Ключки наголо

Латвійський ажіотаж і український спокій

Право провести ювілейний, 70-й, світовий форум елітних збірних планети Латвія заслужила не завдяки видатним спортивним успіхам національної команди. Візитом великого хокею на береги Балтійського моря маленька республіка зобов'язана своїм вірним уболівальникам. На попередні чемпіонати, за кордон, вони виїжджали просто в небувалих для хокею кількостях - по п'ять із гаком тисяч чоловік - і створювали на трибунах справді святковий настрій. Саме через їхню «турбулентність» деякі журналісти й недолюблюють латвійських хокеїстів і радіють, коли їхня збірна не грає з ними в одній групі, а ще краще - в одному місті. Що зможуть створити завзяті фани Латвії на двох аренах Риги, де відбудуться всі матчі чемпіонату, і навколо них - можна лише здогадуватися.

У значно спокійнішій, якщо не сказати - мертвій обстановці готувалася до свого восьмого вояжу на чемпіонат світу збірна України. Відомо, що київський «Сокіл» і збірна країни фінансувалася переважно зі столичного бюджету. Зміна влади в столиці болюче вдарила по нашому хокею. Новоспечений мер Черновецький уже встиг заявити, що муніципальні спортивні професійні команди підтримувати не збирається, а крім старого київського начальства, інтересу до хокею в нашій державі чомусь майже ніхто не виявляє. Звісно, така непевність негативно впливала на психологічний стан українських збірників.

Якщо в попередні роки склад команди виглядав доволі стабільно, то нині він зазнав суттєвих змін. Точніше - вливання нової крові. Як не дивно, але у формі збірної у Ризі дебютуватимуть уже досвідчені захисники Полоницький і Наваренко та більш молоді форварди Андрій Міхнов, Олександр Матерухін, Віталій Доніка, Юрій Дяченко.

Про можливу появу в Латвії наших енхаелівців Понікаровського й Федотенка влучно сказав менеджер збірної і «Сокола» Василь Фадєєв: «Та не приїдуть вони! Бо немає стимулу, і доводити їм нічого. Та й ми не можемо запропонувати їм гідних умов».

Утім конкуренція за місце в складі команди була. Лише після останнього контрольного матчу в Словаччині тренерський штаб вирішив відмовитися від послуг нападаючих «Сокола» Гніденка, Харченка й Бобкіна.

Проводжаючи наших хокеїстів «на світ», кореспондент «УМ» поспілкувався з двома деякими провідними виконавцями української збірної.

Реалізм Семенченка

31-річний форвард мінської «Юності» Віталій Семенченко цього року став чемпіоном Білорусі. Два роки тому він отримав золоту медаль російської першості у складі омського «Авангарду», тож досвіду йому не позичати.

- Віталію, як ви оціните для себе минулий сезон?

- Думаю, я доволі стабільно виступив на своєму рівні. Хоча «Юність» могла зіграти більш вдало у Континентальному кубку, повинна була вигравати й Кубок Білорусі, та не склалося. Після цих невдач у нас не було іншого виходу, як виграти золоті медалі чемпіонату Білорусі (посміхається).

- Головний тренер «Юності» Михайло Захаров восени казав, що претензій до Семенченка у плані самовіддачі не має, але очікує від вас більш результативної гри. Ви прислухалися до його зауважень?

- У нас із Захаровим склалися гарні робочі відносини. На початку сезону я й сам розумів, що десь не додаю в голах, але наприкінці сезону надолужив графік і свої два десятки шайб таки закинув.

- Цього року збірна України серйозно оновилася...

- Я думаю, що наш нинішній склад виглядає сильнішим у порівнянні з минулорічним. Але навряд чи гра збірної суттєво зміниться - упродовж останніх років вона є стабільною. Атмосфера в колективі добра, адже в Україні не так багато професійних хокеїстів, і більшість із них знають один одного.

- Але, за нашою традицією, без проблем - ну ніяк...

- Український хокей узагалі не має державної підтримки, навіть попри те, що ми вісім років гідно боремося з найсильнішими командами світу. Он футбольна збірна вперше потрапила до фінальної частини чемпіонату світу - так її готові носити на руках. Хокей же виживає лише на нашому голому ентузіазмі й патріотизмі.

- Відмова Толкунова грати в Ризі не вплинула на моральний дух команди?

- Думаю, ні. Кожен із нас професіонал і думає своєю головою, приймаючи рішення. Ніхто з хлопців Діму не засуджує, у чомусь ми його навіть підтримуємо. Про хокей в Україні взагалі забули, а такі кроки, можливо, - ще один спосіб звернути увагу на наші проблеми.

- Чого очікуєте від світової першості в Латвії?

- Є велике бажання залишитися у вищому дивізіоні, заради чого всі ми викладатимемося на всі сто відсотків. Але в хокеї чимало існує факторів, які можуть вплинути на хід подій, тож ніхто не знає, як для нас усе складеться. Ми будемо налаштовуватися не тільки на вирішальний матч з Італією, а спробуємо дати бій і Швеції, і тим паче Швейцарії. Білорусам же вдавалося обіграти скандинавів - чим ми гірші? Та перш за все, реально дивлячись на речі, ми боротимемося за збереження прописки в еліті. Чвертьфінал для збірної України - це поки що недосяжна мрія.

Врівноваженість Завальнюка

Кількість ігор захисника В'ячеслава Завальнюка у формі збірної наближається до ста, й на чемпіонаті світу в Латвії ветеран має всі шанси відсвяткувати своєрідний ювілей. 31-річний оборонець розповів «УМ» про підготовку до першості:

- Усе було як завжди. Уже за звичкою не обійшлося без фінансових проблем. Утім про це вже набридло говорити. І річ не в преміальних, а в стані хокею в Україні. Хочеться, щоб цей видовищний вид спорту в Україні не закінчився на нинішньому складі збірної. Якщо хокей у нас помре, то лише через байдужість держави. А спортсмени зробили все, що змогли. Раніше ми сміялися, що можемо програти японцям. Насправді ж ми і азіатам, і більшості інших країн поступаємося в розвитку хокею. Тож зараз уже нічого смішного в розгромі японцями нашої «молодіжки» не бачу - над українським хокеєм, скоріше, треба плакати...

- Як ви оцінюєте нинішній склад команди?

- Виглядає цілком боєздатним. У товариських матчах награвали ланки, відточували комбінаційну гру, хоча далеко не все, що задумували, виходить. Але справжні свої можливості можна перевірити лише в умовах офіційних матчів чемпіонату світу. Сподіваюся, в потрібний момент ми проявимо себе як слід. Будемо битися з усіма суперниками, а не берегтися на матч з Італією. Шанс виграти є в будь-кого.

- А сам захисник Завальнюк як почувається?

- Усе в порядку, тьху-тьху. Очкові здобутки у порівнянні з попереднім роком збільшив. Шкода, що мій клуб «Сибір» виступив у Росії не надто вдало. Хочеться здобути виграш разом з командою.

Склад збірної України

Воротарі: Симчук («Металург», Мг, Росія), Карпенко, Федоров

Захисники: Гунько, Полоницький, Ісаєнко, Срюбко, Наваренко (всі - «Сокіл»), Завальнюк («Сибір», Росія), Климентьєв («Ак барс», Росія), Остроушко («Спартак», Росія)

Нападаючі: Литвиненко, Олецький, Бобровников (усі - «Сокіл»), Шахрайчук («Динамо», Росія), Варламов («Сибір», Росія), Міхнов («Лада», Росія), Касянчук («Трактор», Росія), Дяченко («Нафтовик», А, Росія), Доніка («Витязь», Росія), Сальников («Керамін», Білорусь), Шафаренко, Матерухін (обидва - «Хімволокно», Білорусь), Семенченко («Юність», Білорусь), Проценко («Динамо», Білорусь)

Андрій ФОМЕНКО, Україна Молода