Прощальна гастроль Стаховського. Як українці у Норвегії у теніс грали

26-27 листопада в Осло відбулася матчева зустріч збірних Норвегії та України з тенісу. На кону стояла путівка до кваліфікаційного раунду фінального турніру змагань, звідки вже рукою подати до основного змагання. Перед стартом протистояння фаворитом вважалися норвежці, головних причин було дві: наявність гравця топ-10 у складі та домашній статус матчу. Останній фактор відіграв чималу роль у загальній перемозі господарів, але про це трохи пізніше.

Стартові розклади для збірної України були трохи кращими за середні. Наш перший номер Ілля Марченко під кінець сезону накопичив травми та втому, тому не був готовий показувати свою найкращу гру. Тим не менш, тренерський штаб ухвалив рішення про його участь, на одне очко від Іллі все ж таки розраховували. Що стосується Сергія Стаховського, то він, навпаки, набрав відмінну форму і був готовий грати як у парі з Денисом Молчановим, так і в одиночці. Третю скрипку мав грати Віталій Сачко, який найближчим часом має максимально швидко набратися досвіду, щоби повноцінно замінити наших ветеранів.

Команда Норвегії могла виставити лише двох конкурентних гравців, більше у них у країні кваліфікованих виконавців просто немає. Всі ми розуміємо, що престижність тенісу в Норвегії не така велика, як умовних лижних гонок, біатлону або інших зимових дисциплін. Хоча молоде покоління норвежців чудово знає, хто такий Каспер Рууд, наразі він легко може збирати вболівальників на трибунах, доведено на практиці. Спортивний центр, де грався матч, є рідним для перших ракеток Норвегії, за таких умов перемагати в гостях удвічі складніше.

Настрій у нашій команді перед матчем був трохи нервовий, але у спільну перемогу вірили усі. Мало хто сумнівався, що ми зможемо протиставити щось Касперу Рууду, але двічі обіграти другого номера Віктора Дурасовича, а тим більше перемогти в парній комбінації – було цілком реальним завданням.

Початок матчевого протистояння з поразкою Іллі Марченка шокував і українську команду, і нечисленних уболівальників, які показали норвежцям, як треба вболівати в рамках Кубку Девіса. Не секрет, що вболівання під час цього турніру кардинально відрізняється від поведінки глядачів під час звичайних тенісних матчів. Наш барабан задавав тон не лише підтримці у бік збірної України, під нього підлаштовувалися й господарі.

На жаль, після програшу нашої першої ракетки ми мали досить примарні шанси на загальну перемогу. Ілля, як і наш тренерський штаб, виявився не готовим до такого рівня гри, який запропонував Дурасович. Марченко провалив початок стартової партії, зумів за рахунок спаду опонента зачепитися ближче до кінця сету, але норвежцеві вдалося відіграти подвійний брейкпойнт під час подачі на сет. Далі Віктор відчув свою силу і при не найкращому фізичному стані Марченка легко дотиснув того у другій партії.

Першого дня все ж таки залишалася невелика надія на неймовірне диво від Віталія Сачка, який виходив на дебютний матч за збірну проти восьмої ракетки світу. Чому одразу не Стаховський, запитаєте ви? На командній нараді було вирішено, що якщо Сергій і зможе обіграти лідерів норвежців, то тільки добре розігрітий і на гарних емоціях після виграшу парної зустрічі. Як ми побачили надалі, сенс у цьому був. Щодо матчу з Сачком, то Рууд відверто недооцінив нашого третього номера і боляче отримував по носі в першому сеті. Але, все ж таки, вищий клас дозволив йому реалізувати свої шанси у стартовій партії і дотиснути Віталія у другій. Але прогрес Сачка не відзначити не можна, дуже шкода, що на нього так і не вдалося подивитися проти Дурасовича.

Після матчів, окрім стандартної інформації, сказаної на прес-конференції, ми дізналися про ще кілька невидимих ​​для звичайного вболівальника моментів, за рахунок яких норвезька сторона намагалася схилити шальки терезів на свою користь. Наприклад, за день до матчу під час обіду в готелі, де мешкала наша команда, спрацювала пожежна сигналізація. Згідно з інструкцією, всіх гостей швидко евакуювали на вулицю, тривалий час наші спортсмени простояли на холоді в одних футболках. Під час проведення тестів на ковід медичний персонал також не шкодував наших тенісистів. Було більше схоже на здачу крові з носа, найбільше постраждали Денис Молчанов та Олексій Крутих. Чи можна вважати це збігом? Навряд, але це професійний спорт і кожен здобуває перемоги своїми шляхами.

Перед другим ігровим днем ​​настрій був не кращим, хоча б якось спробував завести себе і команду Сергій Стаховський, який повідомив, що матч проти Норвегії, можливо, стане останнім у його кар'єрі гравця збірної. Ймовірно, це трохи привело наших у почуття, тому що другого дня ми виглядали набагато краще. У парі Стаховський і Молчанов, неодноразово принижуючи Дурасовича у всіх можливих ситуаціях, здобули перемогу у двох сетах, після чого у Сергія, який прогнозовано замінив Марченка, була битва за життя проти Каспера Рууда.

ФТУ

За часи кар'єри Сергій виграв всього 3 матчі проти гравців першої десятки, тому майже не вірилося, що він здатний на диво в такій ситуації. Але як ми всі помилялися. Неповторний і зараз практично унікальний стиль Сергія став справжньою проблемою для молодого норвезького дарування. Касперу довгий час не вдавалося затягти українця до затяжних розіграшів, під час яких він особливо сильний. Покриття та м'ячі дозволяли Сергію заробляти багато легких очок та впевнено захищати свої подачі. У першому сеті вистачило брейку у стартовому геймі, щоб довести партію до перемоги. У другій – у Стаховського шансів було небагато, але й він зберігав сили для фінального сету. Спочатку все йшло важко, але ближче до завершення матчу Сергій був схожий на себе в найкращі роки, впіймав емоційний зв'язок з українськими вболівальниками і візуально був навіть ближчим до перемоги. Навіть коли партія перейшла на тай-брейк, здавалося, що його шанси точно не менші за 50%. На жаль, Рууд теж не збирався програвати перед публікою, яка його обожнює, і зумів дотиснути на фініші. Десь йому трохи пощастило, долю у цьому матчі вирішили дрібниці. Ми хотіли зіграти ще й п'яту зустріч, але господарі відмовилися, за регламентом вони мали на це право.

ФТУ

На післяматчевій прес-конференції капітан збірної України Андрій Медведєв висловив побажання й надалі бачити Сергія Стаховського у складі збірної. Це і зрозуміло, без найкращого українського тенісиста останніх років навіть на такому рівні нам буде нереально складно. Ілля Марченко дограє, молодь ще відверто сирувата. Навіть Віталію Сачку потрібно набиратися досвіду, що вже говорити про інших потенційних кандидатів до лав національної команди.