5 найкращих матчів британського футболу в період різдвяних свят

Період різдвяних свят – мабуть, один з найулюбленіших у кожній державі, домінуючою релігією в якій є християнство. Великобританія – не виняток, хоча з точки зору гри у футбол тут існують свої закони та порядки. Саме завдяки легендарному Boxing Day люди з усіх куточків планети мають можливість під Різдво та одразу після нього подивитися матчі топ-калібру, поки переважна більшість решти чемпіонатів відпочиває та набирається сил для нового ривка.

Сьогодні ми пропонуємо згадати п'ять найкращих матчів в історії британського футболу, що відбулися у період різдвяних свят.

26.12.1980. Тоттенхем - Саутгемптон – 4:4

Наприкінці 1980 року Уайт Харт Лейн став місцем проведення одного з найяскравіших та найякісніших матчів в історії елітарного дивізіону чемпіонату Англії. На жаль, знайти у відкритому доступі кінохроніку з моментами того поєдинку нині практично неможливо, а тому залишається вірити на слово історикам та любителям англійської ліги з великим стажем.

У перші двадцять хвилин Тоттенхем буквально змів із поля опонента, після чого шанувальники шпор припускали, що перемога нікуди не втече від їхніх улюбленців. Але у підопічних Лорі Макменемі щодо цього були інші плани, і вже до перерви Саутгемптон зміг зрівняти рахунок, продемонструвавши характер та бажання битися до останнього.

Втім, за 20 хвилин до фінального свистка Тоттенхему знову вдалося наростити свою перевагу в рахунку до двох м'ячів - 4:2. У цій ситуації навіть найзапекліші оптимісти серед фанатів Саутгемптона вирішили, що опір зламаний. Але святі знову завелися, й завдяки дублю Стіва Морана вирвали одне очко у опонента, принагідно вписавши цей матч в історію всього англійського футболу.

01.01.1989. Манчестер Юнайтед – Ліверпуль – 3:1

Сезон-1988/89 видався аж ніяк не одним із найуспішніших в історії Манчестер Юнайтед. До святкування нового року манкуніанці підходили із неоднозначними результатами, а в перший день 1989 року вони мали зіграти з найбільш принциповим з історичного погляду суперником – Ліверпулем.

Червоні, на відміну від Юнайтед, намагалися нав'язати Арсеналу конкуренцію у боротьбі за чемпіонство, тому втрата очок на Олд Траффорд була їм абсолютно неприйнятною. До 70-ї хвилини рахунок був 0:0, проте чудова індивідуальна робота у штрафному майданчику у виконанні Джона Барнса дозволила гостям вийти вперед. Здавалося б, доля червоних дияволів вирішена наперед, тим більше, що в ті часи ще не було горезвісних Фергі-таймів, коли МЮ умів змінювати результат поєдинків буквально в останні хвилини.

Лишень хвилини виявилося достатньо господарям поля, щоб зрівняти рахунок. Чудовим ударом у падінні відзначився Брайан Макклер, а незабаром чудова вертикальна атака Манчестер Юнайтед завершилася точним ударом Марка Хьюза. Ліверпуль, який уже встиг однією рукою покласти перемогу в кишеню, опинився у положенні сторони, що відіграється, за лічені хвилини до фінального свистка. Недивно, що гостям, які перебували в не найкращих моральних кондиціях, так і не вдалося забити другий м'яч, а ось МЮ під кінець забив ще й третій!

Цікаво, що після поразки на Олд Траффорд Ліверпуль видав 15-матчеву безпрограшну серію, і навіть вийшов на перше місце, але фіаско у битві з Арсеналом (0:2) в 35-му турі вирішило результат чемпіонських перегонів – золоті медалі вирушили разом із канонірами до Лондона, а не із червоними до Ліверпуля.

01.01.1994. Селтік – Рейнджерс – 2:4

Цей матч став знаковим у рамках легендарного дербі Old Firm, оскільки був зіграний 1 січня та певною мірою визначив календар подій на наступні 17 років уперед. Після цього організатори понад півтора десятка років завбачливо не ставили поєдинки такого напруження на святкову дату, бо боялися, що вони можуть перерости у масові заворушення.

У звітній грі Рейнджерс сенсаційно вже до третьої хвилини матчу вів у рахунку у два м'ячі, причому автором другого голу став українець Олексій Михайличенко. Незабаром наш співвітчизник взагалі оформив дубль, змусивши фанатів Селтіка серйозно нервувати і викидати негатив назовні. Один із шанувальників господарів поля навіть вибіг на газон і намагався дістатися воротаря Рейнджерс Еллі Максвелла, але його вчасно скрутили стюарти.

До перерви пожвавилися й інші фанати Селтіка, котрі масово почали кидати на поле пляшки, монети, гамбургери та шоколадні батончики. Матч був під загрозою зриву, але таки був продовжений, і після перерви Джон Коллінз подарував трохи надії домашнім трибунам, відквитавши один м'яч. Втім, це був явно не вечір Селтіка. Подвійно приємно, що крапку у матчі поставив ще один український легіонер Рейнджерс – Олег Кузнєцов, який неймовірно точно пробив у кут із дальньої дистанції. 4:2 – на користь гостей, і шотландська ліга до 2011 року не ставила поєдинки Old Firm на 1 січня.

24.12.1995. Лідс – Манчестер Юнайтед – 3:1

Цей поєдинок напередодні Різдва відбувся в рамках чемпіонату, в якому було зафіксовано один з найкрутіших сюжетів чемпіонських перегонів на зорі становлення англійської Прем'єр-ліги. Манчестер Юнайтед Алекса Фергюсона відчайдушно переслідував Ньюкасл Кевіна Кігана, тому матч проти Лідса 24 грудня був неймовірно важливим для червоних дияволів.

Яким же було розчарування Юнайтед, коли за гру рукою у власному штрафному майданчику з боку Нікі Батта був призначений пенальті у ворота гостей. Удар з точки чітко реалізував Гарі Макаллістер, хоча Петер Шмейхель і вгадав напрямок польоту м'яча. Незабаром Лідс міг забивати і другий м'яч, але влучив у перекладину, а ось Манчестер Юнайтед запресингував суперника біля його ж штрафного майданчика, чим змусив на помилку. У результаті м'яч був швидко доставлений до штрафного майданчика на Енді Коула, а той ударом у дотик не залишив шансів на успіх кіперу павичів.

Проте оборона МЮ відповіла люб'язністю на люб'язність, коли м'яч дивом дістався Тоні Єбоа, а той, пройшовши з десяток метрів, точним ударом вразив дальній кут воріт Шмейхеля. Незважаючи на спроби Юнайтед відігратися, у другому таймі господарі поля добили суперника. Томас Бролін виконав самонавідний навіс у штрафний майданчик, де Брайану Діну залишалося з пари метрів надіслати м'яч у сітку – 3:1.

Команда Алекса Фергюсона зазнала поразки в одній із битв, але в результаті таки виграла чемпіонську війну у Ньюкасла, у тому числі й перемігши конкурента в 29-му турі на його ж полі з рахунком 1:0. До фінішу Юнайтед привіз команді Кігана 4-очкову фору.

26.12.2007. Челсі – Астон Вілла – 4:4

Цей матч завдав серйозного удару по чемпіонських амбіціях Челсі у розіграші АПЛ-2007/08. При цьому сині показали характер, адже до кінця першого тайму горіли із рахунком 0:2. Піти на перерву з мінімальним розривом у рахунку Челсі дозволив Андрій Шевченко, для якого ця гра виявилася ледве не найкращою за весь період лондонської кар'єри. Наш співвітчизник на 45-й хвилині реалізував пенальті, а за кілька хвилин до цього з поля був вилучений гравець Астон Вілли Зет Найт, котрий вчинив так званий фол останньої надії.

На початку другого тайму українець спершу оформив дубль, а потім асистував центрбеку Алексу, який зробив рахунок 3:2 на користь господарів Стемфорд Брідж. На 72-й хвилині Мартін Лаурсен забив у ворота Петра Чеха, після чого ініціативу перехопили футболісти Астон Вілли. Вони змусили лондонців нервувати, і це призвело до двох червоних карток у господарів на 80-й та 90-й хвилинах.

Однак у проміжку між вилученнями Міхаель Баллак чудово виконав штрафний, відправивши м'яч чітко у дальній кут воріт – 4:3! Коли на фініші гри Челсі залишився у меншості (10 на 9 на користь Астон Вілли), гості таки змогли вирвати одне очко у цій непростій дуелі. На 90-й хвилині з пенальті відзначився Гарет Баррі, який реалізував удар з 11-метрової позначки, призначений після гри рукою з боку Ешлі Коула, за яку останній був нагороджений червоною карткою.

Примітно, що на фініші сезону Челсі не вистачило двох очок, щоб набрати стільки ж балів, як і чемпіон Манчестер Юнайтед. Щоправда, за додатковими показниками в цій ситуації все одно були б першими манкуніанці.

Текст: meta.ua/sport/