Пілот Ф1 подолав 322 км на велосипеді між Гран-прі: «Найепічнішою була ніч»

Пілот команди Каділлак Валттері Боттас поділився враженнями від незвичної подорожі між етапами Формули-1 в Азії. Після завершення Гран-прі в Малайзії фінський гонщик вирішив відмовитися від стандартного авіаперельоту та дістатися до Сінгапуру на велосипеді.

У неділю одразу після гонки в Сепангу Боттас проїхав 56 кілометрів до Порт-Діксона, а протягом понеділка та вівторка подолав основну дистанцію у 322 кілометри, діставшись до Джохор-Бару. У середу пілот завершив останній 40-кілометровий відрізок шляху до Сінгапуру. Фін підкреслив, що графік маршруту був ретельно прорахований для повноцінного відновлення сил перед виснажливим вікендом на міській трасі, а сама подорож допомогла акліматизуватися до високої температури та вологості.

«Я, очевидно, не робив би цього, якби знав, що це зашкодить моїм виступам».

«Кількість поту за ці дні була вражаючою. Але ти точно звикаєш до спеки. Тож це, сподіваюся, трохи мені допоможе».

«Здається, Тіффані (партнерка Боттаса) згадала про це як жарт: «гей, ти міг би просто доїхати звідти на велосипеді, це не так далеко». Потім я такий: «хм, можливо, я міг би». Мені, звісно, довелося перевірити дистанцію, стан доріг, таймінги, а потім просто скласти чіткий план на кожен день».

«Усі маршрути були сплановані. Я також розрахував, щоб 2 більші дні припали на понеділок і вівторок, аби вони не були занадто близько до гоночного вікенду».

«Якби я зробив великий заїзд, скажімо, у середу, це вже могло б зашкодити моїй п'ятниці з точки зору відновлення. Учора врешті-решт була коротка поїздка для відновлення. Сьогодні я можу провести легкий день».

«Я бачив кількох змій, через яких трохи хвилювався, але насправді вони були досить спокійними. Вони просто займалися своїми справами. Я бачив одну кобру та одного пітона, які просто перетинали стежку переді мною. Бачив кількох із тих великих ящірок, яких ви також бачите тут, одна була просто на стежці. Мені довелося перестрибнути через неї на велосипеді, тому що я помітив її в останній момент».

«За мною гнався 1 собака, я застряг за групою корів на одній маленькій стежці. Зрештою вони відійшли. Найдикішою частиною була нічна поїздка в джунглях. Шум там такий, що розум починає грати з тобою в ігри: «що там за межами? хто знає, що там є?». Але потім тобі просто потрібно продовжувати тиснути та їхати далі. Їзда з ліхтарями вночі в лісі була, мабуть, найепічнішою частиною».