Нового Мендосу не знайшли, тому ван Леувен і став заручником

Це не було схоже на розставання чи прощальну промову. «Наш план незмінний - продовжувати багато працювати і нарешті почати демонструвати ті результати, на які заслуговують наші вболівальники та наш клуб. Зараз ми перебуваємо не на тому місці, на якому маємо перебувати. Це непроста ситуація, однак ми маємо продовжувати вірити та працювати»: одна з післяматчевих цитат головного тренера «Кривбасу» Патріка ван Леувена після домашнього поєдинку його підопічних проти ЛНЗ.

Програного в одні ворота поєдинку - 0:3. Однак, повторюся, ні натяку про можливу, дуже швидку, як виявилося, відставку, та й взагалі, «ні обіцянок, ні пробачень».

Більше того, в тій післяматчевій промові нідерландського фахівця прозирало розчарування, що погано приховується, і ще менш приховуване роздратування діями своїх підопічних, які, за його ж словами, на «тренуваннях грають, як «Барселона», а насправді нічого не можуть зробити.

А чому не можуть - Патрік докладно розповів у тому ж своєму, як виявилося, останньому інтерв'ю як головного тренера «Кривбасу»: мовляв, футболістам не вистачає елементарної концентрації, організованості та азарту, що й призводить до елементарних помилок у їхньому виконанні.

Про шляхи виходу з «непростої ситуації», а якщо послати куди подалі дипломатичні вишуканості й назвати речі своїми іменами, то «непроста ситуація», що склалася зараз у «Кривбасі», є не чимось іншим, як дупою, причому у профіль, ван Леувеном було сказано вище. «Вчитися, вчитися і вчитися», ну, або «працювати, працювати і працювати».

Неприховане розчарування та роздратування, про яке згадував сам Патрік, виникло не на рівному місці. Після дев'ятого туру криворіжці міцно влаштувалися на останньому місці в таблиці.

Три останні поєдинки «Кривбас» програв (з урахуванням не дограного матчу з «Оболонню»), а востаннє команда вигравала ще на початку серпня (у грі проти «Зорі»), і той виграш залишається поки що єдиною вікторією «Кривбасу» цього сезону.

Привід, щоб бити на сполох у «Кривбасі» щодо «непростої ситуації», справді був, але позиції ван Леувена в команді здавалися досить міцними. У всякому разі, якщо дивитися збоку, і якщо дивитися непосвяченій людині.

Загалом, якщо відкинути лірику, то животіння команди на турнірному дні, куди вона потрапила після класного, не побоюся цього слова блискучого минулого сезону (звісно ж, все відносно), викликає, як мінімум, подив. Бо минулого сезону, нагадаю, «Кривбас» фінішував на сьомому місці, а були моменти, що команда ван Леувена і взагалі очолювала турнірну таблицю.

На тому фініші підопічні «святого Патрика» зупинилися на позначці 53 забитих м'ячі: це третій результат у тому сезоні УПЛ, після «Шахтаря» та «Динамо». Зрозуміло, що вболівальникам цієї команди, а тим більше всім до неї причетним, хотілося продовження банкету, адже тренер у цієї команди - справжній чарівник, а селекційний відділ - справжні майстри своєї справи, здатні з відходів виробництва зліпити кулю.

Адже не біда, що головний креативник «Кривбасу» Мендоса пішов у «Шахтар». Звичайно ж, не біда, адже він пішов аж за три мільйони євро. Араухо в «Полісся» пішов за два мільйони європейських грошей, на переході Парако до «Харкова» клуб заробив ще мільйон.

Ну, і по «дрібницях» (на менш резонансних вихідних трансферах) назбиралося ще майже півмільйона. Шкода, що Дібанго пішов у ЛАСК вільним агентом. На ньому теж можна було заробити пристойні гроші, але пізно кинулися. Проґавили, словом. Нічого, буває. Наука буде.

Це дійсно шалені гроші на футболістах, сумарна вартість яких - трохи більше чотирьохсот тисяч євро. Тобто чистий навар - близько шести мільйонів євро.

Не зупиняємось на досягнутому. Ви всі красені, спортивний і особливо транспортний, ой, вибачте, селекційний відділ, ви справжній маестро, містер ван Леувен! Продовжуйте: кредит довіри - величезний, латиноамериканський і африканський ринки - найбагатші, напевно вдасться знайти і огранити «нового Мендосу» або «нового Дібанго».

І транспортний, тобто селекційний відділ засукав рукави. Було підписано форварда з Танзанії. Було підписано болівійського півзахисника. Венесуельського вінгера теж було підписано. Було підписано центрбека з четвертого дивізіону Нідерландів. А ще - ямайський нападник поповнив стрункі лави «Кривбасу». І португальський захисник також лави поповнив. І ще було організовано кілька подібних трансферів.

Прізвищ при цьому свідомо не називаю, бо ці прізвища навряд чи комусь щось серйозне скажуть.

Та й не мали вони, ці прізвища з четвертих дивізіонів, говорити щось комусь лівому. Ці прізвища стануть відомими вже після «обкатки» та «огранювання», коли пройдуть сувору школу суворого мужика Патріка ван Леувена, який практично з будь-якого Качвеле може справжню футбольну людину зробити.

Однак на якомусь етапі щось пішло не туди. І не так. Чи то серед усього цього четвертодивізійного дна не виявилося й близько «нового Мендоси», чи то методика ван Леувена, яка досі чудово працювала, дала осічку, проте, результат в наявності: «складна ситуація», ну, або дупа в профіль, яка вилилася у тренерську відставку.

Особисто моя думка в ситуації, що склалася, така. Як правило, дублікат завжди гірший за оригінал. Часом помітно гірше. Модель, яка спрацювала один раз, не обов'язково має спрацювати і вдруге. Тим більше, якщо дозволити собі спочивати на лаврах. А в мене таке склалося враження, що ті люди у «Кривбасі», які відповідають за «пошук нових талантів», на хвилі попереднього успіху дозволили собі працювати, м'яко кажучи, «напівсили».

Патрік ван Леувен у «непростій ситуації», що склалася, виявився банальним заручником. Або стрілочником. Він, звичайно, молодець, але аж ніяк не чарівник, а без чарівництва нинішній криворізький «зброд» навряд чи здатний стати командою. Тому й прибрали ван Леувена по-тихому, призначивши «пожежником» колишнього тренера збірної України Олександра Петракова.

Так чи інакше, можемо лише констатувати, що увійти вдруге до тієї ж річки Патріку не вдалося. Великої провини його в цьому немає, але осад все одно залишився.

Хоча я більш ніж упевнений, що в накладі ван Леувен не залишився (у нього залишалося ще понад півтора роки за згодою). Він же іноземець, тому навряд чи підписував, на відміну від наших, порожні папірці…