Пауэрліфтинг повертається? Богдан Михалик про популярність силового спорту
Богдан Михалик — про новий інтерес до силового спорту
- 04 вересня 2026, 15:24
- |
- 09 листопада 2026, 15:08
- 11
- 0
Пауерліфтер, який другий рік поспіль перемагає на міжнародних змаганнях у США, розповів, як українські атлети готуються до світових стартів і чому в цьому спорті недостатньо бути просто сильним - потрібно вміти долати власні страхи та сумніви.
Український пауерліфтер Богдан Михалик вдруге поспіль переміг на WPC World Cup у США - міжнародному турнірі з пауерліфтингу, де спортсмени змагаються у присіданні зі штангою, жимі лежачи та становій тязі. Цього року він посів перше місце у ваговій категорії до 125 кг, показавши суму триборства 880 кг і побивши свій минулорічний рекорд, із яким він також став переможцем змагань.
Пауерліфтинг рідко опиняється в центрі уваги широкої аудиторії. За даними спортивного ресурсу Topend Sports, серед найпопулярніших видів спорту у світі лідирують футбол, баскетбол і крикет, який має багато прихильників в Азії, Австралії та Великій Британії. Але чи означає це, що пауерліфтинг залишається спортом для вузького кола ентузіастів?
Про це ми й поговорили з Богданом Михаликом. Нещодавні виступи у США стали для нього новим етапом спортивної кар'єри: до цього він змагався в Україні та Європі, де ставав абсолютним чемпіоном Латвії серед юніорів за версією GPC, здобув срібло на юніорському чемпіонаті світу GPC і неодноразово перемагав на національних змаганнях із пауерліфтингу під егідою міжнародних федерацій WRPF, GPC та WPC. Окрім виступів, Богдан займався організацією та суддівством змагань в Україні й Латвії, тому знайомий із цим видом спорту не лише з позиції атлета, а й з боку суддівського та організаційного процесів.
В інтерв'ю він розповів, що стоїть за його перемогами, чому в пауерліфтингу сили м'язів без сили характеру недостатньо для успіху та що допоможе зробити цей вид спорту популярнішим і залучити до нього нову аудиторію.
- Пауерліфтинг не входить до десятки найпопулярніших видів спорту, водночас інтерес до нього зростає: за останні 13 років кількість учасників змагань збільшилася у 23 рази. Ви як спортсмен, який добре знає цю сферу зсередини, як оцінюєте популярність пауерліфтингу сьогодні? Чи відчувається це зростання всередині спортивної спільноти?
На мою думку, пауерліфтинг і силові види спорту справді переживають дуже позитивний етап розвитку. Ми спостерігаємо своєрідне відродження інтересу до фітнесу та силової культури: дедалі більше людей захоплюються тренуваннями, розвитком фізичної сили й досягненнями професійних спортсменів. Завдяки соціальним мережам та іншим цифровим платформам силові дисципліни стають помітнішими. Звичайно, поки вони не збирають такої широкої аудиторії, як футбольні чи баскетбольні чемпіонати, але інтерес до них зростає, а спортсменам стає простіше безпосередньо спілкуватися з уболівальниками та залучати нових прихильників.
Я вважаю, що це лише початок. Упевнений, що найближчими роками пауерліфтинг та інші силові види спорту зможуть повернути популярність, яку мали у 2000-х роках, а можливо, навіть перевершити її.
- А чому у 2000-х роках пауерліфтинг був таким популярним?
Думаю, це було пов'язано з культурою того часу. У 2000-х роках образ сильного, атлетичного чоловіка активно просувався в кіно, рекламі та масовій культурі. Велику роль відігравали бойовики, фільми за участю Арнольда Шварценеггера та інших відомих атлетів, а також популярність бодибілдингу. Люди надихалися такими образами й самі приходили до тренажерних залів.
- Ви прийшли в пауерліфтинг у юності, а вже у 17 років виграли Кубок України. Що саме вас захопило в цьому спорті?
Мені подобається, що в пауерліфтингу результат залежить від багатьох чинників: фізичної підготовки, техніки, концентрації та вміння долати хвилювання. Я бачив сильних спортсменів, яким не вдавалося показати свій максимум на змаганнях саме через психологічне напруження, тому сам приділяю цьому аспекту багато уваги.
У пауерліфтингу ти багато в чому залишаєшся сам на сам із собою. У командних видах спорту відповідальність розподіляють між усіма учасниками, а тут у вирішальний момент ти сам маєш упоратися з хвилюванням і вийти на поміст. Твій головний суперник - ти сам, твої попередні результати та власні обмеження.
Мені подобається цей виклик: постійно працювати над собою, ставати сильнішим не лише фізично, а й психологічно. А коли вдається підняти вагу, яка раніше здавалася недосяжною, розумієш, що всі зусилля були недаремними.
- Ви двічі поспіль ставали переможцем WPC World Cup у США, а цього року покращили свій результат аж на 27,5 кг. Як будується підготовка до змагань такого рівня і що допомагає прогресувати з року в рік?
Після перемоги у 2025 році я не хотів зупинятися на досягнутому. Вона стала для мене додатковою мотивацією продовжувати працювати над собою та досягати більшого.
У пауерліфтингу є три основні рухи: присідання зі штангою, жим лежачи та станова тяга. Кожен із них потребує окремої технічної роботи й певного підходу до навантажень. Підготовка будується циклічно. На початку тренувального циклу можна приділяти більше уваги загальній силовій базі та обсягу роботи, а в міру наближення змагань поступово підвищувати інтенсивність і звикати до ваг, з якими доведеться виступати. Водночас навантаження необхідно співвідносити зі своїм станом і відновленням. Якщо постійно працювати на межі можливостей, можна зіткнутися з перевтомою та зупинитися в прогресі.
Не менш важливі сон, харчування та відновлення між тренуваннями. Зростання силових показників відбувається не лише завдяки роботі в залі, а й тому, як організм справляється з навантаженням. Потрібно вміти аналізувати свої результати, помічати помилки, коригувати програму й не намагатися форсувати прогрес за будь-яку ціну.
- У професійному футболі спортсмени використовують GPS-трекери, системи аналізу рухів і дані про фізичне навантаження, щоб коригувати тренування та стежити за відновленням. А які сучасні технології застосовуються в пауерліфтингу і як вони допомагають покращувати результати?
У пауерліфтингу особливо важливий відеоаналіз техніки. Записуючи присідання, жим лежачи та станову тягу, можна розбирати окремі фази руху, помічати технічні помилки й працювати над їх виправленням. Існують також спеціальні датчики, які вимірюють швидкість руху штанги та допомагають оцінити, наскільки важко спортсмену дається конкретна вага.
Такі дані дають змогу точніше дозувати навантаження та стежити за втомою.
Під час підготовки важливо враховувати й федерацію, у якій спортсмен планує виступати. Кожна з них встановлює технічні стандарти виконання вправ: важливо заздалегідь відпрацьовувати рухи відповідно до цих вимог, щоб на змаганнях упевнено виконати всі спроби.
- Ви виступали на змаганнях в Україні, Європі та США під егідою міжнародних федерацій пауерліфтингу. Чим відрізняється змагальний досвід у різних країнах і що важливо враховувати спортсмену, який планує вперше вийти на міжнародний рівень?
Для мене головним критерієм під час вибору змагань завжди була географія. Я орієнтувався на країну та регіон, у яких жив на той момент, і вибирав турніри, доступні з погляду логістики та цікаві зі спортивної точки зору. Водночас я б не став стверджувати, що чим масштабніші змагання, тим складніше на них виступати. Багато що залежить від конкретної федерації, рівня організації турніру та складу учасників. Звичайно, виступати у своїй країні психологічно й організаційно простіше: ти перебуваєш у звичному середовищі, краще орієнтуєшся в умовах і не витрачаєш стільки ресурсів на дорогу. За кордоном доводиться враховувати додаткові чинники - тривалий переліт, зміну часових поясів, мовний бар'єр, особливості організації змагань. Усе це може впливати на самопочуття та підготовку спортсмена до старту.
Водночас міжнародні змагання дають цінний досвід: дозволяють порівняти свій рівень із підготовкою атлетів з інших країн, познайомитися з різними спортивними спільнотами та розширити власне уявлення про пауерліфтинг. Крім того, цілком нормально виступати в різних федераціях - це можливість брати участь у більшій кількості турнірів і перевіряти себе в різних змагальних умовах.
Спортсмену, який уперше планує вийти на міжнародний рівень, я б порадив насамперед уважно вивчити регламент конкретної федерації. Важливо заздалегідь розібратися в правилах виконання вправ, вимогах до екіпірування, процедурі зважування та допінг-контролю. Не менш важливо продумати організаційні питання: квитки, проживання, трансфер до місця змагань і час на відновлення після дороги. Що краще спортсмен підготується до цих аспектів, то менше уваги йому доведеться приділяти організаційним складнощам і то більше - безпосередньо виступу.
- Ви брали участь в організації та суддівстві змагань із пауерліфтингу в Україні й Латвії, тому можете оцінити турніри і з позиції організатора, і з позиції спортсмена. Що змінили б в організації змагань, спираючись на власний досвід?
Якщо говорити саме про проведення змагань, я б звернув увагу на розподіл часу між підходами спортсменів. Іноді інтервали між виходами на поміст були надто великими, через що доводилося довше чекати на свою спробу.
Для пауерліфтера це не просто питання зручності. Підготовка до підходу потребує певного ритму: спортсмен поступово розминається, психологічно налаштовується та готується до роботи з великою вагою. Якщо очікування затягується, доводиться коригувати розминку й заново підтримувати фізичну готовність. Це може впливати на самопочуття та якість виконання вправи, а під час роботи з граничними вагами особливо важливо враховувати будь-які чинники, здатні підвищити ризик травми.
Якщо говорити про етап підготовки, то я б приділив більше уваги піару змагань і пауерліфтингу загалом. Організаторам варто активніше працювати із соціальними мережами та спортивними медіа: розповідати про учасників, показувати підготовку до турнірів, публікувати результати та яскраві моменти виступів. Важливо не обмежуватися інформуванням уже наявної спільноти, а створювати інтерес до змагань у людей, які поки мало знайомі з пауерліфтингом, зокрема серед молоді. Наприклад, створювати короткі динамічні відео з тренувань і змагань у TikTok, показувати цікаві моменти та історії спортсменів.
Загалом я хотів би бачити більше системної роботи над популяризацією цього виду спорту. Що більше уваги буде до пауерліфтингу, то більше можливостей з'явиться для розвитку спортсменів, федерацій і всієї спортивної інфраструктури.
- Як ви оцінюєте майбутнє пауерліфтингу в Україні? Які перспективи сьогодні має цей вид спорту і чи варто молодим спортсменам пов'язувати з ним своє майбутнє?
Я вважаю, що пауерліфтингом однозначно варто займатися, якщо людина справді любить цей спорт і готова працювати над собою. Він навчає дисципліни, терпіння, відповідальності та вміння долати труднощі. У спорті, як і в житті, далеко не все виходить із першого разу. Іноді доводиться стикатися з невдачами, переглядати свій підхід і починати практично з нуля, але головне - продовжувати рухатися вперед.
На мою думку, в Україні є талановиті спортсмени. Звичайно, хотілося б, щоб у них було більше можливостей виступати на міжнародних змаганнях, отримувати підтримку та гідно представляти свою країну. Я вірю, що завдяки спільним зусиллям спортсменів, тренерів та організаторів пауерліфтинг в Україні зможе розвиватися й залучати нове покоління атлетів - тих, для кого пауерліфтинг, як і для мене, є способом життя та джерелом внутрішньої сили.
Журналіст: Марія Патока