П'ять висновків після матчу Нідерланди – Україна

Матч в Амстердамі запам'ятається надовго. І не тільки сценарієм і драматизмом, але і видовищністю і інтенсивністю. Практично за всіма ігровими параметрами і характеристиками гра Нідерланди - Україна - поки краща на Євро. Вона була б взагалі унікальною, якби команді Шевченка вдалося домогтися позитивного результату. Але, на жаль, не вдалося. Проте, подякувати нашим хлопців є за що. Втім, як і пожурити їх. Нижче - головні висновки по гарячих слідах.

1. Лівий фланг - катастрофа

Стартовий склад збірної України не був «впізнаваний» на всі сто відсотків. Під питанням для широкого «загалу» були відразу три позиції: воротарська, центру захисту та лівого вінгера. З двома першими Шевченко впорався шляхом «інтегрування» до складу сильніших на даний момент виконавців. Тому в рамці з'явився Бущан, а в парі з Матвієнком виявився Забарний. Можна стверджувати, що ці дві ланки виглядали природно. Але ось з вибором лівого вінгера Шевченко явно не вгадав. Можливо, Зубков і заслуговував місця в збірній за попередні вдалі ігри, але проти Нідерландів він зіграв невдало. До того ж, дуже рано травмувався і покинув поле. Змінив його Марлос, який лише спочатку намагався відповідати високому темпу гри, але потім став явно не потрапляти в «ноти». На жаль, досвідченого півзахисника «гірників» вже не вистачає на матч. Тим більше, такий складний і енергоємний. На жаль, але напомилялися і ті, від кого помилок, в принципі, не чекали: Миколенко і Зінченко, який теж діяв частіше зліва. Нідерландці дуже швидко відчули нашу головну слабину і весь час тиснули на неї. І свого домоглися. Радше за все, в наступному матчі збірної на позиції лівого вінгера зіграє хтось інший.

2. Бущан: міг стати героєм, але...

Динамівський кіпер - однозначно кращий гравець першої половини матчу. З холоднокровністю удава і навіть з якоюсь флегматичністю Бущан ліквідовував одну за однією загрози біля своїх воріт. Жора не «пихав» своїм колегам по захисту, а просто робив свою справу. Робив дуже якісно і спокійно. Його спокій і впевненість, до пори до часу, передавалися і польовим гравцям. Але правда - лише до пори. Наш лівий фланг «чудив» протягом усього матчу, і постійно підчищати за Миколенком та компанією Бущан, на жаль, не зміг. Перший пропущений гол - це вина насамперед нашого захисту, а не нашого воротаря. Але ось другий і третій м'ячі - все ж провину потрібно ділити порівну і між захисниками, і між голкіпером. Проте, в цілому Георгій зіграв вище середнього. Справжнє бойове хрещення він пройшов. І саме він повинен стати як мінімум на Євро основним воротарем нашої національної команди.

3. Маліновський з роллю лідера не впорався

Пам'ятається, напередодні Євро головний тренер нашої збірної говорив, що утримати високу форму Маліновського - не проблема. За словами Андрія Шевченка, одному з лідерів «Аталанти» і збірної України вдасться без надзусиль зберігати і на Євро своє серйозне реноме. У контрольних матчах Руслан не вражав. Але тоді всі ми з цього приводу робили скидку на тренувальний статус спарингів: мовляв, навіщо рвати жили, адже по-справжньому викладатися потрібно в офіційних зустрічах. Ні в якому разі не збираюся стверджувати, що Маліновський не викладався з голландцями. Якраз навпаки. Але на ньому зараз лежить більш відповідальна місія (як і на Зінченку) - функції одного з ватажків колективу, який визначає гру команди. З цією функцією Руслан не впорався. Так само, як і захисник «МанСіті».

4. З майстерністю у нас все в порядку

А ось Ярмоленко зі своєю роллю впорався. Не дарма наш тренерський штаб давав так багато ігрової практики Андрію в спарингах. Футболіст, який пропустив майже весь клубний сезон, знову відчув нерв гри, її ритм. Та й себе теж. У грі проти Нідерландів ми побачили колишнього Ярмоленка - зарядженого, емоційного, майстерного. Його гол – справжнє диво. У грі, коли не виходить майже нічого, як контраргументів проходять, як правило, лише нестандартні ходи. Андрій вирішив взяти гру на себе - і намалював шедевр. Не менш майстерно забивав і Яремчук, який відгукнувся на відмінну передачу Маліновського (напевно, єдиний випадок, після якого Руслану можна аплодувати за гру в Амстердамі). І ось де парадокс: незважаючи на більш високий загальнокомандний рівень майстерності нідерландців, саме українці забивали голи на чистій техніці, тоді як наші суперники - винятково після наших помилок. Це одночасно і радує, і засмучує.

5. Тепер головне - відновитися психологічно

З високими швидкостями і тиском, запропонованими суперником з перших хвилин, українці, за великим рахунком, впоралися. Тобто, з точки зору «фізики» наша команда готова непогано. Підопічні Шевченка не впоралися з аритмією опонента. І, в деякій мірі, з мандражем. Особливо після першого пропущеного м'яча. А коли здалося, що наша казка ось-ось стане реальністю, Україна пропустила третій гол, який навряд чи додав гравцям психологічної впевненості. Саме над цим компонентом, на мій погляд, нашій команді і потрібно працювати далі в першу чергу. Бачиться, Андрію Миколайовичу потрібно морально розвантажити своїх підопічних, знайти потрібні слова, щоб їхні помилки в грі проти Нідерландів у подальшому стали запорукою майбутніх успіхів, а не приводом для депресії. Далі ж - простіші опоненти, нам по зубах, але ось власні помилки потрібно мінімізувати, бо втрачати очки вже не можна.