Пономарьов дуже ризикує, роблячи з ЛНЗ філію Руха

За підсумками минулого сезону черкаський ЛНЗ встановив власне історичне досягнення - фінішував на другому місці в УПЛ, тривалий час всерйоз нав'язуючи конкуренцію «Шахтарю» у боротьбі за «золоті» медалі. Цей успіх дозволив «фіолетовим» здобути право зіграти у кваліфікації Ліги конференцій, звідки вони, що правда, поспішно й вилетіли, зігравши двічі внічию проти «Гента», але програвши бельгійцям у серії пенальті.

Проте «срібло» чемпіонату все одно зробило із Віталія Пономарьова ледве не легенду для досі все ще достатньо скромної історії черкаського клубу. 51-річний фахівець очолив ЛНЗ влітку минулого року, перебравшись із львівського «Руха». У лавах «жовто-чорних» Пономарьов працював тривалий час: спершу в юнацьких командах, потім асистентом головного тренера і, нарешті, повноправним наставником першої команди клубу. В «Руху» Віталію вдалося створити боєздатний колектив, максимумом якого за його керівництва стало шосте місце за підсумками сезону-2023/24, в якому львів'яни до останнього боролися за путівку до єврокубків, але на фініші програли цю локальну битву, пропустивши вперед «Полісся».

Секрет успіху Пономарьова в «Руху» для більшості вболівальників та оглядачів був очевидний - тренер робив ставку на чудову (якщо не сказати й зовсім видатну) фізичну підготовку, а також на прагматичне виконання завдань кожним із його підопічних, значну частину яких Віталій знав ще з дитячих років, працюючи тренером у школі ФК «Карпати». Знаючі люди стверджують, що стиль роботи Пономарьова не можна називати таким вже й диктаторським, проте наставник приділяв велику увагу питанням субординації та власного авторитету в очах підопічних. Можливо, з цієї причини Пономарьов ніколи не надто й захоплювався гравцями із неймовірним потенціалом, але схильним до «зоряної хвороби». Куди більше йому були потрібні прості «робочі конячки» - ті, хто здатний в обороні відпрацьовувати за двох, а то й за трьох, а в атаках та контратаках бігати вперед так швидко й інтенсивно, наче в них два серця та додатковий «комплект» легень.

Прийшовши до ЛНЗ, Віталій Пономарьов суттєво змінив підготовку команди та її тактичну стилістику. За рахунок всього того, що вже давало результат у «Руху», а також можливостей працювати на трансферному ринку, витрачаючи реальні «живі» гроші на потрібних футболістів, «фіолетові» швидко перетворилися на одну із найкращих команд УПЛ-2025/26. І поки суперники очікували, що черкащани ось-ось підуть на спад, ті банально робили свою роботу, набираючи якнайбільше очок там, де експерти їм цього не прогнозували.

З іншого боку, в роботі Віталія Пономарьова у ЛНЗ ще влітку минулого року почав простежуватися очевидний крен у бік запрошення під своє крило до Черкас екс-підопічних по «Руху». Практично будь-який професійний тренер, який кілька років провів в одному й тому самому клубі, встигає отримати своїх улюбленців, а перебираючись на нове місце роботи - покликати їх слідом за собою. Наприклад, відомий випадок із екс-коучем «Шахтаря» Роберто Де Дзербі, котрий на переговорах із «гірниками» просив у керівництва донеччан скупити ледве не четверту частину основного складу його колишньої команди - італійського «Сассуоло», але задовольнився лишень одним бразильським центрбеком Марлоном Сантосом.

Під Пономарьова боси ЛНЗ ще влітку 2025 року підписали з «Руху» аж чотирьох футболістів. За даними Transfermarkt, двоє з них (Роман Дідик та Дмитро Ледвій) переїхали до Черкас за гроші (у вигляді відступних для «Руху»), а ще двоє (Артур Рябов та Олег Горін) стали новобранцями «фіолетових» на правах вільних агентів. Загалом це поповнення забезпечило ЛНЗ можливість швидко створити свого роду «кістяк» із перевірених Пономарьовим виконавців, що й вилилося у миттєвий результат та загалом дуже успішний сезон в національному чемпіонаті.

Влітку цього року Віталій Пономарьов, схоже, вирішив продовжити попередній курс і знову попросив у клубного керівництва новачків із «Руха». Цього разу до Черкас прибули троє екс-підопічних Пономарьова зі Львова - двоє за гроші (Віталій Роман та Андрій Кітела) та один у статусі вільного агента (Таллес Бренер). Однак якщо рік тому «львівський десант» з ходу допоміг ЛНЗ стати сильнішим та потужнішим, а із чотирьох новачків не зумів заграти тільки один (воротар Ледвій), то зараз ситуація із запрошеними екс-футболістами «Руха» виглядає досить дивною. Справа в тому, що Роман та Кітела якщо й підсилили якусь команду із Черкас, то виключно дубль ЛНЗ, де вони поки що й виступають. Бразилець Бренер виходив у кожному з матчів нового сезону УПЛ за «фіолетових», але досяг успіху лише у грі з «Чорноморцем», де зумів вразити ворота суперників та допомогти черкащанам виграти з рахунком 2:0.

Та й загалом нинішній сезон ЛНЗ розпочав досить невдало - з двох поразок, однієї нічиєї та однієї перемоги у чотирьох турах. Рік тому після аналогічного турнірного відрізка в активі «фіолетових» було дві перемоги за однієї нічиєї та однієї поразки. Причому зараз ситуацію для Пономарьова ускладнює той факт, що його підопічні практично розучилися забивати. І в минулому сезоні в середняках УПЛ було чимало команд, які мали кращу результативність, аніж підсумковий срібний призер (ЛНЗ забив 39 м'ячів у 30 турах, в той час як у «Зорі», що фінішувала восьмою, було в активі 42 голи, а у «Кривбаса», що виявився сьомим, й зовсім 53), проте тепер «фіолетовим» доводиться справлятися без Проспера Оба, проданого у «Шахтар», і поки знайти йому рівноцінну заміну клубу з Черкас не вдається.

Проблема Пономарьова та генерального директора ЛНЗ Василя Каюка, який раніше також працював у «Руху» та прибув до Черкас з цього клубу, полягає в тому, що у лавах «жовто-чорних» немає і не було настільки індивідуально яскравих та майстерних атакувальних виконавців як Оба. А шукати легіонерів на стороні й інтегрувати їх у гру своєї команди в Пономарьова та селекційної служби ЛНЗ поки не дуже й виходить. Тренер все ж таки намагається робити ставку на українців, з якими він може спілкуватися однією мовою і до яких йому простіше, як заведено казати в подібних випадках, «достукатися». Пояснити іноземцю, навіщо йому потрібно «пахати до сьомого поту» на тренуваннях, роблячи неймовірні обсяги фізичної підготовки, дуже непросто, особливо якщо раніше такий футболіст вже встиг пограти у Європі та побачити методики тамтешніх команд та наставників.

Запрошуючи до ЛНЗ добре перевірених кадрів із «Руха» Віталій Пономарьов, з одного боку, полегшує собі життя та завдання, адже отримує у розпорядження футболістів, які чудово розуміють його ігрову стилістику та вимоги. Але з іншого боку… Коуч «фіолетових» дуже ризикує власною посадою, оскільки надмірне фокусування на одному напрямку ринку рідко призводить до чогось доброго. Зрештою, кількість талантів у складі «Руху» просто не є необмеженою і всіх найкращих з цього клубу раніше вже встигли забрати, зокрема й сам ЛНЗ влітку 2025 року.

Наразі, продовжуючи практику запрошень своїх екс-підопічних зі свого колишнього клубу, Віталій Пономарьов ризикує нарватися на критику за переслідування якихось особистих інтересів, особливо якщо результати ЛНЗ найближчим часом не підуть на покращення. Безумовно, «срібло» минулого сезону надовго запам'ятається фанатам «фіолетових», але чим вище ти забираєшся у спорті, тим швидше ростуть амбіції всіх довкола тебе - керівників клубу, інвесторів, уболівальників… Від ЛНЗ у сезоні-2026/27 чекатимуть та вимагатимуть як мінімум місця в єврокубках, а то й повторення фінішу у медальній зоні.

Звісно, ​​до тактики Пономарьова та його методів у ЛНЗ суперники вже встигли звикнути. Нинішні «фіолетові» вже не дають того ж ефекту новизни, що й рік тому, завдяки чому часто вдавалося виривати сенсаційні результати у матчах проти номінальних фаворитів. Але загалом прогрес будь-якої команди в цьому й полягає: спершу потрібно вийти на якісно новий рівень, а вже потім робити усе можливе і неможливе, аби відповідати йому та замислюватися щодо підкорення ще більш високих цілей.

На жаль, але у пам'яті українських вболівальників ще свіжий приклад зі срібною «Олександрією», яка після історичного успіху в УПЛ-2024/25 покірно вилетіла з еліти роком пізніше… Тоді, щоправда, причини цього були зовсім іншими - кардинальні зміни у клубі разом із фінансовою нестабільністю. В ЛНЗ об'єктивно ситуація наразі набагато більш спокійна та оптимістична. Тільки ось не залишає відчуття, що для подальшого прогресу клубу все ж таки варто попрацювати над пошуком нових шаблонів роботи, у тому числі і на трансферному ринку, не роблячи ставку на масові закупівлі в команді, яка нині деградувала до Другої ліги. Погодьтеся, якось дивно виглядатиме - називати підсиленням складу срібного призера УПЛ нових футболістів, які прибули з третього за силою дивізіону країни. А якщо це не спроби підсилитися, то навіщо взагалі такі трансфери?..