Олександр КОВПАК: «Вовка боятися - до лісу не ходити»

- Сашко, в усіх джерелах вказано, що ти є вихованцем ДЮСШ невеликого містечка в Черкаської області - Сміла. Розкажи про це.
-Футболом я почав займатися з 14 років у смілянській ДЮСШ у Віктора Івановича Нагорного. А до футболу з 6 років займався спортивною гімнастикою, заняття якою мені й досі допомагають, позаяк виробилися гнучкість і пластичність, які я часто використовую під час гри.

-І сальто зможеш виконати?
- Елементарно.

-Як надійшло запрошення виступати в головній команді області?
-Після занять у Нагорного я перейшов у старшу вікову групу до Петра Івановича Славінського. Завдяки першим своїм тренерам, що заклали фундамент футбольної науки, я став тим, ким нині є. Позаяк я став показувати стабільно результативну гру в чемпіонаті області, на мене звернули увагу тренери ФК «Черкаси». Одного дня пізно ввечері до мене зателефонував спортивний директор «Черкас» Григорій Фащій, запропонувавши мені перейти до цієї команди.

-Ти досить багато забивав у ФК «Черкаси» - це й посприяло твоєму переходу до «Таврії»?
-Так, це - одна з причин мого запрошення. Також відзначу, що 2004 року в Кубку України ми грали з командами вищої ліги - «Чорноморцем» (3:2) і «Таврією» (1:1), я зіграв в обох матчах, забивши м'яч у ворота одеситів. Мабуть, моя гра справила враження на тренерів цих команд, і вони запросили мене на перегляд. Також отримав запрошення від полтавської «Ворскли». Лише пропозиція від головного тренера симферопольців Олега Вікторовича Федорчука була найконкретніша: «Сашко, навіщо тобі інші клуби, ти гратимеш у мене».

-Перейшовши з другої у вищу лігу, різницю відчув?
-Не буду оригінальним, скажу прямо: у прем'єр-лізі все на кілька порядків вище, ніж у нижчих ешелонах нашого футболу. Це помітно й по класу гравців, по тренувальному процесу і по багатьох інших моментах спортивного життя.

-Чим поясниш високу результативність у сезоні 2008/2009 років, що принесла тобі індивідуальний титул найкращого бомбардира чемпіонату?
-Мрія стати найкращим бомбардиром у чемпіонаті була у мене з юних років, і в тому сезоні вона матеріалізувалася. Просто слід цього прагнути. Хоча після першого кола я забив лише шість м'ячів, у другому колі, «набивши» 11 м'ячів, я все ж зумів перемогти в конкуренції бомбардирів чемпіонату з загальним показником 17 м'ячів.

-У кого з тренерів за час твоєї кар'єри найбільш європейський підхід до тренувального процесу?
-В Олега Вікторовича Федорчука і Сергія Валентиновича Пучкова. Вони працювали за принципом довіри тренера до футболіста.

-Ти згоден з думкою, що перемога в Кубку України зіграла злий жарт із «Таврією», тобто потім до неї прийшли невиразна гра і відтак - негативні результати?
-Ми, на жаль, не команда класу «Шахтаря» або київського «Динамо». Після піку пішов різкий спад, що й визначило певні труднощі в грі команди.

-Відхід Пучкова негативно позначився на психологічному стані команди?
-Я особисто був засмучений його звільненням, за інших хлопців говорити не буду. Адже Сергій Валентинович дуже багато хорошого зробив для кримського футболу. Він завоював для нього другий за вагомістю трофей в Україні, вивів команду до Європи.

-Що визначило твій вибір при переході на користь «Арсеналу»?
-Довіра і увага головного тренера «канонірів». Юрій Михайлович Бакалов мені особисто зателефонував і запропонував перейти в свою команду. В його словах була конкретика.

-У лінії атаки «канонірів» виступає багато майстровитих футболістів, гравців збірних: Мазилу, Шацьких, Самодін. Чи зможеш скласти їм гідну конкуренцію?
-Я впевнений у своїх силах. Народне прислів'я про те каже: «Вовка боятися - до лісу не ходити».

-Найяскравіша подія минулого року в твоєму житті?
-17 грудня, в день триріччя подружнього життя, моя дружина Ірина народила донечку, яку ми назвали Меланья.

-Ти давно грюкаєш у двері збірної, то коли ж уболівальники діждуться твого дебюту в ній?
-Будуть у мене і стабільна гра, і забиті м'ячі, тоді й тренери збірної, думаю, про мене згадають.

-Завдання, озвучене керівництвом «Арсеналу», - вийти в єврокубки - реальне?
- Звичайно. Перш за все, в Кубку України «Арсенал» має шанси, і я думаю, досить непогані. Для наших футбольних грандів кубковий турнір уже не настільки престижний. У нас бажання буде більше і склад нашої команди дуже пристойного рівня.


Віктор ХОХЛЮК, газета «Український футбол»