Трабзонспор: альтернатива для Туреччини

Замалий був, тому погано пам'ятаю протистояння київського «Динамо» з «Бурсаспором» у тріумфальному для динамівців Кубку Кубків-1975 (хоча, звісно, вже в зрілі роки перелопатив купу матеріалу про ті матчі), а ось візит «Трабзонспора» до Києва на початку 1980-х зайшов у пам'ять міцно. О тій порі команда з Трабзона переживала заледве чи не найкращі часи в своїй історії, і в мене звідтоді якось стійко стала асоціюватися з фаворитизмом у клубному турецькому футболі. Тоді мене вразила організованість трабзонців у обороні. Кияни лупали ту скелю, і, зрештою, лише майстерність Олега Блохіна дала змогу її пробити ближче до кінця матчу. Надто того дня мені запам'ятався в складі гостей голкіпер Шенол Гюнеш, зокрема його спокійна, та водночас якась спонукальна манера керівництва обороною. І зовсім не здивувався тому, що з роками він став шанованим тренером. Гру-відповідь по нашому ТБ не показували. Дізналися прийнятний для нашої команди результат (1:1), наші улюбленці пройшли далі, й слава Богу. Роки по тому відшукав у Мережі фрагменти й голи тієї гри, не так уже й просто на тому виїзді було киянам.

Не скажу, що трабзонці опісля якось пропали з радарів. Пригадую зокрема їхню запеклу 2-матчеву баталію з «Дніпром» в єврокубках (наш клуб узяв переконливий реванш за мінімальну виїзну поразку), однак на внутрішній арені команда з більш як 300-тисячного портового міста відійшла в тінь стамбульських грандів. Надалі вряди-годи вистрілювала, однак стабільної серії успішних сезонів, чим хизувалася наприкінці 1970-х - на початку 1980-х, футбольному світу не демонструвала.

Нинішній «Трабзонспор» має амбітність усе ж таки розвести стамбульський коктейль на вищій сходинці турецької Суперліги й принаймні фінансових зусиль для цього не шкодує. Чи до снаги трабзонцям втілення амбітних планів у життя?

Скільки переглянув матчів бордово-синіх цього сезону, стільки ж разів дивувався! Це якась команда-феєрверк, від якої не знаєш яких вибриків очікувати. То поступиться хай міцному, але малодосвідченому «Амедспору», то безваріантно переграє «Галатасарай», то зазнає нищівного фіаско в 2-матчевому протистоянні з угорським «Ференцварошем» (з якоюсь комедією/трагедією вилучень у власному складі, не без участі Руслана Малиновського), то розтрощить захист «Генчлербірлігі». А матчі проти «Самсунспора» та фінського КуПСа - це просто шалений подієвий барвограй! Перемога з великим рахунком у Самсуні знову ж таки супроводжувалася вилученням у складі трабзонців. А у Фінляндії були й феєрія в атаці (в ній вагому участь узяв Мохаммед Салах), і феєрверк трабзонських уболівальників у надзалюдненому виїзному секторі (та такий, що гру довелося зупиняти на певний час!), й відбитий воротарем Андре Онаною пенальті, й ним же проґавлений «сухий лист» у виконанні Петтері Пеннанена (перед тим корнером Онана жартував з одним із гравців КуПСа у воротарському майданчику). Одне слово, кидає команду то в спеку, то в холод. Власне, єврокубковий виїзд до Країни тисячі озер - гарна ілюстрація цього твердження. Й якась підкреслена безпринципність (прихильність до гравців з українськими паспортами сусідить із готовністю зіграти товариську гру з улюбленою командою кремлівського диктатора) - з того самого ряду.

А ймовірний візит до боліт спричинить куди більший холод до трабзонців із боку українських любителів футболу. Втім, тему матчу на болотах розгодинював екстренер бордово-синіх Фатіх Текке, знаний своїм пітерським бекграундом (це, власне, не заважає йому бути легендою «Трабзонспора», адже більша частина його ігрової кар'єри пройшла саме в Трабзоні). А от Томас Райс, який очолив «Чорноморський шторм» після відходу Текке, на цю тему не висловлювався. Хтозна, може, й зійде на пси те дикувате бажання трабзонців відвідати болота. Принаймні думку Арсенія Батагова та Руслана Малиновського - не останніх гравців команди - варто в цьому контексті враховувати.

А як вам назагал зміна тренера вже на початку сезону, й водночас поки що найвищий середньокомандний бал у турецькій Суперлізі, за версією whoscored.com? Врахуйте, що трабзонці перед початком поточного туру розташовувався аж на 5-му місці в таблиці. Одне слово, нинішній «Трабзонспор» - це команда-оркестр, за грою якої цікаво спостерігати, але матчі якої напрочуд складні для прогнозування. Й на кого ставити в сьогоднішньому матчі команди Томаса Райса з «Бешикташем»?!

Усі спроби намалювати цілісну картину гри бордово-синіх цього сезону приречені на невдачу. Володіння м'ячем? Ну, доволі високе (54,7%), але той показник відчутно менший, ніж у прийдешнього опонента - «Бешикташа». Кількість ударів пересічно за гру? За цим показником (14) трабзонці взагалі середняки, яким дуже далеко до стамбульської трійки, надто до «Галатасарая». Втім, лише трабзонці й «Галатасарай» мають ту кількість, що виражається цілим числом, без цифр після коми.

Специфіка забитих голів? Тут трабзонці виправдовують одне зі своїх прізвиськ - «Чорноморський шторм», адже ведуть перед у Суперлізі за голами, забитими в результаті атакувальних комбінацій і розділяють 2-3-тє місця за голами після контратак. Ось стандартні положення зрідка зумовлюють гольовий доробок (тут, як на мене, певну роль відіграє тренерська чехарда, відтак не стабілізувався підхід до виконання стандартів).

Що ще парадоксального? За гарної форми Салаха (лідер чемпіонату за системою гол + пас, другий гравець Суперліги за середньоматчевою кількістю ключових передач, входить до п'ятірки кращих за превалюванням кількості голів над показником xG - 1,84) та його тяжіння до правого флангу (за схеми 4-2-3-1 є правим елементом трійки, що розташовується під нападником) менше з тим, за відсотком атакувальних дій саме з лівого флангу (41) «Трабзонспор» веде перед у турецькій Суперлізі. Й теж, наче на позір, самосуперека, але за детального розгляду закономірність: бордово-сині менше за всіх пропустили в поточному чемпіонаті. Все ж таки Онана - непересічний талант: за середньоматчевими оцінками практично на всіх статистичних порталах відчутно випереджає своїх колег із стамбульських клубів-конкурентів. Мені особисто він запам'ятався ще коли в складі «Аякса» грав у Києві проти «Динамо». Не стільки, власне, своїми діями у воротах (динамівці тоді мало небезпеки створили, більшою мірою, до речі, феєрив Денис Бойко у воротах киян), скільки несамовитою радістю після фінального свистка, адже нульова нічия дала змогу аяксидам продовжити дальший шлях у Лізі чемпіонів.

Та надійність оборони визначає не лише воротар. Секрет криється в схемі з двома опорниками? Можливо. Досвідчений бразилець Фабінью - 2-й у лізі за середньоматчевою кількістю відборів. 3 відбори за матч - предмет гордості 32-річного гравця оборонного спрямування (зазвичай, грає в опорній зоні). Ну, а важливий у тактичних побудовах Райса інший гравець опорної зони Меліх Кабасакаль - абсолютний лідер турецької Суперліги за відсотком точних передач - 95,5. Центрдеф Чібуїке Нваїву неоднораз ставав гравцем матчу. Зокрема, від whoscored.com дістав оцінку 9,1 за виїзний матч проти «Самсунспора», там надто в 2-му таймі довелося добряче попрацювати, захищаючись у меншості проти атак розлюченого суперника. Та й назагал цей нігерієць має середньоматчеву оцінку по сезону, за версією whoscored.com, 2-гу в команді після Салаха. Крім того, нині він є 3-м гравцем ліги й 1-м серед команд першої п'ятірки за середньоматчевою кількістю перехоплень (2). Лівий вінгер Арал Шимшир веде перед у лізі за охайною грою: лише 0,1 порушення пересічно за матч. Виходить так, що практично за кожним важливим компонентом гри в трапезундців (не забуваймо про історичну назву їхнього міста) є непересічний лідер, чи не найкращий у лізі. Й видається, що гра команда виткана з таких ось клаптин. Поки не цілісно? Не цілісно, однак німецький підхід Райса (до речі, захисника за ігровим фахом, може, звідси й певний лад в обороні) може згодом і дати ефект: усе ж таки індивідуальності в складі яскраві.

Під час нещодавньої шахової олімпіади в Самарканді новинні стрічки були сповнені світлин українського гросмейстера Василя Іванчука, який на один із турів вийшов грати у формі якраз «Трабзонспора» й, власне, в інтерв'ю зізнався у своїх симпатіях до цієї команди. Якщо поміркувати над шаховою стилістикою Іванчука та футбольною стилістикою сучасного «Трабзонспора», то й справді можна побачити певну схожість саме в цій, якщо хочете, оркестровості, нестандартності того, що відбувається на шахівниці та поза нею, коли грає Василь Михайлович, та на полі й поза ним, коли грають трабзонці.

Отже, початок тижня (або, як називають понеділок футбольні оглядачі, пізнє закінчення футбольного тижня) обіцяє запеклий герць у Трабзоні. Переконаний, що цікавинок у грі «Трабзонспор» - «Бешикташ» буде вдосталь. Нестамбульська альтернатива для футбольної Туреччини вельми барвиста, а чорно-білі стамбульці теж не цураються феєричності.

Олексій РИЖКОВ