп мало того, що виявився невдалим, бо механіки затрималися й відпустили Даниіла через 6,6 секунди, так ще й знову практично одразу потому на трасі з'явилася срібна машина безпеки, що дозволило вже Боттасу вийти вперед і залишатися попереду до фінішу.

Автомобіль безпеки практично завжди допомагаючи одним пілотам (як тут не пригадати прекрасний прорив Макса Ферстаппена з останнього місця і з колом відставання після невдалого старту на восьме місце на фініші!), але псує гонку іншим - обом гонщикам Ред Булл не пощастило (хоча і по-різному - Ріккардо нічого не зміг здобути, а Квят забагато втратив).

Якщо поява уболівальників на трасі - явище неординарне і досить рідкісне (щоправда цього року в Шанхаї під час третьої практики знайшовся фахівець, який перебіг трасу посеред головної прямої й опинився на піт-лейн), то зіткненнями нікого не здивувати. От тільки на міських трасах вони практично обов'язково призводять до контакту зі стіною й сходом.

Хюлькенберг вирішив, що вже обігнав Массу, а відтак може спокійно займати гоночну траекторію. Цілком очевидно, що або Ніко переоцінив власну швидкість, або Вільямс Феліпе опинився у мертвій зоні дзеркал і німець вирішив, що все гаразд. В будь-якому випадку помилка коштувала занадто дорого - схід, і втрата трьох місць на старті в Японії. Рішення стюардів можна було б назвати занадто суворим якби не два фактори: по-перше, в міських умовах пілотам завжди слід бути більш уважними, бо відсутні узбіччя й зони вильоту нічого не пробачають, по-друге, Массі просто не було де діти свою машину (крім того Феліпе явно не очікував такого маневру від опонента), а Ніко праворуч мав достатньо місця аби уникнути непотрібного зіткнення.

P.S. Відео-інструкція зі здобуття поула в Сінгапурі:

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ