Провал у Лізі націй не катастрофа, але й залишати без реакції його не можна

Дива не сталося. Напередодні збірна України у Белфасті так і не зуміла розправитися з одним із головних своїх криптонітів серед середняків європейського футболу - збірною Північної Ірландії. Це фіаско ознаменувало одне - «синьо-жовті» у Лізі націй-2026/27 більше не зможуть поборотися за перемогу у групі В2 та право підвищитися у класі до дивізіону А, і крім того - втратили шанси потрапити у другий кошик при жеребкуванні кваліфікаційного турніру на чемпіонат Європи-2028.

Остання обставина, по суті, була однією з ключових, які пред'являлися футбольною громадськістю тренерському штабу Андреа Мальдери в аспекті прийнятності результатів у Лізі націй-2026/27. Але забезпечити її виконання італієць разом зі своїми підопічними так і не зміг. Більше того, тепер перед «синьо-жовтими» взагалі маячить перспектива вперше в історії вилетіти з дивізіону В Ліги націй у дивізіон С.

Здавалося б, усе дуже і дуже погано, а Мальдера, котрий розпочав виконання обов'язків головного тренера збірної України лишень у травні нинішнього року, не є правильним вибором для «синьо-жовтих» в середньостроковій перспективі. Але давайте відокремлювати мух від котлет, тобто емоції від чіткого розрахунку...

Насправді, нинішній провал збірної України у Лізі націй не означає зовсім нічого. В футбольному сенсі ми не зазнали якоїсь катастрофи від того, що «синьо-жовті» сіли в калюжу у квартеті із Північною Ірландією, Угорщиною та Грузією. Ліга націй - це не більше, ніж виставковий турнір топ-рівня, який дає певні можливості перестрахуватися у разі подальшої невдачі в кваліфікаційному циклі на ЧС чи Євро. І, мабуть, керівництво Української асоціації футболу та Андреа Мальдера все це чудово розуміли й прораховували, коли домовлялися про співпрацю.

Саме тому вести мову про те, що після фіаско у Лізі націй Андреа Мальдеру відправлять у відставку навряд чи доводиться. Для цього банально немає серйозних передумов, адже якщо результати колишнього тренерського штабу терпіли так довго і щоразу тішили себе ілюзіями, що ось-ось, а ситуація піде на поліпшення, то навіщо кидатися в крайнощі і знову міняти головного тренера зараз, після кількох місяців співпраці.

Щоб усвідомити остаточно, що абсолютно нічого критичного для збірної України не сталося, досить просто поглянути на склад кошиків майбутнього жеребкування кваліфікації Євро-2028 станом на сьогодні.

Тут ми побачимо, що в кошику 2, куди могла б потрапити Україна, якби фінішувала хоча б другою у групі В2 Ліги націй-2026/27, повним-повнісінько команд плюс/мінус нашого рівня, але очевидних грандів там просто немає. Так само як аналогічна картина простежується і при детальному вивченні третього кошика, у якому тепер опинилися «синьо-жовті». Тут також підібралося 12 національних збірних, рівень яких дуже близький один до одного. Більше того, в третьому кошику разом із нами опинилися збірні Польщі та Румунії, проти яких нам також традиційно грається вкрай непросто. І вже, як мінімум, один плюс від цієї ситуації є - у відборі на Євро-2028 нам точно не випадуть ці два суперники.

А ось та сама Північна Ірландія - може, тому що вона опинилася у другому кошику. Але, знову ж таки, що «зелено-біла армія», що збірна Угорщини, що серби, що валлійці, що швейцарці - це все команди, які легко могли б потрапити нам і з умовного третього кошика, якби ми опинилися в другому.

Об'єктивно кажучи: нинішній рівень збірних у європейському футболі вирівнявся настільки, що суттєвої різниці між 24 командами, що представлені у кошиках 2 і 3 при майбутньому жеребкуванні кваліфікації Євро-2028, просто немає. Ось у кошиках 4 та 5 справді підібралися опоненти номінально вже значно нижчі за рівнем. Так само, як і в кошику 1, практично усі збірні, за винятком, можливо, Греції, є очевидними фаворитами на тлі як збірної України, так і будь-якої іншої команди з кошиків 2 та 3.

Тому давайте не роздмухуватимемо проблему в ситуації, де нею в принципі й не пахне. Так, вкрай неприємно, коли твоя улюблена збірна програє три матчі поспіль, але треба розуміти, що спадок Мальдері дістався аж ніяк не найкращий. Нинішнє покоління збірної України - одне з найбільш розпещених. Багато років нам розповідали різні тренери та фахівці, що це один із найсильніших складів за всю історію «синьо-жовтих», що велика кількість легіонерів з Європи у збірній зробить її надзвичайно стійкою у моральному плані та сильнішою у тактичному й технічному. Але за фактом Ліга націй-2026/27 знову продемонструвала, що сприймати нинішню збірну України в такому ракурсі - це величезна помилка.

І за це ми, мабуть, маємо бути вдячними цьому турніру. Так, ми усі емоційно реагуємо на слова про «порвану дупу» суперника, які так і виявилися лишень словами… З іншого боку, нам непросто усвідомити, що це був тільки жарт - те, чим у суспільстві, яке не обтяжене боротьбою за власне існування, люди зазвичай оперують просто, аби повеселитися. І те, що Миколенко розповів про це публічно, лишень демонструє, наскільки не закомплексованими є наші нинішні футболісти.

І начебто б це й непогано, але… Кожен з нас, хто дивився вчора матч проти Північної Ірландії, перебуваючи при цьому в Україні, в глибині душі сподівався на якусь віддушину - те, що хоч на короткий час змусить забути про усе страшне, що відбувається довкола. Але будьмо чесними, хіба футболісти збірної України ставилися до цього так само як і ми? Вкрай сумнівно, адже половина з них, живучи в Європі, просто не усвідомлює всього того, із чим щодня стикаються люди в нашій країні, не кажучи вже про захисників на передовій. Інша ж половина, яка грає в УПЛ, загалом не надто й обмежена чимось, продовжуючи подорожувати світом так, як і раніше.

Для футболістів збірної України вчорашній матч - лишень черговий робочий епізод. Причому аж ніяк не доленосний у кар'єрі. Так само як і вся ця Ліга націй. Те саме стосується і головного тренера Андреа Мальдери, котрий чудово розуміє, що за ці результати його не звільнять, і як мінімум дадуть стартувати в кваліфікації на Євро-2028.

Тому й виходить, що емоції вболівальників не надто в'яжуться із тим, що насправді сталося, якщо оцінювати ситуацію стратегічно. Просто кожен дивиться на те, що трапилося зі своєї дзвіниці й робить ті висновки, які йому в конкретних життєвих обставинах здаються вірними. Так, холодний розум підказує, що команда Мальдери ще далеко не прийшла до чогось по-спортивному катастрофічного, але з іншого боку, залишати без реакції три поспіль поразки також не можна. Тому будь-який фанат «синьо-жовтих», котрий критично висловлювався після фіаско у Белфасті на адресу тренера та гравців, був категорично правий - залишати подібне без реакції в жодному разі не можна…