Генрих МХИТАРЯН: «Силу нужно доказывать на футбольном поле»

- Генріху, ви вдруге поспіль стали найкращим гравцем Вірменії, виграли суперечку в СНД і стали легіонером № 1 в Україні. Який титул особливо потішив ваше самолюбство?
- Перш за все, хотів би всім подякувати, хто так високо оцінив мою гру. Самовіддано працюю, намагаюся зростати, щоб якнайшвидше стати гравцем світового рівня. І якщо стаю кращим, отже, на правильному шляху. Тому кожен із завойованих призів для мене дуже важливий.

- У недавньому інтерв'ю одному з вірменських ЗМІ ви заявили, що часто нецікаво спілкуватися з журналістами, тому що вони задають стандартні запитання. У цьому зв'язку, про що запитали самі себе?
- Я не казав, що мені нецікаво спілкуватися з журналістами. Навпаки, мене запитали, чому шаблонно відповідаю на всі питання. Отож відповів: якщо запитання стануть цікавіші, то й відповідатиму на них набагато цікавіше. А якщо ж мене запитують одне й те ж…

- Враховуючи, що вашого батька звали Гамлет, вас - Генріх, можна зробити припущення, що в родині небайдужі до творчості Вільяма Шекспіра?
- Не знаю, не питав. Але мені завжди приємно, коли згадують мого батька, він був прекрасною людиною та класним футболістом.

- А якому твору Шекспіра віддаєте перевагу ви?
- Так, Шекспіра читав багато, але найбільше мені сподобався «Гамлет».

- Ви знаєте п'ять мов. У якому порядку за ступенем розуміння всіх відтінків ви б їх розташували? Перша - вірменська, далі…
- …Російська. Адже моя бабуся - росіянка, тож цю мову в школі вивчали як другу, після вірменської. Й зараз у Вірменії російську вивчають, правда, не тільки її, а й англійську, яка також є в моєму арсеналі. Досить вільно спілкуюся й французькою, португальською.

- Де дивилися жеребкування Ліги чемпіонів?
- Саме був у Таїланді з родиною, де відпочивали, тож мав можливість подивитися жеребкування. В особі дортмундської «Боруссії» нам дістався нелегкий суперник, але, думаю, можемо обі­грати німців.

- Уточніть, яка ж була перша реакція на «Боруссію»?
- Мені було все одно. Адже повинні виходити на поле й показувати свій рівень гри. У 1/8 фіналу Ліги чемпіонів слабких суперників просто немає апріорі. Думаю, навіть якби нам випала не «Боруссія», а хтось інший, у мене була би така ж реакція. Свою силу треба доводити на футбольному полі.

- А якби «Барса»?
- Те ж саме… Грали б і з нею. Не шкодуватимеш, ой, чому не вона (сміється).

- Генріху, в Донецьку досі мешкаєте на базі «Кірша». Чому не придбаєте власне житло?
- Знімати квартиру або будинок для мене - не проблема. Матеріально можу себе забезпечити. Але не бачу сенсу купувати будинок, якщо живу один. У мене немає ні дружини, ні дівчини. Моя мама працює, тож у неї немає часу приїжджати надовго в Донецьк. Тому віддаю перевагу базі, оскільки тут і прибирають, і годують дуже смачно…

- В інтерв'ю «УФ» Андрій Пятов, відповідаючи на запитання, наскільки зможе «Шахтар» за місяць набрати таку чудову форму, в якій перебував восени, сказав, що це - реально. Досвід підготовки до 1/8 з «Ромою» повинен допомогти. Знаю, що Карло Ніколіні роздав на час відпустки всім футболістам індивідуальні завдання…
- Думаю, зможемо набрати необхідні кондиції. Із таким досвідченим тренером, як Мірча Луческу, все можливо. Він знає, як готувати гравців і за місяць, і за два-три тижні. І я впевнений, що до гри з «Боруссією» підійдемо у всеозброєнні.

Дмитро ДОЙНІКОВ, «Український футбол»