Найкращі з найкращих. Топ-10 центральних півзахисників чемпіонату України

Хоча Олег Блохін, колишній головний тренер збірної України і «Динамо», не втомлювався заявляти, що, мовляв, не знає людини на прізвище «Плеймейкер», хороших розігруючих в чемпіонаті України ніколи не бракувало. Це зайвий раз підтверджує і наш рейтинг. У ньому, на жаль, не знайшлося місця для деяких, дуже гідних представників цього футбольного жанру. Але ось для найдостойніших - знайшлося. Втім, як завжди, судити вам.

10. Сергій Мізін

Клуби: «Динамо», «Дніпро», «Чорноморець», ЦСКА, «Карпати», «Кривбас», «Металіст», «Арсенал»
Роки кар'єри: 1992 - 2008

Всю кар'єру Мізін грав на позиції в центрі поля: або опорного півзахисника, або атакуючого. На вибір позиції Сергія сильно вплинула гра знаменитого півзахисника «Динамо» середини-кінця вісімдесятих років минулого століття Павла Яковенка. Мізін, як і його кумир, відмінно бачив поле, був досить жорстким, міг віддати точну передачу, часто сам завершував атаки. Був майстром «стандартів». Але головна його якість - «двожильний».

У трьох прем'єрних сезонах чемпіонату України Мізін був основним футболістом «Динамо». Але потім, не знайшовши спільної мови з Сабо, був змушений покинути команду. Від душі поколесив футбольною Україною, практично на кожній своїй зупинці залишаючи світлий слід. За свою кар'єру забив 106 м'ячів. Викликався в збірну України.

9. Флорін Чернат

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2001 - 2009

Якби цього футболіста попросили продемонструвати дриблінг в проході забитого вагона електрички, він би напевно блискуче впорався. Практично ідеальна техніка, а в найкращі роки - ще й висока швидкість: ось відмінні ігрові характеристики Флоріна. Чернат став одним з перших легіонерів з далекого зарубіжжя, які прийшли в київське «Динамо». В команду молодого півзахисника запрошував сам Валерій Лобановський. Незважаючи на те, що до Києва Флорін прийшов в досить молодому віці - в 21 рік - він уже мав два титули чемпіона Румунії, здобутих так само в «Динамо» - з Бухареста. У «Динамо» зі столиці України Чернат теж став чемпіоном. П'ять раз. І чотири рази перемагав у фіналі Кубка України. На початку двохтисячних цей футболіст був одним з найкращих і в «Динамо», і в чемпіонаті України. Крім техніки, його «коронкою» було відмінне бачення поля і вміння віддати пас. Також був штатним виконавцем «стандартів».

8. Олександр Рикун

Клуби: «Дніпро», «Іллічівець», «Металіст», «Ворскла»
Роки кар'єри: 1998 - 2010

«Геній останнього дотику» не зліпив себе сам по крихтах; він народився футбольним генієм. Уже в новомосковському «Металурзі», серед сімнадцятирічних однолітків, його відрізняв особливий дар. Він бачив поле навіть потилицею, міг віддати розрізну передачу, міг пробігти півполя і забити. У «Дніпрі» він заграв відразу, але так само відразу виявився не готовим «строєм ходити в їдальню». В «Іллічівці» у Павлова Рикун перший раз по-справжньому знайшов себе. Причому настільки, що «Дніпро» знову повернув його. У 2004 році Олександр був найкращим футболістом чемпіонату країни. Гра «Дніпра» будувалася навколо нього. Але знову - зрив. Рикуна звинуватили в постійних порушеннях спортивного режиму і продали в «Металіст».

У Харкові Саша теж був на провідних ролях. Навіть тоді, коли в команду прийшли якісні легіонери. Але реалізувати себе повністю Рикун в якості футболіста так і не зміг. Спокус виявилося набагато більше...

7. Клейтон Шав'єр

Клуб: «Металіст»
Роки кар'єри: 2010-2015

Одна з головних трансферних знахідок селекціонерів «Металіста». У харківську команду універсальний бразилець прийшов уже в розквіті сил - в 27 років, з бразильського «Палмейраса». Легіонерів такого рівня в нашому чемпіонаті було одиниці. Мав феноменальну передачу, відмінне бачення поля, класну техніку. А який у нього був удар - казка! Міг забити здалеку, міг ногою, міг головою. І бісіклетою теж. Був капітаном «Металіста». Коли «Металіст» почав валитися, з команди йти не збирався, адже мав ще три роки контракту. Але був змушений піти. За його словами, харківський клуб до сих пір йому винен серйозну суму.

6. Алекс Тейшейра

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2010 - 2015

Алекс дуже рано привертав увагу європейських грандів. Інтерес до проявляли обидва манчестерських гранди - «Сіті» і «Юнайтед». Але чи то інтерес англійців був поверхневим, чи то «Васку да Гама» не хотів тоді відпускати свого основного виконавця, але в підсумку Тейшейра перебрався в чемпіонат України. У 2010-му «Шахтар» виклав за гравця шість мільйонів євро. Однак стартувати з місця в кар'єр в Донецьку Тейшейрі не вдалося. Порівняно довго він був гравцем ротації, виходячи переважно на заміну. Спочатку Луческу використовував Алекса на фланзі атаки. Виходило не завжди. А ось коли Тейшейра був переведений в центр півзахисту, його гра різко засяяла новими фарбами. Подейкують, що ініціатором переходу Алекса в плеймейкери був президент «Шахтаря» Ахметов.

На новому місці бразилець став багато забивати. Після того, як в груповому етапі Ліги чемпіонів Тейшейра забив два м'ячі «Реалу», інтерес до нього європейських грандів став дуже предметним. На хавбека претендували «Челсі» і «Ліверпуль», але він несподівано перебрався в Китай. За перехід цього футболіста в «Цзянсу Сунін» донеччани виручили 50 мільйонів євро.

5. Генріх Мхітарян

Клуби: «Металург» Д., «Шахтар»
Роки кар'єри 2009 - 2013

Футбольна Україна вперше побачила швидкого вірменського півзахисника в матчі кваліфікації Ліги чемпіонів «Шахтар» - «Пюнік». Тоді за сумою двох матчів «гірники» без особливих проблем здолали чемпіона Вірменії, проте гра юного Мхітаряна залишила приємне враження. Причому не тільки для вболівальників, а й для багатьох європейських клубів. Серед яких було і київське «Динамо». Але в підсумку, досить несподівано, Генріх виявився в донецькому «Металурзі». Чому несподівано? Тому що його хотіли бачити в «Ліоні», «Ліллі» і «Тоттенхемі».

У «Металурзі» Мхітарян відразу став гравцем основи і головним креативщиком. Напевно, позначилися гени: батько Генріха, Гамлет, свого часу був найкращим бомбардиром «Арарату» в чемпіонаті СРСР. За «металургів» Генріх регулярно забивав і в чемпіонаті України, і в Лізі Європи. На нього знову претендували відомі європейські клуби, але в підсумку Мхітарян перейшов в «Шахтар». За сім з половиною мільйонів доларів. У команді Луческу Мхітарян встиг пограти і на фланзі, і в ролі опорника, і під нападниками. І на всіх позиціях він уміло вів гру команди, багато забивав. У нього було відмінне гольове чуття, вміння віддати передачу, висока швидкість і хороша техніка. А ще він дуже хотів спробувати свої сили в одному з клубів Західної Європи. Утримати його «Шахтар» не міг. У 2013-му за 30 млн доларів Генріх пішов в дортмундську «Боруссію».

4. Руслан Ротань

Клуби: «Дніпро», «Динамо»
Роки кар'єри: 1998 - 2018

Практично ідеальна кар'єра. За двадцять років Ротань змінив лише два клуби - «Дніпро» і «Динамо» (було ще нетривале відрядження в чеську «Славію» в 2017-му). І в обох став легендою. Особливо в «Дніпрі». В команді з Дніпропетровська в чемпіонаті України дебютував в 18 років. З приходом в «Дніпро» Євгена Кучеревського на довгі роки став не тільки провідним гравцем команди, а й визначав гру колективу в центрі поля.

У 2005 році перейшов в «Динамо». І теж відразу став гравцем основи, вигравши з командою національне «золото» і два Кубка України. Але травми завадили Руслану повністю розкритися в Києві. У 2008 році він знову повернувся в «Дніпро», зумівши увійти в одну річку двічі. Він став капітаном команди, її справжнім ватажком. За вмінням віддати передачу, побачити партнера і передбачити на хід вперед міг дати фору навіть Рикуну. Але, на відміну від свого партнера, Руслан з режимом дружив. Що дозволило йому грати до 37 років, перетворившись на справжнього Професора. В кінці кар'єри грав опорника. З «Дніпром» дійшов до фіналу Ліги Європи, забив в головному матчі турніру красивий гол «Севільї». Після краху «Дніпра» і короткострокового вояжу в Прагу завершив кар'єру в «Динамо». За збірну України провів сто матчів.

3. Юрій Калитвинцев

Клуби: «Динамо», ЦСКА
Роки кар'єри: 1994 - 2000

Вихованець волгоградського футболу. Саме в «Роторі» робив перші кроки, саме звідти був запрошений в московське «Динамо», в якому став гравцем основи. Його кар'єру мало не погубила важка травма - перелом ноги. Саме в такому стані - на милицях, не в найкращому настрої Калитвинцев прибув до столиці України. Грати за «Динамо» Юрія запросив особисто президент київського клубу Григорій Суркіс. У Києві Калитвинцев відновився від травми і швидко став не тільки основним гравцем команди, але і її капітаном. Лідерські якості, вміння зробити точну до сантиметра передачу на десятки метрів, дуже сильний удар, майстерне виконання «стандартів» - ось що вигідно відрізняло цього гравця від його колег по амплуа.

У складі «Динамо» став чотириразовим чемпіоном України, дворазовим володарем Кубка. У 1995 році - кращий футболіст країни. Спочатку йому дуже довіряв Лобановський. Юрій був одним із символів відродженого «Динамо». Але в 1998-му у нього стався конфлікт з головним тренером, і Калитвинцев був змушений піти в «Трабзонспор». Кар'єру футболіста завершив у столичному ЦСКА. Прийняв українське громадянство, виступав за нашу національну збірну. Після завершення кар'єри гравця став тренером. Під його керівництвом юнацька збірна України стала чемпіоном Європи (2009 рік).

2. Жадсон

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2005 - 2011

У «Шахтар» перейшов в 22 роки, в статусі одного з найкращих півзахисників чемпіонату Бразилії. Незважаючи на відмінну техніку і пристойну швидкість, основним в команді Луческу став не відразу. Йому знадобився деякий час на адаптацію. Жадсон був здатний на обмеженому просторі обіграти відразу кілька опонентів - напевно, позначалося його мініфутбольне минуле. Але іноді він перегравав, захоплюючись індивідуальними діями. У чемпіонаті України 2006 року Жадсон вже був основним гравцем «Шахтаря». Забивав нечасто, його головним завданням було віддати пас, «спорудити» небезпеку біля чужих воріт. Із цими завданнями мініатюрний бразилець блискуче справлявся. У Донецьку він став п'ятиразовим чемпіоном України, дворазовим володарем Кубка. Але головне, звичайно ж, чим запам'ятався цей футболіст в нашій країні - внеском в перемогу «Шахтаря» в Кубку УЄФА. У фінальному матчі проти «Вердера» Жадсон забив переможний м'яч. Ну і, звичайно ж, його незабутнє «Де «Динамо», де». Примітно, що автором прем'єрного голу на «Донбас Арені» теж став Жадсон. У 2011-му залишив «Шахтар», підписавши контракт з бразильським «Сан-Паулу».

1. Валентин Белькевич

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 1996 - 2007

Його називали «футболістом майже жіночої витонченості». Якщо Рикун був генієм останньої передачі, то Белькевич був геніальним плеймейкером. А це на порядок вище, не в образу Олександру буде сказано. Селекціонери «Динамо» запримітили півзахисника в Москві, на турнірі чемпіонів Співдружності, де він виступав за мінське «Динамо». З цим клубом Валентин п'ять разів ставав чемпіоном Білорусі.

Влітку 1996-го опинився в столиці України. Однак, незважаючи на неабиякий талант, шлях Белькевича до основи київського клубу виявився довгим і складним. У Сабо Валентин був лише гравцем ротації. Але все змінилося, коли команду очолив Лобановський. Белькевич став одним з найяскравіших виконавців «Динамо» і всього чемпіонату країни. Більш того, саме Валик був втіленням того, кращого «Динамо» часів нашої Незалежності: він пов'язував воєдино захист і напад, організовував атаки і контратаки, був майстром «стандартів». І після смерті Метра продовжував грати в «Динамо» провідну роль, був справжнім «мозком» команди. Президент «Шахтаря» Рінат Ахметов офіційно звертався до свого динамівського колеги з проханням продати цього півзахисника, але Белькевич залишився вірним «Динамо». Після завершення ігрової кар'єри почав працювати тренером в академії «Динамо». 1 серпня 2014 року помер від тромбу, що відірвався.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Читайте також: 

Найкращі з найкращих. Топ-10 правих півзахисників чемпіонату України
Найкращі з найкращих. Топ-10 лівих півзахисників чемпіонату України
Найкращі з найкращих. Топ-10 опорних півзахисників чемпіонату України
Найкращі з найкращих. Топ-10 центральних захисників чемпіонату України
Найкращі з найкращих. Топ-10 правих захисників чемпіонату України
Найкращі з найкращих. Топ-10 лівих захисників чемпіонату України всіх часів
Найкращі з найкращих. Топ-десять воротарів чемпіонату України всіх часів