Дмитрий НЕВМЫВАКА: «Нам необходимо время»

Захисник «Іллічівця» Дмитро Невмивака дав інтерв'ю прес-службі ПЛ перед домашньою грою проти «Арсенала».

− Дмитре, чи спостерігав ти за виступами своїх одноклубників у складі молодіжної збірної України?
− Так, була нагода подивитись обидва матчі − проти фінів та литовців. В обох випадках відчутна перевага була в українців, але спочатку Фортуна відвернулась від нашої команди. Добре, що у другій грі все ж таки зуміли забити два м'ячі і зберегли шанси у боротьбі за найвищі місця. Щодо маріупольців, то Віталій Федотов, вважаю, показав себе з найкращого боку. Пилип Будківський став героєм, забивши збірній Фінляндії, але, на жаль, не використав кілька стовідсоткових моментів, граючи з литовцями. Оцінку хлопцям давати не буду − для цього є тренерський штаб. У будь-якому випадку всі ми сподіваємось на кращий виступ земляків у наступному році.

− З власного досвіду скажи, чи зможуть вони після навантажень у збірній та переїзду вже на третій день протистояти «Арсеналу»?
− Звичайно, все залежатиме від того, наскільки хлопці швидко відновляться. Передбачити тут все не можна. Вони тренуються з усіма, і тренери розраховують на кожного. Ну а хто вийде у п'ятницю в основному складі, дізнаємось пізніше.

− Можна говорити, що «Іллічівець» зараз показує той результат, на який заслуговує?
− У минулому сезоні, коли я лише переїхав до Маріуполя, завдання було єдине − зберегти прописку у Прем'єр-лізі. Із цим зуміли впоратись. Тому з початком нового Чемпіонату ми вправі були розраховувати на більше. Тим більше, що склад почав укріплюватись. Якщо брати за іменами, за прізвищами, то завдання потрапити за підсумками змагань до єврокубків, виглядало цілком реальним. Але поки що виходить не так багато із запланованого. Тож спочатку ми повинні регулярно показувати результат в окремо взятих поєдинках, а потім вже можна буде говорити про глобальні завдання.

− А чи була вже така гра, на яку можна орієнтуватись у майбутньому?
− Важко сказати, мабуть, вона попереду. Були зустрічі, коли ми грали першим номером, були такі, коли доводилось відіграватись. Мабуть, задоволення буде, якщо ми у кожній грі будемо домінувати, як «Барселона». Тільки так мало у кого виходить.

− Питання як до захисника. Ви, незважаючи на сезон та ім'я тренера, пропускаєте доволі багато. У чому справа?
− Дійсно, зіграти «на нуль» поки що можемо вкрай рідко. Звичайно, прагнемо цього, адже коли це вдасться − це гарантоване очко. А забивати завжди є моменти. Якщо подивитись на наш склад, то йому бракує стабільності. Іноді тренери шукають оптимальне сполучення, іноді хтось випадає з гри з якихось об'єктивних причин. Потім посеред сезону до нас перейшов Микола Іщенко. Це також призвело до певних перестановок. Якщо склад стабілізується, то ми зможемо покращити показники у захисті. На все потрібен час.

− Невелика кількість «збірників», які від'їжджали останніми днями, не могла поміняти тренувальний процес?
− Так, працювали, у звичному режимі, у різні дні змінюючи навантаження. Встигли зіграти контрольну зустріч з аматорським «Конті», яку виграли (2:0). Всі, хто залишився у Маріуполі, змогли себе показати. Тим більше, що з таким суперником було дуже зручно відлагодити зв'язки у певних комбінаціях та нових напрацюваннях. Це може знадобитись у грі з «Арсеналом».

− До речі, про киян. У першому колі на виїзді ви показали одну зі своїх найкращих ігор. Наскільки, на твій погляд, «каноніри» з того часу змінились?
− Перша зустріч була ще у 2-му турі. Це початок сезону, і всі лише приглядаються один до одного. Тоді «Арсенал» був для нас певною загадкою через те, що мало кому були відомі можливості та почерк нового наставника. Зараз Леонід Кучук вже встиг себе зарекомендувати в Україні. Детальний аналіз суперника ще попереду, але у нас точно буде більше інформації, ніж влітку, щоб гідно підготуватись до зустрічі зі столичною командою.

− Тебе до команди запрошував Валерій Яремченко. З його уходом що змінилось для тебе і для команди?
− Хоча Валерій Іванович мене і запрошував, він мені тоді не гарантував місця в основному складі. Так само і зараз. Все залежить від мене. А командою нині керують Ігор Леонов та Геннадій Орбу − ті люди, які працювали з Яремченком разом. Тому зрозуміло, що кардинальних змін у тренувальному процесі та малюнку так швидко не могло відбутись.

− Дмитре, чи стежиш за своєю попередньою командою?
− Так, з цікавістю відслідковую все, що відбувається у Запоріжжі. Але здебільшого інформацію беру з Інтернету та зі спілкування із колишніми одноклубниками. А ось вживу подивитись жодного матчу не вдалось − календар не дозволяє цього робити. Гадаю, якщо «Металург» так проведе і весняну частину змагань, то зможе достроково завоювати путівку для повернення у Прем'єр-лігу.

Sport.ua