ДЖОКОВИЧ: «Пекін завжди був для мене щасливим місцем»

Легендарний сербський тенісист Новак Джокович провів прес-конференцію після перемоги на хардовому турнірі ATP 500 у Пекіні, Китай.

У фіналі Джокович зустрічався з австралійцем Алексом де Мінауром. Матч між тенісистами завершився достроково через зняття де Мінаура.

- Вітаємо з успішним тижнем. Коли ви приїхали до Пекіна, ще до початку турніру, з яким настроєм ви підходили до змагань і чого очікували від себе? А тепер, коли ви завоювали титул, що ви відчуваєте зараз?

- Насправді я прилетів сюди досить рано - у суботу, понад десять днів тому. Я справді хотів привести себе в належну форму та підготуватися якнайкраще, щоб провести такий тиждень, який, на щастя, у мене й вийшов. Я хотів продовжити свою переможну серію.

Пекін завжди був для мене щасливим місцем. І залишається ним. Я завжди маю високі очікування від самого себе. Цілі та бажання завжди високі, особливо в місці, де я раніше ніколи не програвав.

Мене не було тут 11 років. Цей рік був сповнений боротьби та труднощів, після фіналу Australian Open у мене було не так багато хороших результатів. Так, я не знав, як почуватимуся, тому що американська серія турнірів була жахливою з погляду відчуттів на корті, здоров'я та фізичного стану.

Мушу сказати, що й у деяких матчах тут мені було важко. Але мені вдалося подолати ці труднощі, по-справжньому заглибитися в себе та переломити хід кількох матчів.

Звісно, я дуже пишаюся своїм досягненням тут. Воно прийшло в найкращий можливий момент - додало мені впевненості та стало доказом того, що я все ще здатен грати на найвищому рівні. Перемогти трьох гравців топ-10 за три дні поспіль - велике досягнення.

Я дуже радий.

- Ми розмовляли з уболівальниками, які приїхали з інших частин країни спеціально для того, щоб подивитися на вашу гру. Вони розповідали, наскільки щасливі бути тут у такий особливий момент. Що робить китайських уболівальників особливими для вас? І чи хотіли б ви щось їм сказати?

- Я хотів би ще раз висловити вдячність за неймовірну підтримку. Чесно кажучи, китайські вболівальники, мабуть, найдивовижніші тенісні фанати з усіх, яких я зустрічаю в усьому світі.

У цій країні мене завжди дуже сильно підтримували. Цього року це було просто неймовірно, чесно кажучи. Мене не було тут 11 років. Я не знав, чого очікувати. Я припускав, що буде позитивна атмосфера та хороша взаємодія з уболівальниками. Але я не очікував, що стадіон буде заповнений на кожному моєму матчі, починаючи з першого кола, і що люди будуть настільки щасливі та захоплені тим, що я знову тут і граю перед ними.

Безумовно, найкращу підтримку за межами Сербії я отримую саме тут, у Китаї. Кількість подарунків, які мені дарують, скільки часу люди готові витратити заради можливості хоча б недовго поспілкуватися зі мною, очікування біля готелю, тенісного клубу, стадіону - це справді неймовірно.

Я завжди намагаюся нагадувати собі, наскільки це особливо і наскільки мені пощастило. Так, це також пояснює, чому я добре граю в Китаї, чому мені тут так комфортно. Люди змушують мене почуватися китайцем, ніби я граю вдома. Залишилося лише вивчити китайську мову та отримати паспорт - і все буде чудово (усміхається).

- Можливо, останні два матчі з боку виглядали легкими. Але в матчі із Сашею [Звєрєвим] ви поступалися сетом. У другому сеті за рахунку 4:4 і 30:30 ви вийшли до сітки, і він вас обвів. По суті, ще одне програне очко - і ви могли опинитися за крок від вильоту з турніру. Потім ви знову виконали подачу з виходом до сітки, відіграли брейк-пойнт і зрештою виграли матч. А тепер ви чемпіон турніру. Це дивовижно, тому що протягом двох десятиліть ви робили подібне у фіналах турнірів Grand Slam проти Роджера [Федерера] та Рафи [Надаля]. Тепер проти гравців, які майже вдвічі молодші за вас, ви демонструєте той самий характер, що й протягом останніх 20 років. Як вам вдається продовжувати робити це через стільки років?

- Гарне запитання. Дякую, що сформулювали його саме так.

Наполегливість - це не те, з чим ти народжуєшся. Її потрібно формувати. Її необхідно розвивати. І вона розвивається саме в ті тижні та дні, коли ніхто за тобою не спостерігає.

Коли всі дивляться на тебе на корті, вони, звісно, або захоплюються, або критикують. Кожен, мабуть, дивиться на те, що відбувається, зі своєї точки зору та має власну думку про те, як ти граєш, що мав зробити і як саме мав вчинити.

Суть у тому, що індивідуальний вид спорту, такий як теніс, вимагає стовідсоткової самовіддачі та відданості. І йдеться не лише про тренування, а й про весь спосіб життя.

За всієї поваги до інших видів спорту - існує безліч неймовірних видів спорту, я й сам великий спортивний уболівальник, - але мені здається, що такого спорту, як теніс, більше немає.

Якщо якогось дня ти погано почуваєшся - ти вилітаєш. Ти не можеш сісти на лаву, щоб замість тебе вийшов хтось інший і замінив тебе.

Це ще й досить жорстокий вид спорту, тому що тут діє система на вибування. У нас є лише один турнір на рік - Підсумковий турнір у Турині, де використовується груповий формат. Усі інші турніри проходять на вибування. Якщо ти програв у першому колі через те, що цього дня погано спав, отруївся або сталося щось інше, - ти програв і вилетів. Але саме це робить наш спорт настільки вимогливим і настільки особливим.

Тож, якщо дати розгорнуту відповідь, думаю, вся справа в наполегливості, відданості справі й тому самому дусі - ніколи не здаватися, який завжди залишається зі мною.

Коли я перебуваю на корті, незалежно від того, хто стоїть по інший бік сітки, я нічого не віддаю просто так. Я справді змушую себе доходити до самої межі, особливо коли граєш фінал великого турніру перед заповненим стадіоном.

Так, я завжди відчуваю додатковий тиск і значущість того, що відбувається, а також розумію, у якому привілейованому становищі перебуваю, виходячи на корт будь-якого турніру в будь-якій точці світу. Особливо в останні, скажімо, п'ять років. Є щось дуже особливе в тому, щоб виходити на корт, будучи тим, ким ти є. Люди очікують, що ти покажеш свій найкращий теніс. Це також додає відповідальності.

Це слугує додатковою мотивацією. Але якщо ти почуваєшся не найкращим чином, це може стати й додатковим тягарем. Ти можеш відчувати величезний тиск на своїх плечах.

Але мені судилося займатися саме цим. Я справді вірю, що Бог дав мені цю можливість і талант, щоб я став тим, ким є, і опинився там, де перебуваю зараз. Я вдячний. Я намагаюся максимально реалізувати свою місію та свій потенціал.

Люди, як уже було сказано, приїжджають з усього Китаю або з усього світу, щоб, можливо, єдиний раз у житті побачити твою гру. Кобі Браянт часто говорив про це. Він завжди хотів виходити й грати, тому що серед глядачів напевно є хоча б одна людина, яка, можливо, прийшла подивитися на тебе єдиний раз у своєму житті.

Ти граєш не лише для себе. Ти граєш для людей, для спорту. Якщо ти зірковий гравець, то несеш на собі набагато більше.

- У вас приголомшлива статистика на China Open, як і загалом досвід виступів у Китаї. Трохи відволічемося від тенісу. Чи є щось у китайській культурі, з чим ви хотіли б познайомитися ближче в майбутньому?

- Так, безумовно. Я дуже поважаю китайську культуру та традиції. Насправді я зупинився в готелі, який розташований зовсім поруч із Літнім палацом. Я ходив туди щодня (усміхається). Я не жартую. Щодня. Це стало частиною мого розпорядку - прогулянка територією Літнього палацу.

Там багато людей, так. Я одягаю кепку та окуляри, бігаю або просто гуляю, досліджую природу. Я люблю пагорби. Просто перебувати серед природи та дерев - для мене це хороший спосіб розпочати день, хороша прогулянка.

Але Літній палац - це набагато більше, ніж просто природа. Це приголомшливе місце з неймовірною історією та традиціями. Це відчувається буквально на кожному кроці, зважаючи на те, скільки великих династій правили цією країною.

Мені дуже цікава китайська культура. Так було завжди. Традиційна китайська медицина - один із моїх улюблених напрямів у питаннях медицини та турботи про здоров'я. Я також практикував деякі давні практики, наприклад цигун.

Я великий шанувальник Китаю. Справді. І повторюся: подібні результати не є несподіванкою. Це не випадковість. Усі ці речі доповнюють одна одну та допомагають мені почуватися тут справді добре.

- Коли ви тільки прилетіли до Пекіна, багато вболівальників думали, що, можливо, це ваш останній приїзд сюди перед завершенням кар'єри. Можливо, поки що зарано про це говорити. Чи хотіли б ви ще раз повернутися до Пекіна, щоб продовжити свою безпрограшну серію? Чи цей турнір може стати для вас останнім тут?

- Побачимо (усміхається). До Пекіна я точно повернуся. А от у якій ролі та яким чином - поки що не знаю (усміхається). Якщо чесно, поки що не знаю.

Зараз я не будую планів настільки далеко наперед. Я радше орієнтуюся на те, як почуваюся, наскільки добре граю і як швидко здатен відновлюватися. Мій календар зараз досить сильно змінюється. Він уже не настільки чітко визначений, як це було протягом 20 років.

Але до Китаю я точно повернуся. Побачимо. Не знаю, чи гратиму на турнірі. Мені б хотілося. Зараз рік - це досить великий термін для мене, щоб розуміти, яким буде мій розклад.

Але так, мені також хотілося б, щоб моя безпрограшна серія так і залишилася безпрограшною. Було б чудово.