Нічого особистого – лише бізнес. Що стало з Усиком за 7 років у важкій вазі

21 липня 2018 року. Олександр Усик щойно вперше став абсолютним чемпіоном світу у першій важкій вазі та першим в історії володарем трофею імені Мухаммеда Алі, який вручається переможцю турніру WBSS.

Українець у домінуючому стилі розбив Мурата Гассієва та остаточно зачистив крузервейт. Вже відразу в рингу інтерв'юер ставить Олександру питання про можливий перехід у надважку вагу. Усик не відкидає цей варіант, але зізнається, що для початку потрібно подумати та відпочити.

Потім був бій з Тоні Беллью в листопаді того ж таки 2018 року, а після тривала пауза і все ж таки перехід в інший дивізіон. Новий розділ у кар'єрі розпочався 12 жовтня 2019 року і як же він поміняв Олександра і все його життя.

Жилетка АТБ та сумніви експертів

Після тотальної зачистки крузервейту і завоювання там всього, що тільки можливо, Усик все ж таки вирішив перейти в суперважку вагу. У якому статусі він перебирався сюди? Як один з найталановитіших боксерів покоління? Безперечно. Як суперзірка? Мабуть, ні. Чи були гарантії, що Олександр у тяжах буде успішним так само, як у крузервейті? З цього приводу багато хто висловлював сумніви.

Справа в тому, що перша важка вага вже багато років не була (та й зараз це майже так само) притулком зірок першої величини. Тому ніякі перемоги не могли тут прокачати Усика до рівня умовних Кличко, Мейвезера, Пакьяо чи Канело Альвареса. Відповідно і гонорари тут були зовсім не ті, що проглядалися у хевівейті.

Що стосується перспектив, всі в один голос визнавали клас Олександра, але багато хто сумнівався, що його габаритів, підборіддя і ударної потужності вистачить для королівського дивізіону.

Таким чином, свій наступний крок у професійній кар'єрі Усик робив, якщо трохи перебільшити, чи не в статусі темної конячки. Світ його знав, але не розумів, яким він буде у тяжах. Олександр був успішним, але не був мільйонером калібру зірок перших величин світового боксу. Крім іншого, він не був розкручений як бренд на всіх популярних ринках.

У Усика ніколи не було браку дотепності та почуття гумору, але все ж, тоді його англійська значно кульгала і медійно він просідав. Тож не дивно, що в ті часи Олександр був максимально скромним, якщо не сказати більше.

Це підтверджувалося всіма зовнішніми ознаками. Якщо ми перенесемося безпосередньо в день дебюту Олександра в хевівейті, то це підтвердиться багатьма даними.

12 жовтня 2019 року. Чикаго (штат Іллінойс). Тут організований вечір боксу, який у рейтингу BoxRec на даний момент оцінюється у дві зірки.

Суперником українця став маловідомий ветеран Чазз Уізерспун, який виходив на двобій на короткому повідомленні. На арені було трохи більше 9000 чоловік. Сам Олександр виходив у ринг не в одному з тих дорогих костюмах, у яких виходить на бої зараз, а в жилеті з логотипом одного зі своїх спонсорів - АТБ.

Знаєте, такі атрибути, а також порівняно невелика кількість глядачів створювала чи не лампову атмосферу і лише наштовхувало на думку про те, що Олександр цілком свій хлопець, який цінує кожного глядачі та кожну людину у своєму оточенні.

Що стосується безпосередньо бою, то Уізерспун не створив Олександру суттєвих проблем, донісши до мети лише 21 удар із 210 викинутих. Усик комфортно перебивав опонента і Чазз відмовився продовжувати після сьомого раунду. Проте враження від поєдинку були неоднозначними. Багато хто вказав на те, що Олександр не зміг нокаутувати вікового суперника, який вийшов у ринг на короткому повідомленні.

Сам Уізерспун підливав олії у вогонь і додав, що не відчував ударів суперника, а відмовився від продовження лише через просідання у витривалості. Резюмуючи, для багатьох так і залишилося загадкою, яким буде Олександр у новій для себе вазі.

Відповідь на це питання мала дати вже наступна сутичка - з Дереком Чісорою. Поєдинок мав відбутися у травні 2020 року, але через обмеження часів пандемії бій довелося перенести та провели його вже 31 жовтня 2020 року.

Той поєдинок, якщо відкидати недавню сутичку з Верховеном, став для Усика найскладнішим у професійній кар'єрі після переходу у надважку вагу. Дерек у властивій собі манері постійно йшов уперед, напирав і нав'язував суперникові бійку.

Українець ще з часів аматорської кар'єри не любив боксувати з такими опонентами і відчував у таких боях дискомфорт. Не винятком став і той раз. У другій половині бою Дерек втомився і Олександр виправив ситуацію, проте це все ще було дуже важко. По завершенні 12 раундів усі судді віддали перемогу в кут українця - 117:112 та двічі по 115:113, проте сам Чісора був упевнений, що його в тій сутичці пограбували.

Загалом же той бій залишив фанатам Усика неприємний післясмак. Багато вболівальників справді стали сумніватися в тому, що Олександру вистачить ударної потужності у цьому дивізіоні, адже часом він доносив до Дерека важкі серії, але той не лише залишався на ногах, а й продовжував напирати. Все це ставило питання про те, як Усик має намір справлятися з боксерами вищого рівня.

Що стосується гонорару, то за цю сутичку Олександр отримав трохи менше $2 млн фіксованого гонорару, без урахування продажів платних трансляцій, далеко не космічний чек.

Загалом, перші два роки у хевівейті вийшли для Усика не найпростішими і не надто багатими на великі події. Питання про статус Олександра залишалися відкритими і відповіді на них потрібно було отримати вже в найближчі кілька років.

Зліт, абсолютне чемпіонство та новий статус в Україні

Найяскравіший етап кар'єри у хевівейті Олександр Усик, на мою думку, провів з вересня 2021 року до травня 2024 року. У цей період він двічі розібрався з Ентоні Джошуа, зупинив Деніела Дюбуа і став абсолютним чемпіоном світу, вперше здолавши Тайсона Ф'юрі.

Саме в цей період у професійному боксі на повну розмову заговорили саудівські інвестори і робити великі бої стало простіше.

Напередодні першої сутички з Ентоні Джошуа більшість експертів ставили на британця. До речі, тут нескромно згадаю, що я був одним із тих, хто майже не сумнівався у перемозі Усика і згодом вгадав.

Тим не менш, скептики знову сумнівалися в ударній потужності українця, можливості тримати свій божевільний темп за додаткових кілограмів і, звісно, стійкості підборіддя. Усик у першому бою буквально зводив Джошуа до школи і заробив близько $4 млн фіксованого гонорару. При цьому отримана сума за відсоток від продажу платних трансляцій не розкривалася.

Як би там не було, стороною А в тій сутичці був Джошуа і британець гарантовано отримав близько $ 20 млн. Але, підписуючи контракт на перший бій, Олександр та його блискуча команда в особі Олександра Красюка та Егіса Клімаса чудово розуміли, що у разі перемоги та домовленості про реванш суми будуть зовсім інакші.

Зрештою перемога над Джошуа дала Усику не лише статус чемпіона світу за версіями WBA Super, WBO, IBF, а й звання реальної зірки хевівейту, затьмарити яку буде нетривіальним завданням.

Саме тоді добре проглядалася і менеджерська робота команди українця, і сам талант Олександра притягувати до себе публіку. Про нього заговорили всі, і він увійшов до когорти по-справжньому елітних зірок світового боксу. Здавалося, все йшло шикарно, але у боксера все ж таки була одна проблема, яка дошкуляла йому буквально з самого початку професійної кар'єри. Неоднозначне ставлення до нього з боку співвітчизників.

Усик, будучи вихідцем із Криму, після окупації півострова у 2014 році з боку РФ постійно змушений був відповідати на питання про своє ставлення до тих подій. Виходило так, що не всім ці відповіді подобалися. Олександр намагався уникати конкретних формулювань і пом'якшував там, де це можна було зробити.

Проте потім стався 2022 рік. Тут Олександр Усик практично одразу продемонстрував свою позицію та довів усім, що колишні претензії на його адресу були практично безпідставними. З цього моменту боксер перетворився не просто на одного із зіркових українських спортсменів, а буквально на амбасадора країни на міжнародній арені.

Путінська війна проти України, як не парадоксально, надала Усику абсолютно нового статусу, який він несе досі. Благодійний фонд Usyk Foundation у цей момент набув зовсім іншого розмаху і почав займатися безліччю не тільки гуманітарних питань, а й тих, які пов'язані з потребами армії.

Громадське навантаження Олександра зросло в рази - тут і зустрічі з ветеранами, спілкування з військовими та людьми, які постраждали від війни та багато іншого. Усик і зараз продовжує надихати співгромадян і своїми перемогами дарує всім позитивні емоції у такий скрутний час.

Сам він згодом зізнавався, що в перші дні після вторгнення також думав про те, щоб вступити до лав ЗСУ, але після все ж таки прийняв рішення приносити користь країні іншим чином.

Перший бій після початку повномасштабної війни Усік провів у Джідді, це був реванш з Ентоні Джошуа. Тут Олександр виходив у ринг в українських кольорах із написом на футболці Colors of Freedom, у цей мерч була одягнена і вся його команда.

З цього моменту чітко простежується лінія Олександра на інформування всього світу про стан справ у країні. Щодо самого бою, то й у другій сутичці Усик впевнено впорався з Джошуа і тепер захистив титул чемпіона світу. На відміну від першої битви він заробив $40 млн плюс відсоток від продажу. Це був перший випадок, коли Олександр отримав таку велику суму грошей.

На черговий тріумф Усика відреагував і Володимир Зеленський. Президент країни відзначився наступним повідомленням.

«Україна повертає своє! Чемпіонські титули WBA, IBF, IBO, а також WBO знову, як і належить, належать українцям! Саню, дякую!», - написав глава держави.

Популярність Усика продовжувала зростати і тепер на бій з ним вишиковувалися в чергу. То справді був період, коли його зірка реально засяяла.

Наступний бій боксера відбувся в серпні 2023 року і тепер уже він сам, як сторона А в будь-яких переговорах, вибрав місцем його проведення Польщу, де за нього могли б прийти повболівати безліч українських громадян, які постраждали від війни.

У суперники Олександру дістався молодий та амбітний Деніел Дюбуа. Здається, всі пам'ятають ту сутичку і падіння в п'ятому раунді після удару нижче пояса, які недоброзичливці українця трактують як удар по корпусу і нокаут. Як би там не було, після того епізоду Усик встав і розмотав британця, змусивши того капітулювати у дев'ятому раунді.

У цьому випадку гарантований гонорар Олександра склав $6 млн, але тут треба враховувати і статус суперника, який не мав того ж статусу, що Джошуа.

Після цього, після багатьох років переговорів і кількох відмін все ж таки відбувся поєдинок Олександра з Тайсоном Ф'юрі, який приніс українцеві куди більший дохід. У травні 2024 року Усик у костюмі Гетьмана вийшов у ринг і став абсолютним чемпіоном світу, відібравши у британця пояс WBC, якого не вистачало до об'єднання всіх поясів.

Олександр став першим боксером після Евандера Холіфілда, якому вдалося стати абсолютом у першій важкій і суперважкій вазі. Крім того, він став першим боксером в історії, який підкорив це досягнення в епоху чотирьох поясів.

Це було абсолютно легендарно з погляду спортивної складової та, безумовно, це була фінальна точка у прориві Усика на вершину королівського дивізіону. Українець став тим, хто зачистив найелітнішу вагову категорію та вийшов на плато своїх можливостей.

Зачистка старої команди або, коли успіх стає проблемою

Отже, 2024 остаточно зняв всі питання про можливості Усика. Всі ті, хто продовжував вірити у випадковість його успіхів і сподівався те, що Фьюрі його зупинить, сильно помилилися.

Реванш із Циганським Королем відбувся в грудні того ж 2024 року і знову команда Олександра, як і після першого бою з Джошуа, вибила своєму клієнту набагато класніші умови. Якщо за першу сутичку з Ф'юрі Усик гарантовано отримав $38 млн, то за другу вже $114 млн, що стало абсолютним рекордом у його кар'єрі.

Усик знову переміг Ф'юрі, але при цьому вже не був абсолютом. Справа в тому, що на той час він відмовився від пояса IBF, який дістався Денієлу Дюбуа, що й призвело до другого бою з нокаутером.

Ще одна сутичка з Дюбуа, по-перше, знімала б багато питань про приснопам'ятний удар нижче пояса, по-друге, дозволяла Олександру домогтися ще одного історичного досягнення - стати абсолютом у хевівейті вдруге в кар'єрі і втретє в цілому.

Бій із Дюбуа пройшов односторонньо. Усик нокаутував Деніела вже в п'ятому раунді і це було неперевершено. Цього разу Олександр заробив $132 млн, і таким чином знову оновив рекорд доходів за одну сутичку.

Проте було у всій цій історії і щось неприємне. За кілька тижнів до бою Усик та його багаторічний промоутер Олександр Красюк оголосили про припинення співпраці. Формально їхній контракт був завершений давно і якийсь час вони працювали фактично на довірі. Але й цій історії настав кінець. Публічно причина такого рішення не розголошувалась, але за висловлюваннями Красюка було зрозуміло, що все пройшло не дуже й безхмарно.

Менеджер після реваншу Усіка і Дюбуа зізнався, що вже радив своєму екс-клієнту завершити кар'єру, бо більшого досягти у цьому спорті просто неможливо. Крім того, Красюк ясно давав зрозуміти, що Олександр залишив біля себе не зовсім тих людей.

Особливо це стало зрозумілим після попереднього бою Усика, коли той здобув дуже складну перемогу над Ріко Верховеном. Тоді Олександр вийшов у ринг без свого багаторічного тренера Юрія Ткаченка, покладаючись на підказки Єгора Голуба та Сергія Лапіна. Коли Красюка попросили прокоментувати цю ситуацію, він був практично категоричним.

«Де був тренер Усика з попередніх боїв? Він пішов. З тієї ж причини, що ми з Егісом Клімасом», - говорив менеджер.

На уточнююче запитання про те, чи оточив себе боксер новими людьми, які у всьому з ним погоджуються, Красюк відповів лаконічно: «Людьми, які у всьому з ним згодні і кажуть, що він найкращий».

Тоді й стало зрозуміло, що фактично Усик зачистив усю команду, з якою вийшов на вершину. Поруч не залишилося ні Красюка, ні Клімаса, ні Ткаченка. Причини всіх цих кадрових пертурбацій не розкриваються. Однак є різні версії. Нещодавно екс-суперник Олександра Маріс Брієдіс, посилаючись на свої джерела, заявив, що розставання з Ткаченком сталося через фінансові розбіжності.

У команді Олександра спростували цю заяву, але слух таки пішов і обговорюється досі. Хтось каже, що Усік, залишившись без старої команди, не завжди приймає зважені рішення, що може статися з кожною людиною, на яку впав такий масштаб слави.

У цих умовах фахівці у своїй справі калібру Клімаса та Красюка були б гарною противагою та тими людьми, які не боялися заперечити зірці, але...

Ефект від змін у команді став особливо помітним після дуже невиразного бою з Ріко Верховеном, а тепер і поневірянь у пошуку суперників. Буквально днями пройшла інформація, що вже фактично підтверджений бій із Деонтеєм Уайлдером зірвався через фінансові вимоги команди українця. Інсайдери стверджують, що оплачувати запит на гонорар відмовилися навіть Дейна Уайт і Туркі аль-аш-Шейх, які, при розкручуванні Zuffa Boxing, зазвичай не шкодують коштів.

Що це, якщо не провал менеджмента? Зараз же пішли чутки про можливий бій Олександра з Девідом Бенавідесом. За цією ситуацією потрібно стежити окремо, але поки що можна сказати, що статус суперзірки коштував Усіку дуже дорого.

Так, зараз це не той хлопець, який бере участь сторони В, веде переговори з позиції людини, яка тільки-но має про себе заявити. Однак тепер Усик - це про бізнес. Тільки бізнес та нічого особистого. Мабуть, цією тезою були зумовлені і чистки в команді.

Якщо прийняти цю гіпотезу, як даність, то можна сказати, що домінування в хевівейті і перетворення на повноцінну зірку коштувало йому втрати тих людей, які були з ним із самого початку шляху, ще з часів першої важкої ваги.

Так, Олександр став пізнаваним у всьому світі, тепер його приймає навіть Дональд Трамп, усередині країни хтось навіть сватає його у президенти чи хоча б просто як мінімум у політику. Але за всім цим блиском, за всіма величезними гонорарами та іншими атрибутами лакшері-життя, здається, ми втратили того простого хлопця, який виходив у ринг уже далекого 2019 року в жилетці з лого АТБ і робив свої перші кроки в суперважкій вазі.