АМОРІМ: «Ми ще не є такою командою, на це знадобиться час»

Головний тренер «Мілана» Рубен Аморім поспілкувався зі ЗМІ після переможного матчу сьомого туру Серії А проти «Аталанти» - 3:2.

- Наскільки сильно ви злякалися наприкінці?

- Ми контролювали гру до 66-ї хвилини. Ми були ближчими до того, щоб забити ще один гол, але коли пропустили, я відчув, що всі - на полі, за його межами й навіть наші вболівальники - втратили впевненість. А коли ця команда не володіє м'ячем, вона дуже страждає. Тому я вважаю, що, з одного боку, це була заслуга «Аталанти», яка почала вірити у свої сили, а з іншого - насамперед наші численні проблеми з контролем м'яча та захистом власного штрафного майданчика.

- Ваш «Мілан» - це команда, яку ми бачили в перші 60 хвилин?

- Ми добре грали протягом 66 хвилин, але я хочу, щоб команда навіть після пропущеного гола продовжувала грати так само. Щоб вона не змінювала свого ставлення до гри. Ми ще не є такою командою, на це знадобиться час. Велика команда - це не та, у якій усі добре грають лише тоді, коли все складається якнайкраще, а потім, коли щось трапляється, навіть не граючи погано, відчувають величезні труднощі як із м'ячем, так і без нього. Я не хочу сказати, що це моя команда. Я хочу команду, здатну впоратися як із позитивними, так і зі складними моментами, а в складні моменти ми справді відчуваємо великі труднощі.

- Рабьо знову заговорив про брак менталітету...

- Рабьо - особливий гравець, і я пам'ятаю, що він сказав абсолютно те саме про національну збірну. А ми говоримо про хлопців, які виграли все, навіть чемпіонат світу. Таке може статися з будь-якою командою. Він сказав те саме і в збірній, і мені це подобається.

Я відчув, що команда не заслуговувала завершувати матч із таким гірким присмаком, із тим відчуттям, яке в нас було наприкінці. Тому справа не лише в менталітеті, а й у тому, що ми відчуваємо, навіть усередині стадіону. Стадіон не виходить на поле, але водночас після першого матчу я відчув, як змінилася атмосфера. Над цим маємо працювати і ми, і наші вболівальники: коли щось трапляється під час матчу, ми повинні продовжувати грати точно так само.

Рабьо дуже емоційний, коли говорить після матчу, і мені справді дуже подобаються емоційні гравці.

- Еступіньяна освистували.

- Таке трапляється і в інших клубах: іноді вболівальникам не надто подобаються певні гравці. Ми повинні допомогти Еступіньяну, а також допомогти вболівальникам зрозуміти, хто такий Еступіньян. І я можу запевнити вас, що Еступіньян дуже наполегливо працює.

Він гравець, який виступав в АПЛ, і я можу гарантувати вам, що наприкінці трансферного вікна в нас був список клубів, які хотіли його підписати. Але я сказав «ні». Тому я хочу, щоб уболівальники знали: це моя відповідальність. Він грає, тому що саме я обираю Еступіньяна, оскільки вірю в нього й переконаний, що він буде справді важливим для нашої команди.

Але я зрозумів це відчуття ще після першого матчу. Нам просто потрібно допомогти Еступіньяну, адже ми команда: якщо хтось із наших партнерів страждає через це, то вся команда страждає разом із ним і підтримує його.

- Чи був також фізичний спад?

- Ми добре грали протягом 60 хвилин. Я не скажу, що все сталося лише через втому, адже за хвилину до цього, коли все складалося добре, гравці не були втомленими, а потім ситуація повністю змінилася. Тому це насамперед психологічний чинник: лише в цей момент ти усвідомлюєш, наскільки втомився, тим паче що «Аталанта» почала вірити у свої сили.

Це футбол, і сьогодні на «Сан-Сіро» ми побачили, що таке футбол: прекрасні моменти й дуже складні моменти - усе це частина гри. Зміни не відбудуться за одну ніч: у нас будуть позитивні моменти й складні періоди. Нам потрібно лише залишатися конкурентоспроможними, і якщо нам вдасться здобувати результат навіть у такі моменти, то все гаразд.