Полку чемпіонів прибуло: Дегтярьов в одному ряді з Іванчуком і Моісеєнком

Польща як місце проведення чоловічого, або відкритого чемпіонату Європи з шахів вдруге стала щасливою для українців: у 2013 р. в Легніці тріумфував Олександр Моїсеєнко, нині в Катовіце сильнішим виявився Роман Дегтярьов. Навіть якщо сказати, що це суперсенсація, цього буде замало. 126-й стартовий рейтинг серед пів тисячі учасників, й беззаперечне одноосібне 1-ше місце з 9-ма очками з 11-ти можливих!

По ходу чемпіонату неоднораз ловив себе на думці, що 11 турів за швейцарською системою замало для півтисячного огрому учасників, 13 було б оптимальнішою кількістю. Однак по закінченні 11-го туру не скажу, що змінив свою думку, але вже палко не заперечую слушності 11-турового змагу. Хоча чогось маю впевненість, що й за 13-ти турів Роман став би кращим. Достоту це його зіркова година!

Українські шахові вболівальники покладали на нинішній чемпіонат Європи небезпідставні надії. Ще б пак! Адже ми мали й рейтинг-фаворита турніру (Ігоря Коваленка), який, до речі, перебував у непоганій формі (напередодні виграв представницький турнір в Іспанії), а також став чи не основною рушійною силою на торішньому командному чемпіонаті Європи, який наша збірна виграла. Україну в Катовіце репрезентував і Василь Іванчук, який свого часу вже ставав кращим на континенті (й так само добре зіграв на згадуваному турнірі в Іспанії, посівши 3-тє місце). Крім того, Антон Коробов та Ігор Самуненков теж, будучи членам нашої національної збірної, є чинними чемпіонами Старого Світу. Та й назагал українське представництво в Катовіце (35) було найбільшим після представництва країни-господарки - Польщі. Однак того, що вистрілить саме 17-річний харків'янин, не очікував ніхто. Й, ніде правди діти, в перших турах я уважно стежив за партіями четвірки наших титулованців, не забуваючи й про старійшину українських шахів Олега Романишина, а от гра Романа залишалася десь на периферії моєї уваги. Та після перетину екватору змагань, починаючи із 6-го туру, насамперед відкривав партії саме Романа. Власне, якщо казати саме про 6-й тур, то мені було цікаво, як юний українець оговтається після поразки в 5-му турі від турка Ишика Джана. Що ж, в іспанській партії наш співвітчизник розібрався краще, ніж іспанець (до слова, ексаргентинець, народжений у Буенос-Айресі) Алан Пічот. Так, у певний момент мені здалося, що Роман не проти 3-разового повторення ходів, однак опонент на це не пішов, певно, зіставляючи свій рейтинг із рейтингом суперника та вважаючи, що має шанс на перемогу чорними. А зась! Елегантною жертвою тури Дегтярьов застукав суперника зненацька й із допомогою ферзя і двох коней загнав, зрештою, короля чорних у пастку. В 7-му турі застосоване Романом потужне строювання важких фігур по вертикалі f зумовило те, що білі, якими керував німець Леонардо Коста (з цим хлопцем як тренер, до речі, працює українець Павло Ельянов), змушені були визнати свою поразку, адже їх ферзь втрапив у безвихідь. Після нічиєї чорними в 9-му турі в партії проти перевесника з Туреччини Едіза Гюреля (раджу, до речі, пригледітися до цього талановитого уродженця Бурси, схоже, на берегах Мармурового моря зростає цікавий шахіст) - коневий ендшпіль із численним, але кількісно однаковим пішаковим матеріалом - Роман очок уже не втрачав.

Передостанній тур - вкрай важлива звитяга чорними над французом-шестисотником Максимом Лагардом. Запропонований Романом варіант системи трьох коней в англійському початку став, схоже, несподіваним для суперника. Так, чорні дещо квапляться з активністю, однак білим варто й самими бути активними, щоб не згаяти ініціативу. На практиці ж чорні вийшли з дебюту без пішака, але вельми спантеличивши білих. У підсумку білі були змушені маневрувати королем, чим позбавили себе права на рокірування, а чорні, зробивши довге рокірування, нарощували ініціативу. Зрештою, атаку на свого короля француз проґавив і не зміг дати собі раду в інший спосіб, крім як перекидати короля на інший бік шахівниці та віддавати матеріал. Як там казали класики футбольного репортажу, «серія взаємних помилок», що була в ході партії, характеризувалася куди більшим відсотком хиб білих.

Й от вирішальний останній тур. До нього 5 шахістів-лідерів підійшли з однаковим очковим доробком. Хто з них виграє свою партію, той, найпевніш, і стане чемпіоном. І єдиним переможцем виявився Роман! Йому опонував 2-й рейтинг-фаворит чемпіонату іспанець Давід Антон Гіхарро, який теж, природньо, плекав надію на чемпіонство. Знов - іспанська партія проти іспанця, і потужна атака на короля чорних із допомогою ферзя, тури та кількох легких фігур. У результаті - здобуття достатньої для перемоги матеріальної переваги. В підсумку на пів очка від Романа відстали три азербайджанські шахісти, а бакинські медіа бідкалися, що жоден із їхніх співвіттчизників не зміг доскочити золота. Всі пропустили вперед 17-річного українця. Ніджат Абасов, Айдин Сулейманли й Магомед Мурадли посіли місця з 2-го по 4-те. Унікальність перемоги Дегтярьова полягає ще й у тому, що він став чемпіоном континенту, не будучи гросмейстером. Втім, чемпіонський титул дає змогу автоматично бути пошанованим вищим шаховим званням. Крім того, завдяки своєму тріумфу наш чемпіон став багатшим на 20 000 євро. Та найкумедніше, що навіть після цього приголомшливого успіху харківський студент ще не став бодай п'ятисотником, попри +48 до рейтингу й рейтинг-перформанс у 2781! Утім, впевнений, що це лише справа недалекого майбуття.

20-ку сильніших замкнув Антон Коробов, який доволі рівно провів турнір, жодного разу не програвши й, зрештою, зміг кваліфікуватися на Кубок світу. В інших українців, на жаль, не вийшло це зробити. Все ж таки мої побоювання, висловлені напередодні катовіцького старту, щодо нон-стоп ігор Коваленка й Іванчука виявилися небезпідставними. Фактично не маючи жодного дня перепочинку після попереднього турніру, вони не змогли дістатися чільної 20-ки в Катовіце, посівши, зрештою, 26-те й 40-ве місця відповідно. Й те, що Іванчук став кращим у заліку сеньйорів (себто гравців у віці 50+), заслабка розрада для Василя Михайловича. До речі, 3-м у цій номінації став Олег Романишин. У Коваленка, звісно, надто запам'яталася його маратонська 155-ходова партія проти народженого у в'єтнамському Ханої француза Поля Вельтена: тура, кінь і пішак чорних (ними грав українець), зрештою, врівноважили ферзя білих. 34-м став Ігор Самуненков, який в останньому турі чорними у виснажливій позиційній боротьбі переграв перспективного 14-річного румуна Генрі Едварда Тудора. Непогано зіграв у Катовіце й ще один 17-річний харків'янин Святослав Базакуца. Будучи 108-м за рейтингом, він фінішував 42-м, додавши 13 одиниць до свого коефіцієнта. В його активі зокрема перемога над грецьким п'ятисотником Стаматісом Куркулосом-Ардітісом. До речі, в заліку U-18 на цьому чемпіонаті Самуненков став 3-м, Базакуца - 5-м. Природньо, що 1-ше місце і в цій номінації у Романа Дегтярьова, а ось 2-м тут став уже згадуваний турок Едіз Гюрель. Відзначу й виступ юного дніпрянина Артема Дячука, який посів 13-те місце в заліку U-18 і додав до свого рейтингу за результатами виступів у Катовіце 56 одиниць!

Отже, в України тепер є чинний європейський чемпіонський титул і командний, й індивідуальний! Та, певно, основний висновок із чемпіонату Європи в Катовіце (як, власне, й із нещодавнього кандидатського турніру в Пафосі) полягає в тому, що чоловічі шахи стрімко молодшають. Й у фаворити найпрестижніших змагань висуваються хлопці, народжені вже в ХХІ ст. Зумери впевненою ходою йдуть за перемогами!

Чемпіонат Європи. Оупен. Катовіце (Польща). 501 учасник. Швейцарська система. 1. Дегтярьов (Україна) - 9. 2. Абасов - 8,5. 3. Сулейманли - 8,5. 4. Мурадли (всі - Азербайджан) - 8,5. 5. Гюрель (Туреччина) - 8… 20. Коробов - 8… 26. Іванчук - 7,5… 34. Самуненков - 7,5… 40. Коваленко - 7,5… 42. Базакуца - 7,5… 94. Мосесов - 6,5… 104. Дячук - 6,5… 146. Бахмацький - 6,5… 150. Гулька - 6,5… 173. Лях - 6… 178. Карвацький - 6… 185. Повшедний - 6… 191 Трушко - 6… 212. Подольський - 6… 229. Дубневич - 5,5… 236. Романишин - 5,5… 259. Лимар - 5,5… 268. Довгалюк - 5,5… 274. Васинда - 5,5… 278. Тишнюк - 5,5… 280. Гребенюк - 5,5… 285. Перець - 5… 290. Прокоф'єв - 5… 300. Гнатишин - 5. 301. Франків - 5… 314. Ковальський - 5… 329. Довбиш - 5… 368. Рожок - 4,5… 375. Паламарчук - 4,5… 380. Піддубна - 4,5… 390. Смолін - 4,5… 392. Левицький - 4,5… 447. Карпов - 3,5. 448. Довженко (всі - Україна) - 3,5.

Олексій РИЖКОВ