Михаил ФОМЕНКО: «Хорошо, что есть из кого выбирать»

Звично беземоційний наставник націоналки стриманий в оцінках - людей та їхніх учинків.

- Михайле Івановичу, другий день зборів минув традиційно?

- Так, плани не змінюємо: сьогодні (інтерв'ю записано у вівторок. - В.Б.) переглянули наш останній матч - із Македонією, а завтра почнемо опрацювання кількох ігор Люксембурга.

- Як реагували підопічні, дивлячись на себе місячної давнини?

- (Після паузи). Нормально. Усе це робочі моменти.

- У нас незвичний травмопад, ось вилетіла майже вся центральна ланка оборони…

- Справді, подібного вже й не згадаю… Вилетів Ракицький, не може грати Кучер, є проблеми в Хачериді. Замість них викликали Пилявського та Вернидуба, добре, що є з кого обирати.

- Кажуть, працювати треба також у альтернативному напрямі: ось динамівець Данило Сілва любить Україну, тримає руку на серці впродовж виконання нашого Славня…

- (Незадоволено). Ви знову на тему натуралізації! Казав і повторюю: кожен процес має проходити природно. Показовий випадок - Едмар: людина захотіла стати громадянином нашої держави, прийняла громадянство, зголосилась грати за національну команду, і що? Отримала те, до чого прагнула. Нічого подібного з боку його київського земляка немає.

- Ще трохи щодо складу: є шанси нарешті дебютувати воротареві Бойку? Досі він виступав за збірні всіх рівнів, окрім головної.

- Ви колись чули від мене, мовляв, у Петренка, Бондаренка - шанси є, а ось у Гончаренка - ні, в жодному випадку?! Не чули? Така ж ситуація щодо Дениса.

- Зрозуміло. Рік тому ви зізнавалися, що користуєтесь Інтернетом, зокрема читаєте звіти моїх колег про зустрічі вашої команди. Бачили, що писали про поєдинки з Македонією та Білоруссю?

- Не бачив, на жаль, чи на щастя. Із вашого тону відчуваю - писали недобре.

- Основний меседж зводиться до того, що ви, порівняно з 2013 роком, стали набагато консервативнішим - і в кадрах, і у стилі дій.

- (Зітхаючи). Як кажуть, у вільній країні кожен має право на свою думку. Я консервативний по-своєму, ви та ваші колеги - по-своєму. Знаєте, у чому проявляється журналістський консерватизм? У тому, що представники вашої професії пишуть одне й те ж, одне й те ж, одне й те ж…

- Тоді я знову - «про одне й теж»: чому Україна грає товариські матчі майже завжди зі слабкими командами - Литва, Молдова, Нігер, раніше Узбекистан…

- Бо сильні збірні, так звані гранди світового футболу, не хочуть сюди їхати. Тим паче, сьогодні, коли наша держава має негативну репутацію.

- Але ж можна домовитися про зустрічі за рубежем!

- Можна, проте доведеться платити велику суму, в кілька разів більшу, ніж за домашній поєдинок.

- Ось саме до цього я вас і підводжу: вже давно говорять, що такі наші проблеми - від скупості п. Лашкула, боса компанії «Україна футбол Інтернешнл».

- То не моя парафія, я в таке не вникаю. Із мого боку все відбувається так: із моїми колегами по штабу вирішуємо, коли й з ким нам бажано зустрітися, подаємо відповідні запити до згаданої вами компанії, а потім діємо залежно від відповіді.

- То чи задоволені ви роботою «УФІ»?

- Без коментарів…

Украинский футбол