Список Петракова: принципи закінчилися, відступати нікуди

Напередодні Українська асоціація футболу оголосила заявку національної збірної України на матчі з Болгарією та Боснією і Герцеговиною. До так званого «списку Петракова» потрапили 25 футболістів, серед яких, звичайно ж, виділяються кілька прізвищ. І хоча до матчів залишається ще близько двох тижнів і у заявці можливі корективи, немає сумнівів, що до ключового поєдинку проти Боснії і Герцеговини, котрий наша команда проведе 16 листопада на виїзді, футбольна громадськість України активно обговорюватиме повернення до табору «синьо-жовтих» трьох гравців – Віктора Коваленка, Дениса Гармаша та, звичайно ж, Руслана Маліновського.

Прізвище останнього викликає найбільший ажіотаж як у ЗМІ, так і серед уболівальників. Мабуть, за останні півтора місяці не знайшлося жодної людини, яка вважає, що розуміється на футболі, котра б не висловилася про правильність чи неправильність рішення Петракова щодо невиклику Маліновського на два попередні матчі збірної України – проти Фінляндії на виїзді та Боснії і Герцеговини вдома.

Епопея навколо Маліновського та Петракова почалася ще на початку вересня, коли футболіст несподівано не знайшов спільної мови з виконувачем обов'язків головного тренера. Тоді, нагадаємо, Руслан ухвалив рішення залишити розташування збірної перед товариським матчем проти Чехії, наслідуючи приклад деяких гравців «Динамо» і «Шахтаря», яких вирішив відпустити заздалегідь сам Петраков. У результаті наставник «синьо-жовтих» виступив на телебаченні, де розповів свою версію події, а хавбек через соціальні мережі доніс дещо іншу правду.

Зрештою, з'ясувати, хто правий, а хто винен у ситуації з двома дорослими чоловіками, котрі відповідають за свої вчинки, не вийшло, але збірна залишилася без Маліновського. Петраков не викликав хавбека «Аталанти» на жовтневі поєдинки, а у спілкуванні з пресою не хотів коментувати своє рішення, посилаючись на те, що Руслана немає в команді. Можна сказати, що наставник «синьо-жовтих» пішов ва-банк, але результат у вигляді 4-х очок не став для нього виграшним. Перед заключним матчем у групі збірна України надто залежить від результатів в інших поєдинках, і майже напевно має вигравати у Боснії, якщо хоче фінішувати на другому рядку.

У зв'язку з цим було цікаво, чи піде Петраков до кінця зі своєю принциповістю. Виявилося, що тренер розумно вирішив відійти від колишніх образ, тим більше, що у нього відбувся прямий діалог з Маліновським і сторони начебто «зарили сокиру війни». Але чи це допоможе Руслану повернутися в основу «синьо-жовтих»? Тут виникають запитання. Ймовірно, Петраков воліє побачити Маліновського у справі з перших хвилин у спарингу проти Болгарії, а вже потім робити висновки – чи здатний хавбек виконувати той обсяг роботи і дотримуватися тих принципів гри, які сповідує наставник «синьо-жовтих».

Сподіватися на те, що повернення Маліновського кардинально покращить гру збірної України, навряд чи варто. Зрештою, не можна скидати з рахунків той факт, що Руслан нині переживає спад у кар'єрі, і переважна більшість його показників далека від ідеалу.

У кар'єрі Маліновського спад. Хейт на адресу Петракова не повинен ховати це 

Інше питання, що Маліновський завдяки своєму досвіду та впливу у збірній може допомогти здобути команді потрібний результат за рахунок блискучих індивідуальних дій. І такими виконавцями Петракову було б гріх розкидатися напередодні матчу, в якому для багатьох гравців «синьо-жовтих» та й для самого тренера вирішуватиметься ледве не все. Наприклад, у крайньому поєдинку Серії А проти «Удінезе» (1:1) саме Маліновський забив єдиний м'яч «Аталанти», чим допоміг бергамаскам заробити хоча б одне очко.

Цікаво, що згодом портал Whoscored виставив українцю найвищу оцінку серед гравців «Аталанти», проте загалом до гри Руслана було чимало питань. Наприклад, за даними Wyscout, у поєдинку з «Удінезе» Маліновський провів на полі 86 хвилин чистого ігрового часу, в яких виконав 85 техніко-тактичних дій. Хороший кількісний показник, але якісна його складова виявилася не настільки привабливою – лише 48% дій українця видалися вдалими. Більше того, Маліновський виграв лише 18% єдиноборств (4 з 22) і допустив 21 втрату м'яча (за середнього показника для хавбека у 12-13 втрат за 90 хвилин).

З іншого боку, проти «Удінезе» Маліновський був одним із небагатьох у таборі «Аталанти», хто постійно намагався створювати небезпеку попереду. 5 пасів у фінальну третину (2 точних), 3 - у штрафний (1 точний), 1 розрізний (неточний) і 1 навісний (неточний) - все це говорить, що з точки зору креативу Руслан може бути корисним. Інше питання, що ефективність його дій нині не на звично високому рівні, і це головна проблема для гравця, адже якщо Петраков виставить його в основі на Боснію, а Маліновський провалить поєдинок, то основна маса хейту буде вже зовсім не на адресу виконуючого обов'язки головного тренера…

ФК Динамо. Денис Гармаш

Щоб перестрахуватися, Петраков викликав у головну команду країни ще й Дениса Гармаша. Для останнього цей виклик став першим із 2017 року, хоча загалом поява гравця «Динамо» у стані «синьо-жовтих» не стала несподіванкою. Останнім часом Гармаш справді став неймовірно корисним командним гравцем у моделі Мірчі Луческу. Номінальний хавбек здатен зіграти і на вістрі атаки, й подібний варіант напевно радує Петракова, який попереду, по суті, не має альтернатив Яремчуку. Коли Роман здавав у плані «фізики» наприкінці матчів проти Фінляндії та Боснії, тренерський штаб не мав гідного вибору, оскільки Довбик та Сікан за всіх їхніх заслуг ще занадто молоді та недосвідчені на такому рівні, а тому можуть просто «загубитися».

У ситуації з Гармашем дуже цікаво, де бачить Дениса на полі Петраков – у центрі нападу, чи все-таки півзахисту. Важливо, що навіть на позиції центрфорварда футболіст «Динамо» цього сезону виконує величезний обсяг роботи – у перерахунку на 90 хвилин на його рахунку 65 дій, причому чимало виграної боротьби (48%). До безперечних переваг Гармаша можна віднести і його результативність – на рахунку Дениса вже 6 забитих м'ячів в УПЛ, або 0,93 у перерахунку на 90 хвилин.

Ще одним «джокером» Петракова теоретично може стати і Віктор Коваленко, який потроху знаходить себе колишнього у «Спеції». Нещодавно українець видав топ-матч у Серії А проти «Салернітани» (2:1), в якому записав на свій рахунок гол і результативну передачу . При цьому вже в наступній грі проти «Сампдорії» (1:2) Коваленко хоч і не забивав, і не асистував, зате виконав на полі 100 техніко-тактичних дій, з яких 78% були вдалими.

Повернення Коваленка до збірної після піврічної паузи пояснюється, перш за все, тим, що хавбек почав отримувати стабільну ігрову практику в «Спеції», а також бажання Петракова максимально мобілізувати всіх найкращих, і ще один українець із Серії А в цьому списку явно не повинен бути зайвим, навіть якщо в результаті так і не з'явиться на полі.

Можливо, єдиним суттєвим питанням до Петракова нині залишається невиклик до головної команди країни Івана Петряка, причому хавбека угорського «Фехервара» немає навіть у резервному списку. Після того, як збірна України втратила Євгена Коноплянку, на лівому фланзі атаки в неї майже завжди виникають проблеми. І один лише Олександр Зубков не завжди в змозі їх вирішити. Тому Петряк міг би бути корисним «синьо-жовтим», незважаючи на те, що нинішній сезон, як і Маліновський, проводить на дещо нижчому рівні, ніж попередні. До того ж, Петряк – це майже завжди загострення, швидкість, користь у контргрі, а ці якості у пошані в Петракова.

Підбиваючи загальний підсумок вибору Петракова, можна відмітити, що тепер виконуючий обов'язки головного тренера закликає під синьо-жовті прапори майже всіх найсильніших нині гравців країни. У вирішальний момент вже немає місця для образ, недомовок чи непорозумінь, і це правильно. Тепер важливо, щоб футболісти справді виявилися об'єднаними навколо спільної мети – виходу в плей-оф, після чого можна буде замислитися і над отриманням заповітної путівки до Катару…