Игорь КУЛЬЧИЦКИЙ: «Есть из кого выбрать»

Увійшовши до символічної п'ятдесятки, ветеран львівського футболу склав компанію Сергієві Бубці, Валерію Борзову, Святославу Вакарчуку, Іванові Малковичу, братам Кличкам, Євгенії Гапчинській та іншим знаменитостям.

- Ігоре Євстахійовичу, звідки ви дізналися про те, що стали офіційним приятелем чемпіонату Європи?

- Цю новину мені сповістив гендиректор «Карпат», він поцікавився, чи згоден я на таке, бо це передбачає не лише велику відповідальність, а й клопоти. Я дав згоду. Тішуся, що нарешті можу принести багато користі українському футболу. Ще достеменно не знаю, які саме мої обов'язки, але маю підозру, що доведеться стати публічною особою. Не боюся цього - за освітою ж я журналіст!

- У списку «Друзів» ще чимало вакантних місць. Кого там, на ваш погляд, наразі бракує?

- Ну, якщо брати до уваги Київ, то насамперед варто долучити Блохіна, а ще Рудакова, Решка, Трошкіна. Із Донецька Грачова можна взяти, зі Львова - Рассихіна, Поточняка, Лихачова, Грещака і багатьох інших. Є з кого обирати. Це приємний клопіт.

- Чи правда, що ви не лише тренуєте карпатівську молодь, але й самі активно граєте у футбол?

- Мені вже 70 років, але граю у футбол упродовж цілого року. Двічі на тиждень, у понеділок і четвер, збираємося на штучному полі разом із ветеранами «Карпат» і проводимо напружені баталії. Нам байдуже, яка погода - сніг, дощ, мороз... Тримаю у колективі «залізну» дисципліну. До слова, граю майже так, як у молодості. Часто забиваю по три-чотири м'ячі за матч. Інколи відходжу в захист. Все ж таки гра на позиції форварда потребує постійного руху, а в мене поболює коліно.

- Хто не прогулює цих матчів і найчастіше складає вам компанію?

- Найбільш активними ентузіастами є брати Валенки. Степан Юрчишин приходить, якщо не має нагальних справ, а також гендиректор Ігор Дедишин. Навіть Олег Кононов донедавна любив пограти з нами м'яча. Але зараз тренера непокоїть біль у нозі. Ми вже зачекалися його.

- Чим ще займаєтесь, крім футболу?

- Я належу до тих карпатівців, які з клубом від першого дня його заснування. Позаяк чимало вболівальників молодшого покоління не знають, звідки взялися «Карпати», я вирішив написати про це книжку. Ставку роблю не на «сухі» факти, а на яскраві епізоди життя нашої команди. Планую розмістити в майбутній книзі близько 70 раритетних фотографій 60-х років минулого століття. Насправді ж у моєму домашньому архіві їх значно більше. Переконаний, такої колекції карпатських світлин ніхто не має.

Джерело: газета «Експрес», www.fckarpaty.lviv.ua