«Безкінечно б’ють ракетами і дронами». Сабо – про атаки ворога на Київ

Ще на початку січня ворог завдавав повітряних ударів з метою залишити Київ без тепла та світла, а навесні почав атакувати ще частіше. Не стала винятком щодо дронових та ракетних атак і літня пора, яка вже у перший місяць осені перетворилась на щодобовий масштабний терор української столиці. Нині у Києві не залишилось жодного району, який не постраждав від жорстокої та цинічної агресії рф.

Сьогодні вранці вже втретє за останній тиждень були «прильоти» по одному з найпрестижніших районів міста - Печерську, де мешкає колишній гравець київського «Динамо», а потім головний тренер цього клубу та збірної України Йожеф Сабо.

Про жахіття війни у столиці, як і своє ставлення до божевільного ворога він розповів Sport.ua.

- По Києву безкінечно б'ють балістичними ракетами і реактивними дронами. Про це вже навіть не можу постійно читати, настільки кричить душа. Мені один ваш колега, Віктор, сказав: «Не читайте нічого, Йожефе Йожефовичу - так буде спокійніше». То я й перестав читати. А що робити? На жаль, таку тактику обрав ворог - нищити столицю. А ми, на жаль, поки не можемо нічого зробити. І світ нас належним чином не підтримує. Всі бояться росію, бо знають: росіяни - брехуни. Хіба таке свавілля може бути? Не знаю. І коли та чим усе це закінчиться - не знаю.

- Ворог вже давно показав свою сутність, сповна продемонструвавши світові своє терористичне нутро.

- Всі давно знають, що таке КДБ. Коли мені хтось каже «КДБ», я знаю: все, це - пи..ець! Це не люди. Для них немає ані батька, ані матері, ані сестри чи брата. Нікого із своїх нема-а-а. Вони самі по собі. Так їх вчили, така була школа КДБ. Дай Боже, щоб якнайшвидше закінчилась війна, і тоді треба поставити хрест на усіх послідовниках КДБ - і в москві, і всюди. Путін, який є вихідцем із цієї організації, попервах був на побігеньках у високих осіб: носив сумки, збирав гі..о після них - і так став президентом. І тепер творить жахливі речі.

- Відтоді як 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна, вам із росії хтось із знайомих, друзів чи футбольних колег телефонував?

- Тільки один. На самісінькому початку війни. Розмовляли з одним із воротарів, з яким ми у шістдесятих роках грали разом у збірній СРСР. Поговорили, а він потім і каже: «Вибачаюсь, адже мене можуть прослуховувати». І мені тоді все стало зрозуміло: кацапи бояться. Бо-ять-ся! Тому що якщо щось не так сказав, то під'їде автобус, раз-два «запакують» - і все, більше людини немає. Відтак виникає питання: чому вони масово не виходять на вулиці проти цього режиму? А відповідь проста: вони добре знають, що як тільки-но вийдуть - все, їм буде пи…ець. Рабська країна. Росіяни інакше не можуть жити, їм треба лише воювати. Причому, повсюди. Порахуйте, скільки разів за наше життя росія вторгалась в різні країни: ще за часів СРСР була агресія проти Афганістану, потім були Молдова, Грузія, Сирія, тепер Україна. Це великих жах і велика біль.