Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ: «Всіх поважаємо і нікого не боїмося»

Перед стартом нового сезону на тренерському містку «Полтави» - представника другої ліги групи «Б» - відбулися зміни.

Юрій Малигін залишив посаду, а його помічник Анатолій Безсмертний, відомий за виступами в «Динамо» і тренерською роботою в черкаському «Дніпрі», - очолив команду. Тоді, перед стартом сезону, Анатолій Петрович ввічливо відмовив нам у бесіді, попросивши часу на адаптацію в ролі головного тренера полтавської команди. Через три тури першості наставник полтавців відповів на наші запитання.

Почати сезон із дуелі з конкурентом - не обтяжливо

-Анатолію Петровичу, ви прийняли команду «Полтава» - представника другої ліги групи «Б». Дещо раніше, приблизно два роки тому, ви вже очолювали команду-представника цієї групи - черкаський «Дніпро». За цей час друга ліга, її рівень змінилися?
-Рівень футболу тут дещо зріс. Коли я прийшов до «Полтави», то відзначив, що у цій групі є низка команд дуже хорошого рівня. І навіть резервні колективи клубів прем'єр-ліги - пристойного рівня. Із ними змагатися дуже нелегко. Молоді гравці цих команд намагаються довести тренерському штабу, що гідні виступати на значно вищому рівні, тож викладаються на полі на сто відсотків.

-Минулого сезону «Полтава» не витримала конкуренції і не змогла підвищитися в класі. На ваш погляд, чому?
-По-перше, не вистачило лічених очок до другого місця, що давало право на перехідний матч. Можливо, деякі гравці не відповідали належному рівню.

-Конкурентом «Полтави» минулого сезону була дніпродзержинська «Сталь». Чи не важко було відразу ж новий сезон розпочинати з очного поєдинку зі «сталеварами»?
-Аж ніяк (сміється. - Прим. авт.). З кожною командою потрібно виходити на гру. Всі команди поважаємо і нікого не боїмося.

Із Малигіним залишилися друзями

-Під час міжсезоння «Полтава» суттєво змінилася?
- Порівняно з минулим сезоном - так. Колектив оновився майже повністю, з минулої першості залишилося лише п'ятеро-шестеро осіб. Ми провели селекцію і добирали тих гравців, яких хотіли бачити в своїй команді.

-Улітку «Полтава» могла навіть знятися зі змагань. Ситуація була відома на всю Україну. За таких умов вам як тренеру важко було готувати команду до сезону?
-Я почав готувати команду, коли тренерський штаб було повністю сформовано, а розмови довкола ситуації затихли. Президент ФК «Полтава» Леонід Соболєв дав зрозуміти, що команда - буде. Після цього ми стали готуватися до змагань. Хоча, зізнаюся, був період, коли ми не знали, як складеться ситуація, і дуже переймалися з цього приводу.

-Ви готували команду на базі напрацювань Юрія Малинна, чи довелося починати з чистого аркуша паперу?
-Юрій Володимирович доклав дуже багато зусиль, щоб команда вийшла на певний, хороший рівень. Він їй багато дав - прищепив смак до перемоги, виробив у колективу бійцівський характер. Новий тренерський штаб спробував усі ці навички зберегти.

-Коли він залишав команду, непорозумінь чи образ не було? Ви залишилися у хороших стосунках?
-Ми залишилися друзями, регулярно телефонуємо один одному. Юрій Володимирович постійно цікавиться, як команда зіграла. Між нами жодна чорна кішка не пробігла (сміється. - Прим. авт.). Порадив мені продовжувати працю в «Полтаві» надалі.

Проти резервістів грати нелегко

-Які враження у вас залишилися від перших турів, і що скажете про потенціал своєї команди?
-Зауважу, що команда ще не зіграна, і їй дещо не вистачає концентрації у головних моментах гри. Але все це робочі моменти, які, можливо, і потрібно виправляти. Найголовніше, щоб колектив був зіграний. На підготовку до змагань у нас майже не було часу, тому за стислий термін ми намагалися додати, в першу чергу, в організації гри. Поки що не все виходить з того, що задумали. Щодо команд, з якими зустрічалися, то їхні гравці, особливо резервні, відзначаються хорошою організацією гри. Можливо, футболістам цих колективів бракує майстерності, але колективними діями вони сильні.

-Проти таких команд, як «Дніпро-2», «Металург-2», грати легше чи важче?
-Значно важче, ніж із досвідченими. Адже гравці там молоді, непередбачувані. Ніколи не знаєш, чого від них очікувати. Всі юні, амбітні, завжди налаштовані агресивно. А ось з нашого боку якихось розмежованих підходів до команд - ці молоді, а ці досвідчені - немає. До всіх ставлення однакове.

-У молодої команди «Полтава» уже вимальовуються традиції, зокрема, й негативні. «Шахтар-3», наприклад, останні два сезони ставить полтавцям «підніжку» на шляху до першої ліги. Останній матч у вас був саме проти «гірників». Зустріч мала якийсь підтекст?
-Жодного. Те, що про нашу команду говорять і поважають її - це заслуга наших президента клубу Леоніда Соболева і віце-президента Віктора Грузина. Вони вкладають у команду і гроші, і душу. Саме тому в нашого молодого клубу і є якісь певні традиції. А те, що «Шахтар-3» відбирає очки... Потрібно просто виправляти ситуацію.

Хороших керівників зустрічав у житті нечасто

-Президент ФК «Полтава» Леонід Соболєв відомий як емоційна і амбітна людина. Коли ви приймали пропозицію працювати в Полтаві, вас це насторожувало чи, навпаки, приваблювало?
- Коли ми поспілкувалися з Леонідом Давидовичем, то зрозуміли, що в нас однакове бачення і розуміння футболу. А те, що людина амбітна, зайвий раз спонукає довести, що ми - команда певного, хорошого рівня. Це добре, коли президент - людина амбітна. Таких людей треба поважати і не підводити.

-Такі люди вам зустрічалися у попередніх клубах?
-Не часто. Тодішній президент ФК «Динамо» (Київ) Григорій Суркіс - така людина, також і віце-президент ФК «Дніпро» (Черкаси) В'ячеслав Заховайло. Ці люди завжди переживали за команди.

Черкаси заслуговують мати професійний футбол

-Так сталося, що цього сезону до професійного футболу не допустили черкаський регіон. Як вважаєте, Черкащина заслуговує на те, щоб мати професійний футбол?
- Заслуговує! Там люблять футбол. Але керівництво міста - якісь незрозумілі люди. Ніби й команда була, а місцевим органам влади було байдуже, існувала вона чи ні. Ставлення було просто гидке. Такої байдужості до футболу я раніше у своєму житті не бачив. Чув, ніби хотіли у цьому сезоні заявити команду за Черкаси у професійну лігу, але, як бачимо, не вийшло. Та на Черкащині обов'язково має бути професійний футбол.

-Тепер, через кілька років, ви як колишній тренер «Дніпра» можете сказати, хто цей футбол на Черкащині розвалив?
-На мій погляд, це стосується влади міста. Футболісти не отримували по шість місяців зарплати, і при цьому грали і жили далеко від своїх сімей. Не отримували жодної копійки, хоча й захищали честь Черкас і цього краю. І таке вкрай байдуже ставлення з боку місцевих чиновників було не тільки до дорослого футболу, а й до юнацького і дитячого.

Із аматорами зав'язав

-Відносно недавно ви у складі ФК «Ірпінь» (Гореничі) завоювали Кубок України серед аматорів. Фінальний матч запам'ятався не лише насиченою грою, а й тим, що ви зазнали тяжкої травми обличчя. Як почуваєтеся?
- Дякувати Богу, наразі зі здоров'ям усе гаразд. Період виступів за аматорську команду з Горенич згадую з радістю. Там дуже хороше керівництво - місцевий голова селищної ради Андрій Анатолійович Гуленко і наш головний тренер, колишній арбітр України, Вадим Георгійович Шельменко. Саме вони змогли збудувати цю команду.
У нас підібрався дуже хороший колектив футболістів, імена яких відомі на всю Україну. Це і Нагорняк, Косовський, Коновалов, Ребров. Якось ця когорта зібралася разом - аби згадати молодість. Тож цей період згадую із задоволенням.

-За аматорів ще будете виступати?
-Ні, досить. Перейшов межу в сорок років - потрібно зосередитися на тренерській кар'єрі.

-Яким ви бачите своє найближче майбутнє?
-Головне, щоб зараз ФК «Полтава» гідно виступив у чемпіонаті.


Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»