Просто краща команда. 10 думок після матчу України та Північної Ірландії

Паралельно із нашим матчем проти Північної Ірландії у футбол одне з одним грали Угорщина та Грузія - суперники України у квартеті ЛН. Найкращий футболіст дуелі - Собослаї. Завдав 5 ударів по воротах, 8 разів пасував під спроби партнерів, у 5 випадках проходив опонентів на дриблінгу. А ще був найкращим за пасами. Розкидував м'ячі на фланги дальніми. Коротше, видатний перформанс. А у матчі проти України якщо не провалився, то щонайменше не допоміг. Ми його стримали. До речі, так само вже за декілька днів наші захисники зупинили Кварацхелію - нещодавнього переможця ЛЧ, одного з найкращих у світі. Не схоже на випадковість. Збірна України готова протидіяти топовим гравцям групи атаки суперника. На жаль, у команди Північної Ірландії своєї зірки попереду не було. Результат на табло.

Можливо, нашій збірній, аби захищатися як слід, необхідно відчувати загрозу. Страх. Бачити перед собою топ-ворога, аби не втрачати концентрацію. А можливо, цій команді просто потрібен час. Копирсаємося зокрема й у цьому питанні в абзацах нижче.

1. Наш склад не вгадати! Розумію, ми всі тут у сумних настроях та на емоціях… Але виділяймо зокрема й хороше: давно не було відчуття, що за збірну може зіграти будь-хто. Тепер воно є. Нарешті наша національна команда в очах її тренера - конструктор. Це зокрема і про віру наставника у те, що з цих деталей можна щось скласти, якщо як слід порухати та поприкладати одна до одної. Нормально, якщо деякі з них не поєднуються. Але шукати необхідно, бо майже всі наші збірники - або футболісти УПЛ, себто слабкої ліги, або запасні у сильних лігах, тобто без практики. Ми роками кажемо про те, що збірна не може зіграти оптимальним складом через постійні травми, але правда дещо інша: ця збірна не має оптимального складу. Його треба шукати. Або будувати. Мальдера цим і займається. Це позитив.

2. Україні мало не пощастити. Не пропустили від Угорщини у першій половині першого тайму, бо поперечка. Не програли Грузії, хоча опонент був гострішим. Результати інших матчів у групі завжди були за нас. Звісно, все це приємно - але фарт не буває вічним. Одного дня він закінчується. Відбувається регресія до середнього. От вам і пропущений м'яч від Північної Ірландії: необов'язковий кутовий, серія відскоків, майже-майже офсайд, але і тут невдача. Так буває. Звісно, можна покритикувати окремих футболістів. Того ж Бражка, наприклад. Але пропущені стаються. Хтось десь інколи не дограє та помиляється. Було б дивно, якщо б роками проблемна оборона провела аж 3 «сухих» поєдинки поспіль. Мабуть, важливіше - реакція на пропущений. Не кинули грати. Спробували забити. Намагалися всі 90 хвилин. Не вдалося.

3. Північна Ірландія підтвердила всі стереотипи щодо неї. Насправді аж бісить, коли перед матчем України із будь-якими хоч віддалено схожими на британців суперниками звідусіль кричать про одне й те саме: що опонент добре грає на стандартах, фізично потужний, надає перевагу грі без м'яча другим номером, захищається середньо-низьким блоком… Засмучує, що люди мислять стереотипами. А потім вмикаєш матч України проти Північної Ірландії та бачиш, що опонент добре грає на стандартах, фізично потужний, надає перевагу грі без м'яча другим номером та захищається середньо-низьким блоком. Ем… аж незручно. Якщо суперник не здивував усім цим навіть пересічного глядача, то наших футболістів також не здивував. Ми програли дуже передбачуваному опоненту. Вкрай зрозумілій команді. Простій. Від цього і сумно.

4. Північна Ірландія - просто краща за нашу команда. Так, почекайте, не кидайтеся помідорами. Збірна України - сильніша індивідуально. Футболісти вміють більше, можуть на полі більше. А північноірландці доводять ледь не кожну свою атаку до удару. Та що там: майже кожен перехід із м'ячем лінії центру поля конвертують у небезпеку. Бо знають, що робити із круглим. Футболісти відчувають одне одного на полі. Рухаються як за підручником. Максимально ефективна команда. Як так? Підказка: Майкл О'Нілл, її тренер, працює зі збірної скоро як 4 повних роки. Ну, відчувається. Рахунок 0:3 не за грою, але факт: Україну переграли у футбол. Північна Ірландія була переконливішою як у захисті, так і у нападі. Чи можемо ми грати так само? Так, можемо навіть краще. Але потрібен час. А поки Північна Ірландія - краща команда.

5. Забарний більше не герой. А пам'ятаєте, як він, коли ще грав в Англії, приїздив до збірної та ставав найкращим ледь не у кожному матчі? Так от: більше не стає. Тепер час від часу помиляється, але головне - не рятує. А цій збірній, на жаль, потрібен той, хто рятуватиме. Той, хто гратиме за двох. Той, хто підстрахує, якщо що. Той, хто буде випромінювати впевненість. Зараз це не про Іллю. Є футболісти, котрі можуть не грати за свій клуб, а потім приїхати до збірної - і бути найкращими. Так от: Забарний не може. Це радше щось нормальне, аніж навпаки, просто фіксуємо, що Іллі, аби бути лідером оборони збірної, потрібна стабільна ігрова практика та залишатися у тонусі. Тож нам залишається просто прийняти той факт, що Забарний для України - наразі «всього лише» хороший захисник. Чекаємо на його кращу версію.

6. Мені подобається Матвієнко на фланзі у збірній. Ну хоч убийте, це так. Пам'ятаю його регулярні помилки у національній команді на позиції у центрі оборони - і щоразу радію, коли бачу його на полі зліва. Його вчорашній виступ далеко не «вау», але хіба розчарував? Не привіз. Декілька разів дуже круто підключився в атаку: скинув назад після закидання, пробив сам, прострілив на Пономаренка. На відміну від тих же Бондаря та Забарного на протилежному фланзі, розумів, куди бігти, аби принести користь. Не рухався на чужій третині поля як центральний оборонець. А ще, це видно, у Матвієнка, на відміну від багатьох центральних захисників, яких поставили грати на фланзі, нема оцього панічного страху втратити м'яч та оголити зону. Ні, він готовий ризикувати, підключатися високо. Шкода, що не зіграє проти Угорщини.

Одного дня Мальдера або інший тренер збірної України поставить Миколенка зліва у трійці центральних оборонців команди, а Матвієнка - вінгбеком. Один гарантує нам надійність біля власних воріт, а інший заб'є/асистує, а ми всі назвемо це рішення геніальним. Одного дня…

7. Різник обрав найкращий момент, аби помилитися. За рахунку 0:2, з якого ми, дуже-дуже ймовірно, все одно не врятувалися б: передмов для цього не було. У третьому турі групи, коли фундамент для перемоги у ній закладено, а до вирішальних дуелей ще далекувато. Проти Північної Ірландії, матч із якою проігнорують топові скаути. Куди вже кращий момент? Реальність така, що збірна Україна - міцний середняк у сучасному футболі. Й у складі цього міцного середняка воротарі завжди видають елітні перформанси. Так не буває. Помилки мають траплятися. Особливо коли м'яч часто біля твоїх воріт. Різник помилився. Добре, що це нічого не коштувало команді - йому буде легше пережити цю невдачу. Звісно, має продовжувати конкурувати за місце в основі збірної. Бодай доти, доки Трубін не є основним у своєму клубі.

8. Важко оцінити рівень нашої збірної. От учора у Франції, наприклад, був основний склад - ми можемо подивитися на її виступ та з високим рівнем упевненості сказати, що та команда вміє оте й оте, не вміє те і те тощо. А як щодо нашої? Важко навіть сказати, наскільки вчорашній матч був про ротацію, бо ми поки не маємо як такої основи. Це не проблема - просто спостереження. Ми не знаємо, як збірна України зіграла б у день, коли їй конче необхідний був би результат. Точно краще, аніж учора. Але наскільки? На жаль, Ліга націй, якщо тільки Мальдера не спробує-таки її будь-що виграти у листопаді, не дасть нам відповідей на ці питання. Найкращу версію української команди ми побачимо лише у 2027 році. А поки під час та після перегляду матчів варто собі час від часу нагадувати, що це ще не 100% та точно буде краще. Це заспокоює.

9. Ідеального нападника для цієї збірної не існує. Сікан - фінішер, але у нас менші двійки xG сумарно за 3 матчі - нема що фінішувати. Ванату необхідна хороша циркуляція м'яча. Яремчук намагається допомогти забити іншим - але у нас цих інших якщо не нема, то небагато. Краснопір поки продемонстрував у збірній, що добре біжить за спини - але погано ухвалює рішення. Пономаренко сподобався учора, бо вгризався у м'яч, чіплявся, бився на полі за той шароподібний предмет. Можливо, от просто зараз, доки команда не може ані стабільно доставляти круглий у небезпечні зони, ані створювати багато моментів для нападника, форвард «Динамо» - дійсно найкраща опція. А ще ось такий головний біль для тренера - ознака того, що проблема нашої збірної не у персоні нападника. Якщо «не підходять» аж 5 різних виконавців, то першочергове - побудувати все нижче нападника. Крок за кроком…

10. У нашій групі все у руках Північної Ірландії. Руках ненадійних, бо індивідуально це найгірша команда квартету. З 7 очками у 3 матчах, але без інструментів, аби стабільно набирати їх далі. Колектив ще втрачатиме бали. Але вже має перевагу над переслідувачами, а проти України ще й +3 в особистій зустрічі. Втім, і досі вважаю нас фаворитами цього квартету. Таблиця у ньому - щільна, а у другому колі Україна буде фаворитом кожного зі своїх матчів. Десь точно втратить бали. Щось не виграє. Але губитимуть пункти всі. Трагедії вчора не сталося. Поразка - прикра, однак добре заземляє після успіхів у перших двох турах. Проти Угорщини знову вийдемо доводити та битися. Навіть дещо байдужий до ЛН Мальдера муситиме продемонструвати реакцію на 0:3. А поки просто фіксуємо: оновлена збірна України, як і стара, час від часу буде розчаровувати. Як і має бути…

А узагалі: першу настільки болючу поразку слабшому за статусом супернику краще пережити тут, у Лізі націй, аніж у кваліфікації до Євро чи мундіалю. А ви кажете, що непотрібний турнір.