Півзахисник Оболоні: «Вони контролювали м’яч, а ми контролювали простір»

Півзахисник «Оболоні» Андрій Маткевич поділився емоціями від перемоги над «Вересом» (2:0) у матчі 9-го туру УПЛ, яка стала для команди першою в сезоні.

- Матч із «Кривбасом» не дограли, але на табло була ваша перевага. Сьогодні перемогли. Як для вас минуло повернення «Оболоні» на «Оболонь-Арену»?

- Звичайно, набагато приємніше й легше грати при своїх уболівальниках, на своєму полі, на своєму стадіоні. Тут атмосфера зовсім інша, ніж на виїзді.

- Поговорімо про перший гол, забитий після стандарту. У трансляцію потрапив момент, коли ви дивитеся на Суханова й показуєте йому назад - мовляв, подавай туди. Він подає, і Ломницький забиває. Що це була за комунікація? Розкажіть детальніше.

- Ми це награвали на тренуваннях. Усе спрацювало. Сергій дуже гарно подав, а хлопці розібралися й забили.

- Не хотілося вже бігти йому назустріч?

- Ні, хотілося, але він ухвалив рішення подати туди.

- Я так розумію, у той момент він хотів розіграти щось схоже на те, що ви робили з «Кривбасом»?

- Не будемо розкривати всього. Так, ми хотіли розіграти комбінацію, але зрештою вирішили діяти саме так. Добре, що так вирішили й забили гол.

- Назарій сказав, що цей варіант кутового ви готували буквально вчора на тренуванні.

- Так, готували. І все вийшло.

- Вітаємо із забитим м'ячем! Коли суперник залишився в меншості, а рахунок був 1:0, здалося, що «Верес» навіть занадто багато працював із м'ячем як для команди, яка грає вдесятьох проти одинадцятьох. Ви відчули цей момент? Здавалося, що легше від чисельної переваги вам не стало.

- Я б так не сказав. Розумієте, вони контролювали м'яч, а ми контролювали простір, який був у них за спинами. Ви бачили, як добре ми вибігали в атаки й скільки мали моментів. Дуже багато! Могли забивати ще не один м'яч.

- Сьогодні ви персонально набігалися сповна. Було враження, що ви взагалі не вимикалися з гри: постійно вперед, потім назад.

- Звичайно, хотілося ще більше дати команді, викластися на максимум. Хотілося віддати всі сили, щоб наприкінці просто впасти на поле.