Иракли МЕСХИЯ: «Добился статуса свободного агента»

Український півзахисник грузинського походження став одним із трьох представників команди «пивоварів» на турнірі «Кубок Співдружності». У фінальному матчі проти однолітків із Росії Іраклі травмувався. Саме з цього й почалася наша розмова.

- Іраклі, як зараз почуваєтеся?
- Наразі вже все добре, почуваюся нормально. Біль тривав хвилин десять, і я зрозумів, що далі грати не можу. Мене замінили.

- Ускладнень немає?
- Ні!

- Як зустріли команду в Україні?
- Пишних зустрічей не було. Приїхали в аеропорт і відразу роз'їхалися по домівках.

- А з футбольних людей або друзів хтось привітав із виходом до фіналу?
- Більше телефонували, щоби поцікавитися про моє самопочуття, як нога.

- Вихід молодіжної збірної до фіналу - це досягнення?
- Я не став би це так називати. Ми від початку були фаворитами турніру. Вихід до фіналу - це природні речі. Усе-таки наша збірна - хорошого рівня, а тренер - кваліфікований. Упродовж усього турніру ми добре грали, та й у фіналі зобов'язані були вигравати. Ось тільки росіяни нам такі два м'ячі забили… Навіть три. Прикро, адже за грою ми їх перевершили.

- Прикро?
- Великої трагедії з цього не робимо, хоча, звичайно, неприємно. Головне, належним чином налаш­туватися на матчі кваліфікаційного раунду. Поразку у фіналі треба забути якомога швидше.

- Склад учасників - не занадто слабкий?
- Аж ніяк! Усі команди - Молдови, Туркменістану, Литви - цікаві. Але й наша збірна чудова, у складі якої гравці високого рівня.

- Хтось із опонентів особливо запам'ятався?
- Особливо - ні. До фіналу ми таких не помітили. Мабуть, різниця забитих-пропущених м'ячів про це яскраво засвідчує.

- За рахунок чого все-таки вдавалося чимало забивати, ще й до фіналу пропустити лише один м'яч?
- Завдячуючи колективним діям. У нас ланка захисту дуже сильна. До того ж, ми добре атакували. Ті ж Калитвинцев, Караваєв, Яковенко, Коваль, Іванко, Мякушко, Рижук, Приндета, Іашвілі, Тащі, Нойок, Шевченко. Маємо дуже сильну збірну.

- А в плані досвіду цей турнір став корисним?
- Звичайно! Виступ на рівні збірних - це завжди неоціненний досвід. Такі матчі цікаві самі по собі, є стимул на гідному рівні представляти свою країну.

- А щодо рівня турніру?
- Усе пройшло дуже організовано. Проживання, харчування, обслуговування, транспорт - усе на найвищому рівні.

- Цікаво дізнатися думку про наставника - Сергія Ковальця.
- Він дуже хороший тренер, інтелігентний та спокійний. По завершенні турніру всім нам подякував і сказав, що ми всі добре старалися, боролися. Побажав удачі в клубах.

- Чи доводилося раніше грати під його керівництвом?
- Так, в «Оболоні».

- Це допомагало?
- Звичайно. Він знав мої можливості як гравця, а я його вимоги - як тренера. Це тренер, який довіряє молоді. Від цього й мікроклімат у колективі був дуже хороший. Наприклад, у вільний час у Петербурзі ходили разом до кінотеатру.

- Чи на вас він розраховує?
- Мені в особистій розмові сказав, що так.

- Як складеться тепер ваша доля? Адже в «Оболоні» зараз ситуація надзвичайно складна.
- Я вже добився для себе статусу вільного агента, тож зараз збираюся їхати на тренувальний збір із ужгородською «Говерлою».

Павло ІСТОМІН, «Український футбол»