Занизька стеля можливостей. 10 думок після матчу України та Угорщини

Регулярно читаю про те, що збірна України має якщо не поганих, то щонайменше недостатньо хороших нападників. Але за 4 матчі цієї міжнародної паузи команда забила двічі, і обидва ці м'ячі - саме від її форвардів. Тож давайте перевернемо питання: а чому не відзначається ніхто окрім нападників? Чому інші збірні мають результативних півзахисників та захисників, а ми - ні? Маємо у ЛН недобір у півтора голи за xG на команду (награли на 3.5, але забили тільки 2), але наші форварди відіграли майже «в нуль»: 2.1 xG на п'ятірку, 2 точних удари. Питання до реалізації інших. Конкретно вчора у зонах завершення опинялися зокрема Циганков та Велетень - і марнували свої нагоди. Коментатори наших матчів під час цієї міжнародної паузи регулярно нагадували, що «цей футболіст має поставлений дальній удар», але у підсумку ми забивали лише зблизька. Проблема не у нападниках.

Про проблеми, нападників і не тільки - в абзацах із навіяними вчорашнім поєдинком думками нижче.

1. Хороший склад на матч. Насправді навіть так: майже безальтернативний. Не розумію негативу, який був від уболівальників щодо вибору стартової 11-ки. Бондар справа - прямо-таки погано, а Забарний, доки нема Матвієнка, життєво необхідний у центрі - отже, на фланзі з опцій лише Крупський. Ліві захисники закінчилися, між Міхавком та Драмбаєвим вибір на важливий матч ніби простий. Нема активного попереду лівого оборонця? Потрібен здатний давати ширину вінгер - ось вам Велетень. Бражко не переконав раніше - пара Назарини та Очеретька була оптимальною. Пономаренко та Краснопір - найбільш ціпкі нападники у нашому ростері. На матч із суперником, проти якого доведеться саме чіплятися за круглий та боротися. Логічно? Логічно. Кращого складу вигадати на поєдинок Мальдера просто не міг.

2. Збірна як ніколи цінувала володіння. Нарешті спроби знайти баланс між ухваленням швидких рішень та проведенням затяжних атак. Це одна з ключових задач Мальдери у збірній на найближчі місяці - навчити команду розуміти, коли варто ризикувати. У перших матчах ми побачили збірну Україну, яка намагається якнайшвидше доставити круглий у небезпечні зони. І якій це регулярно не вдається. Багато спроб загострень - багато втрат. А тут - контроль м'яча, вичікування - а вже після цього спроба зіграти небезпечно. Ще й без надмірного перекату туди-сюди. У першому таймі вчорашнього матчу збірна, здається, нащупала свою гру. Свій темп. Свій баланс ризику у роботі із м'ячем. Найкращий тайм з круглим у ногах у виконанні збірної за ці 4 матчі. Але так і не забили.

3. Ми возили угорців до перерви. Так, як їх не возив досі ніхто у цій Лізі націй. Статистика ударів вказує на відносно скромну перевагу, але ж очі не брешуть. Саме ми відбирали м'яч у суперника прямо у його штрафному майданчику. Що це таке взагалі? А що, ми навіть ось так можемо? Роками ми говорили, що збірна України не здатна на пресинг, бо заслабкий склад, а тут виявилося, що цілком собі здатна. Угорщина ледь не всі 45 хвилин не могла навіть спокійно центр поля перейти. Цифра тайму: у суперника 0 дотиків до круглого у нашому штрафному майданчику. Жодної небезпеки біля воріт Трубіна, той навіть можливості оцінку собі «накрутити» від статистичних порталів не мав. Угорці пережили перший тайм, бо каркас, наші невлучні удари та героїчні порятунки їх оборонців в останній момент. Могло бути 2:0 чи навіть 3:0. Статистика не відображає ігрової переваги.

4. Пономаренко та Краснопір - ідеальна пара форвардів для збірної. Бодай на даному етапі та для стартового складу. Цій команді не потрібен Ванат, бо вона не здатна гарантувати йому м'яч у небезпечних зонах. Цій команді не потрібен в основі Яремчук, бо вона не може ефективно комбінувати та розігрувати біля чужих воріт. А от Пономаренко та Краснопір - те, що треба. Бо готові опускатися за круглим, прикривати його, розганяти атаки та вести боротьбу із суперниками щохвилини. Ну от сталося так, що Україні на позиції форвардів потрібні не фінішери, а гладіатори. Це не робить когось зі згаданих кращим чи гіршим - це лише про потреби команди тут і зараз. Учора наші основні нападники не забили, але гарантували нам тайм домінування над опонентом. Єдиний такий наш тайм цієї осені поки що. От вам і формула успіху.

5. Компліменти Угорщині за реакцію на домінування суперника. Наше володіння у перші 20 хвилин матчу - аж 67%, а після цього відрізку та до перерви - лише 28%. Опоненту не вдавалося грати у футбол, тож він мінімізував цю гру у футбол: почав тримати круглий без просування, знижувати темп та грати грубо. І це спрацювало: ближче до перерви Україна «охолола». Припинила створювати шанси. А одразу після антракту Угорщина ще й одразу забила. Ніби нічого особливого, але все ж треба віддати належне: опонент втримався на ногах після серії пропущених ударів, а за декілька раундів відправив нас у нокдаун. Виявляється, угорці - ще й про управління темпом гри, а не лише про комфортний сценарій із біготнею туди-сюди. Хороша збірна. Можливо, захороша для Ліги В.

6. Перший пропущений від угорців - найсумніший момент цієї ЛН для нас. Мабуть, навіть перший-другий-третій м'ячі у наші ворота у виконанні Північної Ірландії не так засмутили. Бо там пропускали у день поганої гри, а тут - навпаки. Ніби 45 хвилин усе робили правильно, домінували, возили тощо. А результат - як завжди. Це ламає крила. Як удар під дих, після якого б просто оговтатися, а мови про знайти одразу правильний ритм навіть не йде. Загалом можна зафіксувати, що під час цієї паузи на матчі збірних доля не заохочувала Україну за її хороші ігрові відрізки. А це насправді дуже важливо для молодої команди, котра лише будується: футболістам необхідно бачити, що їхні старання у заданому тренером напрямку окупаються. Поки що ні. Поки вони проводять дуже сильний тайм - і все одно отримують 0:1. Шкода.

7. Циганков обрав невдалий день для поганої гри. Хороша новина: з ним таке буває нечасто. Я вже і не згадаю, коли востаннє Віктор був аж настільки непереконливим. Імовірно, вже у ролі одного з лідерів цієї команди - ще ніколи. А тут і кроси «в молоко», і таке собі виконання стандартів, і втрачений момент, і навіть передачі у невдалий таймінг. Встав не з тієї ноги. Буває. Проблема у тому, що поганий день Циганкова = ледь не вирок для нашої атаки. Бо інші сяяти або не готові поки, або не можуть узагалі. Невчасно втратили Судакова. Вперше за цей збір сумно, що не було Маліновського. Шкода, що Ярмоленку не на хоча б 2-3 роки менше. Варто припинити дивуватися, чому люди аж настільки хочуть побачити знову Мудрика у збірній за 4 роки. Це від відчаю. Я тепер теж із цією групою, до речі. Михайло потрібен.

8. Мальдера у незавидному становищі. Український уболівальник розраховує на регулярні перемоги у матчах із європейськими середняками, але, мабуть, варто визнати: цей склад так не може без суттєвої допомоги. Стеля можливостей нашого складу не така вже й висока. Нема форварда-бомбардира. Нема другого лідера після Віктора. Більше нема елітного захисника у формі. Нема сильної лави запасних. Нема, нема, нема… Що є? Проблема на проблемі. Травми. Від тренерів збірної зазвичай очікують хорошого виконання своєї роботи та розкриття потенціалу складу. А від нашого - аби той за вуха витягнув цей склад. Створив з нічого щось. Перетворив воду на вино. Щось таке. І бажано от це все ще на вчора. Чи здатний на це Мальдера? Я не знаю. Але тиск - дуже високий, демонструвати всі можливі тренерські скіли - необхідність. Що ж… Сил італійцю.

9. Старт у Лізі націй - поганий. Мабуть, не жахливий, бо, давайте начистоту, у нашій групі не провалилася за грою жодна з 3 інших команд. Це справді важкий квартет. Квартет, де нормально втрачати бали. Проблема у тому, що ми розгубили цих балів забагато. 4 пункти у 4 матчах - сумно, але лише 1 після вдалого поєдинку в Угорщини - прямо-таки розчарування. Збірну можна рясно покритикувати. Не впевнений щодо конкретно вчорашнього матчу, але за результат на дистанції у 4 поєдинки - точно. Я писав після першої гри, що ми маємо вигравати цю групу… Перевзуваюся: більше не маємо. Шанс кваліфікуватися до Ліги А напряму здається втраченим. Фінішувати другими ще можливо, але шлях до еліти став сильно важчим. Можливо, на 2 роки довшим…

10. Загалом цей збір можна оцінити на 6-7 з 10. Вище не дозволяють результати, але точно можна сказати одне: тренер отримав достатньо даних, аби Україна прогресувала. І всіх, кого хотів, випробував, і найбільш різноманітні проблеми у грі та з формуванням складу побачив особисто, і з жорсткою реальністю у вигляді гнівних коментарів після поразок зіткнувся… Мальдеру звинуватять за надмірні експерименти у коментарях, але давайте мислити ширше: завдяки ним людина за 2 тижні пройшла повноцінне бойове хрещення. Італієць міг отримувати негатив дозовано - а отримав норму на 2-3 роки вперед одразу. Все, його вже нічим не здивувати. Він зіткнувся з найгіршим. Далі - або нерозуміння, що робити із усіма існуючими проблемами, або пошук їхніх рішень та неминучий прогрес. Хочеться вірити, що друге.

Я не буду сильно захищати або, навпаки, критикувати Мальдеру, бо тренер отримав рівно те, чого хотів. Бажав покататися на американських гірках та побувати у кімнаті страху? Та будь ласка, спробуй усе згадане. А вже наступного разу приходь до цього парку задля розваги та задоволення, а не лише нових досвідів. Квиток на листопад, до речі, уже куплено.