Орландо Хіль уже давно міг зламатися психологічно, але встояв

Що роблять у дворі з найгіршими гравцями? Звичайно, ставлять на ворота. Як і більшість латиноамериканців, Орландо прийшов у футбол забивати м'ячі. Проте тренер місцевого клубу «13 де Хуніо» не розгледів у хлопчику талант нападника. Навіть півзахисника чи захисника в ньому не бачив. Хілю поставили ультиматум: ворота або лавка для запасних на постійній основі. Підліток обрав стати голкіпером і ледь не пошкодував про це.

«Спочатку пропускав чимало голів. Тому почав старанно працювати над собою: повсякчас дивився відеоогляди ігор Вальдеса та Касільяса, а також прогулював школу заради тренувань, через що дуже погано вчився», - згадує Орландо.

Робота на полі не пройшла марно. В 16 років хлопчину взяли до парагвайського ФК «Сан-Лоренцо», а згодом він поїхав на молодіжний чемпіонат Південної Америки в складі збірної країни віком до 20 років. Хіль у тій команді був одним із небагатьох, кого викликали з районної академії. Начебто все складалося непогано, але через хворобу раптово померла матір футболіста.

«Стільки спогадів. Наприклад, як мама лаяла мене за прогули. Як би я хотів, щоб вона бачила, через що я пройшов і де зараз. Та життя таке: тепер вона спостерігає за мною з небес і приносить мені успіх. Я завжди буду вдячний їй за все, що вона для мене зробила».

Трагічна смерть матері не зламала Орландо. Він із головою занурився у футбол та в 2020 році дебютував за основну команду «Сан-Лоренцо».

«Мене в команді жартівливо називали «Куртуа», згадував Хіль. - Хоча з дитинства дуже подобався Мануель Ноєр. А вже надалі мене зачарували Марк-Андре тер Штеген і Тібо Куртуа. Їхній стиль гри дуже схожий на мій. А ще - Хосе Луїс Чілаверт. За його удари та лідерські якості».

Хіль поступово закріпився в ролі другого воротаря «Сан-Лоренцо» й одружився. В 2022 році подружжя чекало на дитину. Очікувалося, що їхній син народиться 31 грудня, але через проблеми зі здоров'ям Меліссу (дружина футболіста) госпіталізували 30 листопада, а пологи були викликані штучно 7 грудня. Виникли серйозні ускладнення, внаслідок яких Меліссі була потрібна екстрена операція, а хлопчику - термінова реанімація. Все потребувало чималих коштів, яких у спортсмена не було, адже зарплатня молодого гравця «Сан-Лоренцо» ледь сягала 1000 доларів США. Тоді Хіль почав продавати всю цінну атрибутику, яка в нього була.

«Наш син боровся за своє життя, і його батько завжди був поряд. Він віддав усе, продав усе: свій одяг, кросівки, бутси, навіть футболку молодіжної збірної до 20 років, яку він не зміг зберегти на згадку», - згадувала Мелісса.

Чорна смуга мала колись закінчитися. На початку 2024 року президент «13 де Хуніо» Тіто Перальта зв'язався з новим очільником аргентинського «Сан-Лоренцо» Марсело Моретті й запропонував переглянути молодого голкіпера. Орландо відправили до резервної команди за орендної угоди, але він швидко пробився до основи. Аргентинці викупили його контракт.

«Він чудово грає ногами та чудово відбиває пенальті. Він - справжній фахівець. Він дуже добре діє проти ударів із близької відстані й у русі, а останнім часом відчутно поліпшив свою гру під час винесення м'яча та у верховій боротьбі. Йому не виявляли достатньої довіри. Майже щороку вони купували нового воротаря. Маріо мене зрозумів і зробив усе, щоб домогтися свого переходу. Це стало вирішальним моментом. Інакше він досі сидів би в Парагваї без шансів», - пояснював Перальта.

Хіль зумів стати №1 в аргентинському «Сан-Лоренцо». В один момент сезону воротар провів 6 зустрічей «на нуль» і потягнув 2 пенальті в зустрічі з «Рівер Плейтом». Після такого перформансу у вересні 2025 року Орландо дістав дебютний виклик до збірної Парагваю. На той час команда вже кваліфікувалася на чемпіонат світу. Парагвайці обіграли Перу 1:0. Ще одна «суха» та впевнена гра відразу зробила Хіля основним голкіпером збірної.

«Він ще молодий, але вже демонструє майстерність, надійність і зрілість. Грати за «Сан-Лоренцо» дуже складно, але він із цим чудово дає собі раду. Матчі без пропущених голів свідчать самі за себе», - казав головний тренер парагвайців Густаво Альфаро.

На чемпіонаті світу латиноамериканці стартували з розгромної поразки від США - 1:4. Перепало й Орландо. До того ж від одного з його кумирів - Чілаверта: «Він мовчить на полі. Воротар має розмовляти. Коли суперник входить в останню третину поля, він зобов'язаний керувати обороною та кричати товаришам по команді, щоб вони просувалися вище».

Однак, як в усіх інших випадках, Хіль не зламався та зробив слушні висновки. «Сухі» матчі з Туреччиною (перемога 1:0) та Австралією (0:0), де воротар за середньою оцінкою двох зустрічей став найкращим гравцем парагвайців. А далі - бенефіс проти німців, які завдали 21 удар по воротах суперника та забили лише один гол. У серії пенальті Орландо потягнув удари Хаверца та Вольтемаде, що призвело до першої поразки Німеччини в серії пенальті за всю історію мундіалів.

Хіль прогнозовано отримав нагороду «Кращого гравця матчу», гордо підняв голову вгору, випрямив шию, де великими літерами викарбувано ім'я його сина Лаутаро, з яким, до речі, все добре. Хлопчик зростає здоровим і повноцінним. Із таким батьком інакше не могло й бути.

Цікаво, що мрію забивати голи Орландо не лишив досі. На тренуваннях він регулярно тренує не лише відбивання пенальті, а й реалізацію їх. Минулого сезону в матчі проти «Рівер Плейта» Хіль сказав тренеру, що готовий підійти до «точки» в післяматчевій серії пенальті. Голкіперу відмовили, але хтозна, можливо, на чемпіонаті світу ми ще побачимо виконання воротарем пенальті, як колись це робив Хосе Луїс Чілаверт.

Ігор ЯВКІН