У 76 гроші не пахнуть? Арсен Венгер та його зрада футболу

Останні декілька днів буквально підірвали інформаційне поле у ​​світовому футболі. Спочатку інформовані джерела повідомили, що Міжнародна федерація футболу (ФІФА) в особі її вищого керівництва збирається де-факто продати права на проведення чемпіонатів світу приватним інвесторам, а невдовзі Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) офіційно оголосив про готовність бойкотувати усі змагання, що проводяться під егідою ФІФА, якщо скандальні плани цієї організації не зазнають кардинальних змін.

Поки невідомо, яким чином «розрулиться» чергова патова ситуація та конфлікт інтересів між ФІФА та УЄФА, проте вже зараз очевидно одне - у керівництві Міжнародної федерації футболу, окрім президента Джанні Інфантіно, є люди, які могли б не допустити подібного, але вважають за краще просто замовчувати ситуацію, заробляючи дуже і дуже солідні гроші. І головною «мішенню» тут стає 76-річний легендарний екс-наставник «Арсенала» Арсен Венгер - людина, яка колись затято намагалася захищати великий футбол від впливу великих грошей, але зараз, здається, зраджує власні попередні переконання, а разом із ними й увесь професійний футбол…

Якщо хтось міг подумати, що після відходу з «Арсенала» у 2018-му Арсен Венгер практично зник із медійного простору, то варто наголосити, що насправді це зовсім не так. Французький функціонер з листопада 2019 року працевлаштувався у ФІФА на посаду директора з розвитку, й під час телетрансляцій фінальної частини ЧС-2026, який проходив на полях США, Мексики та Канади, уболівальники могли неодноразово бачити мсьє Венгера у кадрі. Туди він потрапляв регулярно і щоразу, коли телевізійники показували віп-ложі, де сидів президент ФІФА Джанні Інфантіно. Арсен Венгер практично завжди знаходився біля свого боса, або трохи позаду нього. Але кожного разу у своїх темних окулярах він зберігав загадково незворушний вигляд, змушуючи задуматися про те, якою істинною владою чи функцією він наділений у сучасній структурній ієрархії ФІФА.

Варто нагадати, що за часів тренерства в «Арсеналі» Арсен Венгер був одним із найзавзятіших противників «фінансового допінгу», практикованого «Манчестер Сіті». Він наполягав, що традиційний футбол не може бути змінений за короткий період лишень за допомогою колосальних інвестицій, і що в цьому виді спорту мають зберігатися традиції та певна спадкоємність.

І зараз, коли у ФІФА, здається, багато що починає виходити з-під контролю, від Венгера чекали такої ж принципової позиції. Француз, який провів у футболі декілька десятків років, чудово розуміє, які економічні нововведення готує Джанні Інфантіно, і що фактично йдеться про продаж усієї колишньої структури світового футболу. Але Венгер мовчить, виступаючи свого роду зрадником гри в цілому, як мінімум в очах уболівальників, які вважали раніше його надзвичайно принциповим і твердим у переконаннях.

Насправді Арсен Венгер, як і його багаторічний опонент по «Манчестер Юнайтед» Алекс Фергюсон, завжди знав собі ціну. І коли обидва екс-наставники вирішили зав'язати зі щоденною роботою на лавці та клубних базах, то шотландець сфокусувався на функції глобального посла «червоних дияволів», за що ще до недавнього часу і реформ Джима Реткліффа отримував від клубу близько 2 мільйонів фунтів щорічно. А ось Венгер... Мсьє Арсен знайшов куди більш прибуткову та престижну роботу. Він пішов у ФІФА директором з розвитку, де за неофіційними даними й із урахуванням різноманітних бонусів, заробляє практично стільки ж, що й у праймові роки роботи в АПЛ - близько 8 мільйонів фунтів на рік.

І ці гроші, вочевидь, у ФІФА не платять просто так. Арсен Венгер, який своє призначення в організацію отримав саме за протекцією Джанні Інфантіно, завжди та скрізь виступає захисником інтересів, але не світового футболу, як можна подумати, а конкретної персони - президента Міжнародної федерації.

Щоразу, коли у футбольній спільноті починає наростати невдоволення тими чи іншими методами роботи Інфантіно, або ж його ідеями та/або реформами, у ЗМІ виходить Венгер, який із властивою йому ґрунтовністю розповідає, наскільки, насправді, ситуація глобально покращиться. Так було перед ЧС-2022 у Катарі, коли довелося переламувати через коліно усталений десятиліттями календар європейських клубних футбольних турнірів задля можливості проведення світової першості у листопаді-грудні. Так було і перед ЧС-2026, участь у якому за бажанням Інфантіно брали не 32 команди, а 48. Більше того, саме Венгер був одним з головних глашатаїв ще однієї божевільної ідеї свого боса - про проведення чемпіонатів світу не раз на чотири роки, як зараз, а вдвічі частіше - раз на два роки, під що потрібно було фактично відмовлятися від практики розіграшів чемпіонатів Європи, так само як і інших континентальних першостей по всьому світу.

Але Венгер завжди знаходив можливість спритно «підколоти» скептиків та критиків нинішнього керівництва ФІФА. Перед тим таки ЧС-2022 у Катарі багато хто, особливо з числа європейських футбольних чиновників, порушував питання доцільності поїздки до цієї країни, де напередодні підготовки до мундіалю фіксувалися численні факти порушень прав людини. Як реагував Венгер? Майже ніяк - він відмовчувався, а потім, дочекавшись фіаско німців - одних із найактивніших критиків ідеї проведення ЧС-2022 у Катарі - вийшов у пресу, аби констатувати, що такі команди, як Німеччина, нібито провалилися через те, що надто багато уваги приділяли не спортивній підготовці, а політичним акціям та заявам.

Наразі з Німеччини у бік ФІФА знову доноситься критика. Чинний президент Німецького футбольного союзу Бернд Ноєндорф заявив, що проект із продажу прав на проведення чемпіонату світу настільки всеосяжний, що «він, мабуть, обговорювався у ФІФА протягом кількох місяців, року або навіть довше». Сам Ноєндорф божиться, що дізнався про все це тільки з преси, оскільки він не входить до Ради ФІФА, вищого керівного органу організації, і що знати про реформи, що насуваються, могли тільки найближчі до Інфантіно люди. А Арсен Венгер, що зрозуміло, один із таких.

Цікаво, що в «Арсеналі» Арсен Венгер завжди ставив добробут своїх футболістів на чільне місце. Саме «каноніри» стали останнім топ-клубом АПЛ, який почав проводити масштабні передсезонні збори за допомогою турне по США чи Азії, оскільки Венгер вважав, що це далеко не найкращий спосіб підготовки до нового чемпіонату, адже часта зміна клімату і часових поясів впливає на організм футболістів. І це чиста правда.

Але працюючи на ФІФА Арсен Венгер змінив власні погляди та принципи. Формально багато реформ ховаються за гучними гаслами - як от відкриття академій по всьому світу та надання грошей кожній футбольній асоціації-члену ФІФА на розвиток молодіжного футболу. Все це чудово узгоджується із принципами роботи Джанні Інфантіно. Але є в цій роботі й інша сторона, яка не бачиться настільки чистою і щирою.

Кожен президент ФІФА, приходячи до влади, обіцяв розширити кількість учасників чемпіонату світу. Їх було шістнадцять за Стенлі Роуза, двадцять чотири - за Жоао Авеланжа, тридцять два - за Зеппа Блаттера і от тепер стало сорок вісім - за Джанні Інфантіно, котрий обіцяє вже ЧС-2030 провести із 64 командами! Логіка цих рішень дуже проста: чим більше місць на головному футбольному «святі життя» ви запропонуєте, тим більше країн проголосують за вашу кандидатуру на чергових виборах. Тому що будь-яка країна, незалежно від її футбольних досягнень, має по одному голосу. Будь то Іспанія, Бразилія або ж Сан-Томе і Прінсіпі.

Наприклад, за участь у ЧС-2026 кабо-вердіанська федерація футболу отримає трохи більше 23 мільйонів доларів - суму, якої вона була б позбавлена, якби не реформи Інфантіно та розширення кількості учасників на світовій першості. За кого голосуватимуть представники Кабо-Верде на виборах президента ФІФА наступного року? Питання без зірочок та каверзи і відповідь на нього знаходиться на поверхні.

Фактично керівництво ФІФА за Джанні Інфантіно остаточно скотилося до практики «легального підкупу» своїх асоційованих членів, роблячи їх максимально лояльними перед черговими виборами. І нинішня ідея продажу прав на проведення чемпіонатів світу - це те, що може знайти схвалення якраз у «маленьких збірних», а не у завсідників мундіалів та тих асоціацій, для яких гроші не є питанням життя та смерті.

Але Арсен Венгер, який колись був затятим поборником практики миттєвого впливу великих грошей на послідовний розвиток футбольних процесів, нині чудово почувається вже на «іншому березі річки». Француз, який у роки гравецької кар'єри був захисником, а в статусі наставника «Арсенала» довгий час захищав інтереси не тільки своїх підопічних, а й усталеної моделі клубного футболу Англії, тепер остаточно перетворився на свого роду консільєрі у Джанні Інфантіно. У свої 76 років Венгер користується колишнім авторитетом і славою, щоб робити усе для популяризації реформ та ідей свого нинішнього боса. І в цьому є разюча відмінність від ролі мсьє Арсена в «Арсеналі». У лондонському клубі француз був не просто тренером, він був менеджером із широким колом можливостей. Зараз Венгер став просто найманим працівником та високооплачуваним співробітником у компанії, чітко керованій Джанні Інфантіно. Причому це саме той працівник, на якого бос може покластися у будь-якій ситуації та який, мабуть, не пробалакає зайвого навіть на якійсь із вечірок, після келиха-двох марочного вина або ж вишуканого сорту шампанського.