Спротив суперечностям. Як Порту існує в двох паралельних реальностях

В 1 см від поза грою був 18-річний поляк із «Порту» Оскар Пєтушевський, коли незадовго до фінального свистка забивав вирішальний гол у виїзній грі проти «Марітіму». Пощастило? Вважайте, як хочете, однак це - непогана ілюстрація того, як поки що складається внутрішній сезон для «портішташ».

Кого тримати насамперед?

«Порту» наче існує в двох паралельних реальностях. Перша - внутрішня, де він безроздільно володарює на португальських полях, у перших 10-ти матчах чемпіонату відсвяткувавши 10 перемог, як то кажуть, чеше суперників без гребінця. Друга - зовнішня, де в Лізі чемпіонів португальський гранд поки що програв усі матчі, й просвітків для оптимізму було днем із вогнем не відшукати. Така ситуація, звісно, не існуватиме нескінченно. Рано чи пізно або прийде кінець внутрішній казці, або буде покладено край жаскій зовнішній реальності. Що станеться раніше?

Більше схиляюся до позитивної для «драконів» відповіді на поставлене запитання, себто, як на мене, раніше скресне крига в ЛЧ. Які аргументи на користь цієї думки?

Все ж таки набір гравців у «Порту» цілком пристойний для лігочемпіонського перформансу. Майже півмільйонна сумарна вартість складу - це вам не жарти, це більше, ніж оцінкова сумарна вартість складів «Шахтаря» і київського «Динамо»! Й що характерно, в складі команди з другого за величиною міста Португалії немає яскраво вираженого бомбардира в чемпіонаті, є свого роду соцзмагання між, скажімо, Габрі Вейгою, Борхою Сайнсом та Андре Сілвою. На їх рахунку 4-5 голів у чемпіонаті, а згадане змагання проходило навіть під час матчу попереднього туру Прімейри між «Порту» й «Ешторілом». До кращих бомбардирів чемпіонату на кшталт Вангеліса Павлідіса з «Бенфіки» чи Луїса Хав'єра Суареса зі «Спортинга» доволі велика дистанція. Ну й нехай! Зате те, що в опонентів розбігаються очі, й не знаєш, кого тримати насамперед у складі «Порту», - факт.

Оця підкреслена командність не спрацьовує в ЛЧ? Це - правда, схема 4-3-3 ефективна вдома як боротьба проти позиційного захисту, а ось на континенті «дракони» поступаються командам, що виходять із філософії існування одного форварда-наконечника й двох опорників. А максимально ефективний захист «Порту» в Португалії за великим рахунком не може дати собі ради в Європі. Чи не найхарактернішим епізодом матчу проти «Ешторіла» я б назвав момент на початку 2-го тайму, коли хтось із гравців гостьової команди, намагаючись пройти до воріт синьо-білих, просто ввіткнувся в польського оборонця Якуба Ківіора, який, наче мур, ще на дальніх підступах розбив усі наміри опонента просунутися далі. Поляк не лише відібрав м'яч, просто стоячи на місці, а й започаткував гостру атаку-відповідь. Інша красномовність із того самого матчу: атака, що, зрештою, закінчилася голом-красенем, мала під час свого розвитку дві передачі п'ятою: одну безуспішну й іншу - успішну. Теж характерно: гравці «Порту» можуть собі дозволити імпровізацію на внутрішній арені, в ході якої навіть помилкова дія не призводить до того, що атака захлинається. Природньо, що така свобода вдома трохи притлумлює пильність на континенті. А там захисники куди вправніші, й атака часто-густо сходить нанівець уже після першої спроби зіграти п'ятою. Менше з тим, якщо зробити коригування на вітер, себто практикувати поважніше ставлення до оборонців команд-суперниць, і справу цілком може бути зрушено з мертвої точки.

Ти - Ба? А в нас - сухо й комфортно!

Символом незламності оборони «портішташ» у цьогосезонній Прімейрі став, як на мене, епізод із вересневого «класико», коли опорник Пабло Росаріо у відчайдушному стрибку вибив головою м'яч, що летів у ворота після удару Александера Ба. В тій ситуації навіть Діогу Кошта не зміг би допомогти, хоча кількість його сухих матчів у чемпіонаті цього сезону вражає! Взагалі-то голкіпер «Порту» спричинив мої симпатії після того, як, даючи інтерв'ю вже під час повномасштабної війни українським медіа, переказав слова підтримки українському народу. Й, певно, квінтесенція його успіхів у Прімейрі - фрагмент матчу проти «Ешторіла», коли м'яч після дальнього удару гостей влучив у поперечину, далі - в спину Кошті, опісля - в штангу, й, зрештою, прискакав до рук кіпера «драконів». У сезоні - не без помилок (приклад: воротар «Порту» не впорався з дальнім ударом Габора Салаї з «Марітіму»), однак назагал 6 сухих матчів у чемпіонаті - більше, ніж у будь-якого іншого воротаря в Прімейрі.

Сайн Сайнса

В непростому виїзному (хоча й із численною та галасливою торсидою «портішташ») матчі із «Жил Вісенте» методичне розхитування захисту «півнів», зрештою, зумовило єдиний гол у виконанні Борхи Сайнса. Тому передувала флангова подача Віктора Фрохольдта, а кмітливість Сайнса в штрафному майданчику - його фірмовий знак (якщо хочете, «сайн Сайнса»). Можна цю звитягу гостей назвати програмною для «Порту» виїзного зразка. В усякому разі португальські медіа саме такий хід матчу назвали ідеальним для тренерських розрахунків Франческо Фаріолі. Відомий дослідник футбольних тактик Бола Атта минулого сезону висловлював припущення, що «Порту» під орудою Фаріолі цілком може стати «сучасним тактичним еталоном португальського футболу». В цьому визначенні закладено пастку, адже «португальського», як виявилося, не означає «європейського». В Старому Світі, власне, й протистоять одне одному різні «еталони».

Італійський алленаторе 2-разових переможців найпрестижнішого клубного змагання Європи перетворив свою стратегію захисту на структурований позиційний процес. Відзначу, що до списку кращих гравців Прімейри «Порту» делегував здебільшого виконавців захисного плану. Зокрема, поляків Якуба Ківіора та Яна Беднарека. Беднарек - беззаперечний лідер Прімейри за кількістю перехоплень (22) й один із кращих за кількістю виносів (57). А Ківіор - абсолютно кращий гравець найсильнішої португальської ліги за кількістю точних пасів (771). План «Ківіор» - це справді перекриття не лише повітряного (в матчі проти «Ешторіла» виграв 100% верхових двобоїв і, зрештою, дістав оцінку 9,0 від sofascore.com), а взагалі будь-якого простору для форвардів команд-суперниць.

Креатив «Порту» серед кращих гравців чемпіонату репрезентує Габрі Вейга (за xG 2,77 у нього вийшло забити 5 голів у чемпіонаті). Ну й такий штрих. Незадовго до фінального свистка в матчі проти «Ешторіла» португальські телевізійники дали статистику cruzamentos, себто флангових навісів, або кросів. Вона вражала: 32:4 на користь «Порту»! Це так само певною мірою ілюстрація ігрової стилістики команди у внутрішніх змагах. Флангові оборонці, зазвичай, розташовані високо (а центрдефи, коли м'яч у суперника, пильнують за перехопленнями, теж не надто низько опускаючись), що дає змогу всякчас тиснути на суперника, швидко повертати втрачений м'яч і, зрештою, формувати стійкі хвилі атак, а не поодинокі, ізольовані моменти на кшталт протуберанців. Водночас акцент зроблено на короткому перепасуванні, а якщо довгі передачі є, то вони йдуть здебільшого на фланги. Отже, або терпляче утримування м'яча (цитата з Фаріолі: «Ми терплячі в потрібні моменти й створюємо нагоди»), коли простір обмежений, не відкидаючи повсякчасної вертикальної загрози воротам опонентів, або миттєве пришвидшення в останній третині поля. Обидва варіанти, зрештою, дають успіх проти опонентів із Прімейри. Динамічні трикутники, надто на правому фланзі атаки демонструють свою ефективність. Цікава роль Фрохольдта. Інколи виникає враження, що він є повсюдно! Чому? Річ у тім, що данець практикує горизонтальне зміщення, відтак створюючи свого роду смугу для пасування та ефективно прориваючи першу лінію пресингу. Взагалі після відбору м'яча першим, кого шукають оборонці «Порту», є Фрохольдт, саме на нього йде якнайшвидша передача.

За перелаштунком - подія

В Лізі чемпіонів синьо-білим протистоїть, зазвичай, аж ніяк не позиційна глибоко ешелонована оборона. Скажімо, ПСВ і «Бетіс» - це команди, які звикли в своїх чемпіонатах до такого хвацького футболу із силою-силенною обопільних шансів. І вони, власне, довели, що в такому футболі в них більше можливостей, ніж у «Порту». Іншими словами, під ЛЧ командам з Ейндховена та Севільї стилістично перелаштовуватися не потрібно, а от «Порту» потрібно. Звідси й ігровий дискомфорт. Хоча знову ж таки захист у «Порту», попри три поразки, аж ніяк не найгірший у найпрестижнішому клубному змагу Старого Світу. Адже «портішташ» перед стартом поточного туру пропустили, приміром, менше «Ліверпуля» (йшов 3-м у загальній таблиці ЛЧ) й однаково з «Барселоною» (замикала 8-ку кращих). Креативникам же «драконів» справді варто змінити свій підхід. Більша вертикалізація? Чому ні! Проблема в тім, що обкатати це вдома не виходить.

Пресинг? У команди Фаріолі він багаторівневий і синхронний, але, як пишуть аналітики, «завжди із запасним гравцем на лінії пресингу». Втім, в Європі підходи схожі. Там пресинг протистоїть іншому, не менш злагодженому пресингу. Отже, найближчий суперник «драконів» - «Наполі». Неаполітанці втрапили у «бутерброд», де грі з «Порту» передував невдалий виїзд до «Ювентуса», а після двобою з португальським клубом підопічним Массіміліано Аллегрі доведеться пройти випробування лідером Серії А - «Лаціо». Ідеальна можливість для «Порту» взяти, нарешті, перші залікові бали? Наче, й так, однак «Партенопеї» так само не сповідуватимуть гру від оборони, а в обопільно гострому протистоянні, та ще й з Аллегрі край поля (в Турині його поблизу лави не було через дискваліфікацію) їхні шанси принаймні не менші, ніж у синьо-білих. Та, безсумнівно, чинити спротив суперечностям між тим, що всередині, й тим, що зовні, в матчі проти неаполітанців «портішташ» намагатимуться. Час зробити цей душ менш контрастним! Уродженець тосканського містечка Барга (газетярі цю деталь обігрують під час матчів його підопічних проти «Браги» - мовляв, «Барга vs Брага») Фаріолі сповнений рішучості довести слушність й експортного варіанта своєї тактичної філософії, надто в матчі проти клубу зі своєї батьківщини.

Олексій РИЖКОВ