Історія одного фото: Ніч, коли Ярмоленко і вся Україна лишились без ЧС
Один кадр, замість тисячі слів
- 19 листопада 2026, 15:09
- |
- 395
- 1
19 листопада 2013 року. Андрій Ярмоленко занурився обличчям у долоні і, здається, не бачить і не чує все, що відбувається довкола. Фото, для кожного любителя футболу в Україні, просто рве душу і воно, мабуть, у моменті відображало настрій мільйонів фанатів.
Щойно Дамір Скоміна на арені Сен-Дені дав фінальний свисток, який зафіксував поразку збірної України у стиковій грі кваліфікації ЧС з Францією з розгромним рахунком 0:3. Такий результат позбавив тоді ще команду Михайла Фоменка шансів на вихід на ЧС. А мрія була така близько.
Плей-оф, якого не мало бути і важка рука Фрая
Жеребкування відбіркового циклу ЧС-2014 відправило команду України до групи H. Тут був один явний фаворит в особі збірної Англії. Боротьбу за друге місце, як очікувалося, мали вести команди України, Польщі та Чорногорії. Молдавія, як передбачалося, виступить у ролі аутсайдера, яка здатна піднести неприємні сюрпризи, а Сан-Марино традиційно виконувала роль статистів.
Україна відкривала відбір виїзним матчем із Англією. Команда Блохіна, починаючи з кінця першого тайму, вела в рахунку практично до кінця зустрічі, але наприкінці все ж таки втратила перемогу, родоначальників футболу врятував точний одинадцятиметровий у виконанні Лемпарда.
Нічия у виїзному матчі з фаворитом - це був чудовий початок циклу. Проте потім сталося непередбачене. Наставник збірної Олег Блохін, який до остаточного переходу на роботу до київського «Динамо» мав провести ще дві гри біля керма збірної, потрапив до лікарні. У результаті жовто-синіх тимчасово очолив Андрій Баль, за якого в жовтневих матчах команда не забила жодного гола і набрала лише одне очко в іграх із Молдовою (0:0) та Чорногорією (0:1).
Таким чином, після трьох турів команда посідала п'яте місце в таблиці і, здавалося, що навіть плей-оф у цьому відбірному циклі стає чимось малоймовірним.
Однак у грудні 2012 року новим головним тренером був обраний Михайло Фоменко і за нього команда, яка на той момент мала дуже пристойний потенціал, заграла. У вирішальні моменти Україна демонструвала чудову гру та у семи офіційних іграх відбору у 2013 році оформила різницю м'ячів 27:2, здобувши шість перемог та одну гру звівши до нічиєї (з Англією 0:0).
Так, дива не сталося і випередити англійців у групі не вийшло, проте збірна зачепилася за місце у стиках. Ще наприкінці 2012 року здавалося, що шанси на такий результат мінімальні, але тепер усе було інакше, і сподівання поїхати на ЧС у Бразилію реально були.
На жеребкуванні матчів плей-оф національна команда потрапила в четвірку сіяних і до суперників підопічним Фоменко могли потрапити Ісландія, Румунія, Швеція. Натомість важка рука екс-форварда збірної Швейцарії витягла для українців у суперники єдиного майже непрохідного суперника - Францію. Лунало як вирок.
Перша в історії перемога над французами та крах надій
«Потрібно готуватися до цього суперника і не думати про те, як було б, якби нам попався хтось інший. Збиратимемо інформацію, вивчатимемо суперника, його сильні та слабкі сторони. Хто зазвичай боїться - той не виграє у будь-якому виді спорту. Тож боятися Францію, я думаю, не варто», - говорив головний тренер збірної Михайло Фоменко після жеребкування.
Думка була вірною, але лукавство все ж таки в ній також читалося. Не побоюватися тієї збірної було неможливо. Так, тоді підопічні Дешама показували не завжди видовищний футбол, але покоління Рібері, майже праймового Погба, Жиру та багатьох інших, не залишало сумнівів у тому, хто є фаворитом пари.
Крім того, Франція вже тоді була одним із найнезручніших суперників для України. До цієї зустрічі команди зіграли між собою 7 разів. У цих зустрічах було зафіксовано три нічиї та чотири перемоги французів. Різниця м'ячів 11:3 на користь галлів. Тож ніщо не вказувало на те, що українці мають високі шанси на успіх.
Проте перший матч на заповненому «Олімпійському» запалив у вболівальниках справжню надію. Якщо у першому таймі глядачі голів не побачили, хоча моментів було достатньо в обох команд, то у другій половині господарі почали перетворювати гольові моменти на реальні голи.
Спочатку відзначився Зозуля, а ближче до кінця зустрічі він заробив пенальті, який реалізував Ярмоленко. Більше того, на останніх хвилинах господарі мали доводити справу до розгрому, але Роман Безус запоров момент із виходом три в одного невдалою передачею на Ярмоленка. Тим не менш, перемога з рахунком 2:0, в ті часи, коли правило виїзного голу ще діяло, залишало Україні величезні шанси на вихід на ЧС.
У Париж команда вирушала у піднесеному настрої. Звичайно, ніхто не чекав на легку прогулянку. Ускладнювали ситуацію і кадрові втрати - через перебір жовтих карток гру пропускав Артем Федецький, який у першій грі змусив виглядати блідою тінню самого себе Франка Рібері. Не було у складі й Олександра Кучера, який заробив вилучення у першій зустрічі.
Додатковим чинником мав стати тиск трибун. Для всіх було очевидно, що у Франції господарі, гнані десятками тисяч уболівальників, підуть в атаку з перших хвилин.
Попри це, тренерський штаб України та гравці зберігали стриманий оптимізм. Так, Андрій Ярмоленко, говорячи про втрачену нагоду Безуса наприкінці першої зустрічі, запевняв, що і за рахунку 2:0 шанси на вихід на ЧС непогані.
«У Франції буде ще важче. Поки що треба спокійно ставитися до такого результату. Момент наприкінці матчу із Безусом обговорювали. Але нічого страшного, то був звичайний ігровий момент. Кожен може помилятися. 2:0 - теж непоганий підсумок. Поки що й цього достатньо», - казав Андрій Ярмоленко.
Можливо, результат зустрічі був справді непоганим, але у Франції з перших хвилин матчу все пішло не так. Вже в дебюті Пятову довелося виручати команду після удару Вальбуена, ще за кілька хвилин Ротань зміг зупинити Рібері лише ціною жовтої картки, незабаром трохи вище воріт пробив Бензема.
Лише до середини тайму підопічним Фоменком трохи вдалося відсунути гру від своїх воріт, але на 22-й хвилині Сако на добиванні відкрив рахунок у матчі, після чого жовто-сині стали нервувати ще сильніше. Через чотири хвилини Погба завдав небезпечний удар трохи вище воріт. На 30-й хвилині Бензема забив другий гол у ворота Пятова, але рефері не зарахував взяття воріт.
Однак штурм володінь України продовжувався безперервно і на 34-й хвилині все той же Бензема все ж таки подвоїв перевагу Франції (хоча тут офсайд Каріма був очевидний).
На 36-й хвилині статистика ударів по воротах складала 10-0 на користь господарів. Це був уже повний крах, але невелика надія на диво все ж таки залишалася.
На старті другого тайму рухнула і вона, коли на 47-й хвилині Хачеріді отримав червону картку. Після цього всім стало ясно, що третій гол - питання часу. Стався він на 72-й хвилині. Надалі французи були ближчими до четвертого голу, ніж Україна до дивовижного порятунку. Мрія вислизнула із рук, країна знову залишилася без чемпіонату світу.
Знову до фото
А тепер, після всього сказаного, знову поглянемо на фото Андрія Ярмоленка, який гірко уткнувся обличчям у долоні. Мабуть, цей кадр є квінтесенцією всього того вечора. Відчай, злість та смуток - ті самі емоції, які поглинули 19 листопада 2013 року мільйони вболівальників по всій країні.
Путівка на ЧС була близька, майже як ніколи у стикових матчах, але навіть незважаючи на солідний доробок у першому матчі була втрачена.
Дивлячись на цей знімок тепер, розумієш і те, наскільки була важлива та гра для Андрія вже в ретроспективі. Один із лідерів збірної так ніколи і не зіграв на чемпіонатах світу, що є мрією для будь-якого футболіста.
Та й загалом, якщо згадувати покоління гравців збірної часів Фоменка, дуже небагато з них зіграли на ЧС-2006, єдиному мундіалі, на якому Україна побувала, а тому поразка досі відкликається болем у душах не лише вболівальників, а й безпосередньо самих героїв тієї драми.
Знаєте, у футболі бувають поразки, які забуваються. Бувають матчі, що залишаються в історії. А бувають фотографії, на яких назавжди застигає мрія, якою так і не судилося збутися. Фото з Ярмоленком, сповненим відчаю, передає саме ці почуття.